<<
>>

ГОЛОВНІ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ HOMO ERECTUS

Трініль, о. Ява. Пітекантроп яванський представлений черепною коробкою і зубами. Вперше ці знахідки відкрив Ежен Дюбуа в 1891- 1892 рр. Пізніше, в 1931-1941 роках на Яві пра­цював Ральф фон Кьонігсвальд, ще пізніше - ін­донезійський антрополог С.

Сартоно. Е. Дюбуа виявив кісткові рештки гомініда в центральній частині острова, в місцевості Трініль на право­му березі р. Соло, 35 км північно-західніше від м. Мадіун. Дослідник дав йому видову назву “пітекантроп прямоходячий” - Pithekanthropus erectus. В подальшому ці знахідки увійшли в світову антропологічну літературу під назвою “Пітекантроп Г. Він мав зріст 165-175 см, неви­соке склепіння черепа з об’ємом мозку 780 см3, надбрівний валик. Характерними рисами були відсутність підбородочного виступу на нижній щелепі та наявність діастеми - проміжку між зубами. Сьогодні вчені визначають його вік у 780 тис. р. тому.

“Знахідка пана Дюбуа безсумнівно нале­жить до тієї посередньої групи між мавпою і людиною, існування якої я передбачав уже в 1866 р., називаючи цих представників пітекан тропами, - сказав Е. Геккель на IV-ому Міжна­родному зоологічному конгресі в Кембриджі в 1898 р. - Знахідка Дюбуа є власне тією “бра­куючою ланкою" в ланцюгу еволюції гомінідів, яку ми так довго шукали” (цитата за: Kondratow, 1983, s. 75].

Моджокерпю. Знахідки гомінідів трапилися на острів Ява в Індонезії, ЗО км північно-західні­ше від м. Сурабайя. У 1936 р. Ральф фон Кьоніг­свальд описав дитячий череп без лицевої части­ни, названий пітекантропом моджокертським. В наш час знахідка датована 1,6-1,8 млн. р. тому і віднесена до роду Homo erectus.

Сангіран - місцезнаходження за 12 км на північ від Суракарта, 15 км східніше від р. Соло, на о. Ява в Індонезії. Дослідження в 1936- 1941 роках відкрили рештки понад 40 гомінідів - erectus і meganthropus, що становить майже 50 % усіх еректусів в сві ті.

Це знахідки в осадо­вих породах, поділених на формації: Пуканган (l,5-O,5 млн. р. тому), Кабух (0,5-0,25 млн. р.), Нотопуро (250-11 тис. р. тому). В 1930-х роках Ральф фон Кьонігсвальд виявив гомініда, яко­го названо “Пітекантроп И” (знахідка 1937 р.). Це була жінка з об’ємом мозку 815 см3. “Піте­кантроп 1V',(знахідка 1939 р.) представлений фрагментом крупного товстостінного черепа об’ємом 908 см3, масивною верхньою щелепою з проміжком (діастемою) між іклом і різцем. У 1969 р. індонезійський вчений С. Сартоно на цьому місцезнаходженні відкрив майже повний череп об’ємом мозку 1004 см3.3 останньою фор­мацією пов’язана стоянка Нгандонг. Сьогодні ці рештки датуються часом 1,6-1,8 млн. р. тому і віднесені до Homo erectus.

Самбунгмакан - місцезнаходження також на Яві, поблизу Полойо, на р. Соло (непода­лік Нгандонгу). Виявлено кістки черепа, тазу та ін. - це кілька пам’яток віком від 100 тис. до 1,5 млн. р. їх оцінюють як перехідні форми. Вважається, що первісно острів Ява мав сухо­путний зв’язок з Азією і лише пізніше був ізо­льований від материка. Відомі палеоантропо­логи Тобайяс та Кьонігсвальд вбачають багато спільних рис між африканськими хабілісами і яванськими пітекантропами.

У палеоантропологічній систематиці “erectus” є азіатською формою архантропа (піте­кантропа). В Африці - це вид Homo ergaster, в Європі - Homo heidelbergensis. За найновішими даними, знахідки з Азії, що відкриті досліджен­нями американських вчених у 1990-х роках на о. Ява, датуються 1,8 млн. р. тому. Два людські черепи з Сангірану віднесено до 1,6 млн. р. тому. Такі давні датування сприймають не всі дослід­ники, однак загальноприйнятою є думка, що Ява була заселена уже 1,5 млн. р. тому [Denuel et Roebroeks, 2005]. За іншою версією, перші люди у Південно-Східній Азії могли з’явитися не ра­ніше 1 млн. р. тому [Corviπus, 2004].

Друга проблема полягає в тому, що разом з кістяками Homo erectus на Яві не було знайде­но жодного виразного знаряддя і ми не знаємо характеру кам’яної індустрії цих ранніх людей.

Мова йде передусім про галькові знаряддя і від­щепи, ОСКІЛЬКИ рубил тут НІКОЛИ не бу^б-фХя те­риторія знаходиться південніше від т. зПч ' лінії Мовіуса” (1948), яка поділила Старий Світ за на­явністю чи відсутністю рубил на північно-захід­

ну і південно-східну частини. Правда, існують спекулятивні теорії, що тут замість кам’яної іс­нувала так звана "бамбукова індустрія”.

Китайські знахідки. Найдавнішою стоян­кою в Китаї є Лонгупо в провінції Січуань (дату­ється 1,9 млн. р.). Це т. зв. Печера Кісток Драко­на, в якій в 1995 р. виявлено фрагмент щелепи із зубом. Поряд - 92 види плейстоценової фауни, кам’яні нуклеуси і знаряддя праці. Ці знаряддя є давнішими навіть за примітивні артефакти з Дманісі в Грузії, тому вони стали підставою для висунення гіпотези про автохтонне походження китайських людей, незалежно від Африки [Wu et аі.» 2004]. Гомініда з цієї стоянки запропонува­ли називати Homo erectus wuchanensis.

Дещо молодшою є стоянка в Маюангоу в Північному Китаї, яку датують від 1,6 до 1,3 млн. р. тому. Поряд з “артефактами” штуч­ний характер яких не доказаний, знаходилися кістки тварин.

Особливо важливою є пам'ятка Гонгван- глін (Ланьтянь в Південному Китаї), де поряд з рештками черепа Homo erectus знайдено матері­али з каменю, що датовані часом 1,5 млн. р. тому, хоч є й інші цифри, наприклад, 800 тис. р. Багато знахідок з Китаю не мають точного датування, оскільки неможливо знайти конкретного місця їхньої локалізації.

Одне з безсумнівних місць проживання стародавньої “китайської людини’’ - селище Джоукоудянь (Чукутянь), 40-50 км південно- західніше від Пекіну, в долині річки з вапняко­вими пагорбами, в печері Юань-жень-Дун. Тут були знайдені кістки знаменитого синантропа. Печера це відкрита тріщина у схилі пагорба з потужністю відкладів до 50 м, у яких знайдено величезну кількість кісток тварин, кам’яні виро­би первісних людей та їхні остеологічні рештки.

Знаряддя праці представлені грубо обби­тими чоперами чи рубилоподібними інструмен­тами, виготовленими з кварциту, пісковику і роговика.

Траплялися також справжні нуклеуси - кам’яні жовна, з яких відколювали відщепи і пластини, що мали дуже гострі леза і викорис­товувалися як ножі. Крім знарядь, виявлено потужні лінзи попелу та вугілля від залишених в давні часи вогнищ. Багаття горіли, мабуть, безперервно, оскільки синантропи ще не уміли

Рис. 59 Реконструйований череп синантропа (Homo erectus)

штучно добувати вогонь. Підтвердженням цьо­му є товщина одного з "попелищ”, що нараховує б метрів потужності.

Вперше відкрив цю печеру в 1918 р. швед­ський геолог та антрополог Й. Андерсон і в цьому ж році знайшов зуби гомініда. У 1924 р. И. Андерсон публічно заявив про свої знахідки. В 1927 р. шведський вчений Бергер Болін від­крив тут нижній корінний зуб людини, на осно­ві чого в 1929 р. канадський анатом Девідсон

Рис 60 Синантроп (Homo erectus). Реконструкція зо­внішнього вигляду за М. Герасимовим

Блек організував систематичні розкопки, що призупинилися з його смертю. Пізніше розкоп­ки були продовжені И. Андерсоном та палеон­тологом Пей Вен ь-Джуном (з 1929 по 1937 р.), які виявили останки понад 40 особин первісних істот (з них - 15 дітей). Це фрагменти 14 черепів, 14 нижніх щелеп, 150 зубів та кісток скелету.

На основі кісткових решток вчені рекон­струювали зовнішній вигляд синантропів. Вони мали низькі широкі черепи, відносно дрібні зуби без діастем, короткі нижні щелепи. Об’єм їхнього мозку становив 880-1220 см3, зріст - в середньому 163 см. Проживали вони приблизно 500-400 тис. р. тому.

У 1949-1954 рр. знайдено ще 5 зубів та уламки кісток, в 1959 р. нижню щелепу. Осо­бливо результативними стали дослідження Карла Вандейрейха. В наш час відкриті знахідки ранніх китайських людей, що датуються часом понад і млн.

р.

У печері Джоукоудянь знайдено дуже бага­то кісток тварин. Поселенці полювали переваж­но на кабанів, бізонів, оленів, газелей, коней, носорогів. Існує також думка, що ці люди були канібалами, хоч більшість вчених вважає, що роздроблені кістки самих людей є результатом дії гієн, а не їхніх сусідів {Ламберт, 1991, с. 133].

Ще одне відоме місцезнаходження в Ки­таї - Ченьяво, в місцевості Шансі, в провінції Ланьтянь, від чого й пішла назва бокової гіл­ки синантропів - ланьтянська людина. Влітку 1963 р. 50 км від м. Слань знайдена нижня ще­лепа архантропа. Об’єм мозку 780 см3. Знахід­ку опрацював антрополог Й. By, який поєднав ці рештки з черепом з Гонгвангліну. Череп мав товсті сгінки і масивний надочний валик. Вік знахідки від 500 тис. до 1 млн. р. тому. В Ки­таї відомі й інші важливі пам’ятки цього часу: Нармада, Юаньмоу, Лук Йєн, Юнцзи, Наньчжао, Пекін, Хецзян. На стоянці Нанїнг (печера Хулу) в 1993-1994 рр. відкрито череп людини, поряд з яким знаходилася вели+ка кількість плейстоце- нових тварин. Датовано на 400-350 тис. р. тому.

Цікавою палеоантропологічною знахідкою в Азії є т. зв. азихантроп, рештки якого трапи­лися у 1968 р. в Азихській печері на території Нагірного Карабаху в Азербайджані. Автор від­криття - Мамедалі Гусейнов під час розкопок

Рис. 61. Головні місця знахідок Homo erect?s і Homo ergaster

разом з примітивною індустрією кам’яних зна­рядь виявив нижню щелепу, ймовірно, ЖІНКИ. Її датування виявилося проблематичним, оскіль­ки не зовсім точно датований культурний шар, до якого належала знахідка. Сьогодні існують цифри, що коливаються від 50 до 500 тис. р. Більшість дослідників вважають цю істоту пе­рехідною формою від еректуса до пренеандер- тальця?

Homo ergaster в Африці. Уже згадувалось, що у шарі Іі Олдувая в 1960 р. виявлено чис­ленні рештки пітекантропа/Ното erecιus (череп місткістю - 1000 см3), а також значну кількість різних рубил ашельського типу та знарядь праці на відщепах.

Однією з найважливіших морфо­логічних рис олдувайського пітекантропа є його різко виражений далеко виступаючий надбрів­ний валик (найбільший серед усіх відомих арха- тропів).

Ще однією ‘‘ранньою африканською люди­ною” є Homo rudolfensis, рештки скелету якого виявлені в 1967 р. і датовані 1,9 мли. р. тому. У 1972 р. Річард Лікі в Кообі-Фора (Кенія) відшу­кав череп за № KNM-ER 1470, що мав об’єм моз­ку 780 см\ Знахідку датовано калій-аргоновим методом на 2,6 млн. р. тому. Спочатку його від­несено до роду Ното без видового визначення [М. Дей, 1973]; пізніше названо Homo rudolfensis (від колишньої назви озера Рудольфа, тепер - Туркана).

Через рік (1973) над озером Туркана зна­йдено інший череп, подібний до гомініда, але його об'єм мозку становив 500 см\ У 1993 р. опублікована нижня щелепа зі стоянки Урага в Малаві (Центральна Африка), що датована часом 2,5-2,3 млн. р. тому. В. Бунак назвав цей вид “Гомо віллафранкський кообіфорійський” (Homo villafrancicus koobiforensis). Тепер усі ці знахідки віднесені до виду ергастерів.

У 1984 р. відкрита стоянка Наріокото- ме III (Туркана) - KNM-WT 1500. Тут відомим шукачем скам’янілостей Камоя Кімеу (Катоуа Kimeu) знайдено майже повний скелет підліт­ка (більше 90 % збережених кісток), вік якого приблизно 9-12 років, зріст 1,68 м, об’єм .моз­ку 900 см3). Кістяк датований часом 1,6 млн. р. тому. Вчені підрахували, що у дорослому7b∏⅛ цей хлопець мав би зріст до 1,8-1,9 м. Знахідка

Рис 62. Порівняння черепів азійських еректусів

Рис 64. Схема еволюції ранніх Ното

дуже популярна в літературі і відома під назвою “Турканський хлопчик” чи “Туркана бой”.

До ергастерів тепер відносять вид атлан­тропа (терніфінської людини) з Північно-Захід­ної Африки (Алжир, Марокко). Французький палеонтолог К. Арамбур та німецький археолог В. Хоффштеттер у 1954-1956 рр. біля с. Палікао, 17 км на схід від м. Маскар, відкрили кісткові рештки атлантропів (три неповні нижні щеле­пи і фрагмент черепної коробки). Разом з ними знайдено багато кісток теплолюбної фауни і зна­чна кількість ручних рубил ашельського типу. Усі три щелепи характеризуються масивністю і відсутнісію підбородочного виступу. Відзна­чені великі розміри щелеп та корінних зубів. Пам’ятка Терніфін датується 700-600 тис. р. тому.

Появившись в Африці 1,6 млн. p., Ното ergaster розселився по усій Євразії. Існував до 400-200 тис. р. тому. Змінив його уже Ното sapiens. Така схема існувала до недавнього часу, але нові відкриття в Грузії (Дманісі) на почат­ку ХХІ-го століття поставили низку проблем, оскільки примітивні істоти в Дманісі (щось по­середнє поміж хабілісами та еректусами) дату­ються часом 1,75 млн. р. тому. Тобто, якщо вони також походять з Африки, то цей процес - пер­вісний вихід з африканської колиски - відбувся значно раніше, ніж 1,6 млн. р. тому.

Особливо показовими є знахідки в Кообі- Фора в Кенії, на березі оз. Туркана, де виявлено череп з великим надочними валиками, що на­лежить до найдавніших представників Ното ergaster.

3.6.

<< | >>
Источник: Ситник Олександр. Культурна антропологія: походження людини і суспільства. Навч. посібник. - Львів: Видавництво Львівської політехніки,2012. - 180 с.. 2012

Еще по теме ГОЛОВНІ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ HOMO ERECTUS:

  1. Homo erectus.
  2. АРХАЇЧНІ ЛЮДИ - HOMO ERECTUS/ ERG ASTER
  3. От человека разумного (Homo sapiens) к человеку трансцендирующему (Homo transczendicus) From Homo sapiensto Homo transczendicus
  4. Homo economicus и homo institutius как типы личностей
  5. «Homo sapiens»: эволюция «разумности» The «Homo sapiens» reasonableness evolution
  6. 4.2.2 Визначення свого місцезнаходження різними способами
  7. Esse Homo - это человек Esse Homo - it is a man
  8. Парадоксы существования Homo sapiens informativus Paradoxes of the existence of Homo sapiens informativus
  9. 5.3. РАННІ HOMO SAPIENS
  10. 68. Головні категорії філософії економіки.
  11. Головні закономірності, принципи та суперечності виховного процесу
  12. Головні розпорядники бюджетних коштів: їх права і обов'язки
  13. 18.Оцінка потенціалу підприємства: поняття, головні цілі та сфери застосування.
  14. АРХАИЧНЫЙ HOMO-САПИЕНС.
  15. 4.1. АРХАЇЧНІ HOMO SAPIENS
  16. СРЕДНИЕ HOMO ИЛИ АРХАНТРОПЫ.
  17. Homo zwischens
  18.   3.1. Человек как homo creans 
  19. 2.2. человек как homo creans
- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -