РАННІ ГОМІНІДИ

До 1994 р. найдавнішими представника­ми гомінідів вважалися австралопітеки, але за останні роки їхній вік подвоївся і австралопіте­ки тепер займають не нижню, а середню ланку розвитку.

Рис. 20. Карта взаємозв’язку природнокліматичних факторів і меж поширення приматів

стосовують такий термін, як "клада , що вміщує людину і всіх її викопних предків, починаючи з пізньоміоценового періоду (включаючи і тупи­кові відгалуження).

Сахельантроп чаденсіс(Sachelanthropus tchadeπsis) - вид, що існував 7-6 млн. р. тому в Центральній Африці, відкритий у 2001 р., опу­блікований у 2002 р. на сторінках "Nature” Мі­телем Брюне з 38-ма співавторами, як наслідок досліджень французько-чадійської експедиції. Sachel - ім'я, що надавалося місцевим дітям, народженим на початку сезону посухи. В попу­лярній літературі рід отримав ще назву “ТумаГ. Унікальні палеоантропологічні рештки виявле­ні на стоянці Торос-Меналла, яка знаходиться в пустелі Дюраб в республіці Чад. Окрім майже комплектного черепа, знайдено інші кістки, в тому числі кілька нижніх щелеп. Об’єм голов­ного мозку незначний - приблизно 350 см³ (як у шимпанзе). Черепна коробка видовжена, що характерніше для тварин.

Чи був сахельантроп істотою прямоходя- чою, залишається нез’ясованим. Мілорд Вол- пофф звертає увагу на видовжену гостроребрис- ту задню частину черепа, що може вказувати на пересування на чотирьох кінцівках, але Мітель Брюне вважає, що череп просто деформувався впродовж мільйонів років. Сахельантроп є най­давнішим в світі гомінідом.

Велике значення цієї знахідки полягає в тім, що рештки знайдені далеко поза межами Рифтової долини, у якій, як вважали, розпоча­лася еволюція людської лінії (відділившись від біологічної лінії, яку представляють нині шим­панзе). Датування цієї істоти часом 7-6 млн. р. тому вказує, що ці гомініди існували раніше гіпотетичного періоду відокремлення шимпан­зе від головного стовбура розвитку ГОМІНОЇДІВ (6-5 млн. р. тому). Крім того, ці решки запере­чують думку, що процес гомінізації спричинив­ся загальною зміною клімату у Східній Африці (похолодання і посуха), оскільки знайдені вони в центрі тропічного поясу.

Не усі вчені згодні, що сахельантроп дав по­чаток лінії австралопітеків; дехто вважає, що ці істоти були предками сучасних горил.

Вид Ороррін тугененсіс(Ororrin tugenensis чи Praeaπthropus tugenensis) - єдиний представ­ник роду Оррорін. Відкритий Бріджіт Сеню і Мартіном Пікфордом в 2000 р. Головкі дослі­дження велися в 2002-2004 рр. кілька

пунктів зі знахідками: КапсоніярКалЬеберек і Арагай в місцевості Туген-Хіллс на заході Кенії.

Антропологічні рештки приурочені до геоло­гічної формації Лукейно, що датується епохою міоцену * 6,1 -5,8 млн. р. тому. “Ороррін” пере­кладається з місцевої мови як "перша людина”, “тугененсіс” - від горбогір’я Туген.

Знайдено дві неповно збережені нижні ще­лепи, кутні зуби, ікло, різець, кістки тазу, пле­чові та ін. Рештки залягали поміж двома про­шарками вулканічного попелу, що дозволило провести досить точне датування калій-арго- новим методом. На основі характерних особли­востей стегнової кістки зроблено висновок, що істоти пересувалися на двох кінцівках (хоч ще не цілком вправно). Цікаво, що форма стегнової кістки орроріна більш наближена до людської, ніж, скажімо, до афарського гомініда “Люсі”, який існував на кілька мільйонів років пізніше. Конкретні прояви еволюційного розвитку не були такими прямолінійними, як іноді здається. Мартін Пікфорд та інші дослідники схильні вва­жати орроріна наближенішим до людини, аніж до австралопітеків.

Ці гомініди, очевидно, добре лазили по де­ревах, але не могли пересуватися способом бра хіації. Форма кутніх зубів свідчить, що головним харчовим продуктом у них були плоди дерев та кущів, зрідка, мабуть, м’ясо. За розмірами від­повідали сучасним шимпанзе. Проживали у сухих вічнозелених лісах, тому, як і у випадку з сахельатропом, це не відповідає теорії про за­лежність прямоходіння від переходу до життя в трав'янистих саванах.

Очевидно, прямоходіння з’явилося в окре мих видів/виду гоміноїдів у лісовій місцевості як спосіб адаптації до конкретних умов вижи вання.

Рід Ардіпітек поділяється на два види - ramidus і kaddaba. Вид каддаба донедавна вва­жали підвидом рамідуса, але внаслідок появи нових матеріалів (зуби) думку змінено.

Ардіпітек рамідус(Ardipithecus ramidus) да­тується часом 5,8-4,4 млн. р. тому. Деякі антро­пологи спочатку вважали цих гомінід предками не людини, а шимпанзе. Однак, зважаючи на ра­зючу подібність зубів рамідуса до зубів австра­лопітека, вчені схильні сьогодні розглядати цей вид як перехідний в еволюції гомінід в напрямку до людини.

Рис. 21. Схема розвитку гоміноїдів і ранніх Ното

Рис 23 Череп сахельантропа чадвнсіса (рисунок)

Вперше кісткові рештки нового гомініда виявила експедиція під керівництвом Тіма Уай­та 1992 р. на місцезнаходженні Араміс в Ефіопії. У 1992-1994 рр. роботи тут були продовжені, в результаті чого відкрито майже 45 % скелету людиноподібної істоти (фрагмент черепа, кістки лівої верхньої кінцівки, нижня щелепа дитини, зуби та ін.). Ікла більші, ніж людські. Плечо­ва система поєднує риси мавп і людей. Гомінід вважається в більшій мірі прямоходячою істо­тою на двох ногах. Зокрема, про це переконливо свідчить стегнова кістка.

Рис. 24. Череп кеніантропа платиопса (рисунок)

У жовтні 2009 р. з'явилося повідомлення групи спеціалістів, які спростовують тропічне лісове оточення рамідуса, і вважають, що цей вид існував у савані - місцевості, небагатій на дерева. Така думка виникла на основі нових аналізів будови зубної системи, однак автори, які відкрили Арді, опублікували низку статей з контраргументами і не згодні з реінтерпретаці- єю екологічного оточення виду. Наступні дослі­дження проллють світло на це питання.

Ардіпітек каддаба(Ardipithecus kaddaba) знайдений також в Ефіопії, на березі ріки А ваш. Датований часом 5,8-5,2 млн. р. тому. Відкрив його також палеоантрополог Тім Уайт в 1994 р. На афарській мові “каддаба” означає “спільний предок сім’ї”.

Представлені нижня щелепа, кістки рук і стопи. Примітивна структура зубів поєднує цього гомініда з сахельантропом і орорріном. До 2009 р. вважалося, що вид каддаба є най­давнішим предком людей і шимпанзе, однак сьогодні більшість дослідників датують відга­луження шимпанзе часом в 7 млн. р. тому. Вид вперше опублікований в “Nature” в 2001 р.

Кеніантроп платіопс(Keπiaπthropus platyops). В перекладі з давньогрецької мови - “кенійська людина з пласким лицем”, оскільки спочатку вважали, що цей гомінід належить до найдавнішого Ното (людини) в Кенії. Дехто з антропологів вбачає прямі аналоги цього виду з Homo rudolfensis, який існував на цій же те­риторії мільйон років пізніше. Датується часом 3,5-3,2 млн. р. тому.

Вперше рештки нового роду і виду відкри­ті на місцезнаходженні Ломекві, на березі озера Туркана в північно-західній Кенії в 1999 р. екс­педицією під керівництвом Мів Лікі. Знайдено майже повний череп і частину нижньої щелепи, багато зубів. Лице з незначним прогнатизмом, але це питання не до кінця вирішене, оскільки череп складається з великої кількості фрагмен­тів, що погано склеюються.

Гомініди проживали у вологому середови­щі, на краю лісу і савани, неподалік тодішнього озера. Об’єм мозку черепа не відрізняв гься від об’єму мозку переважної більш ості.тодішніх ав- стралопітекових істот та шимпанзе - приблизно 350 см\ Невідомо, чи ці істоти були прямохо-

дячими чи ні, оскільки відсутні посткраніальні частини скелету.

2.5.