ВЧИНЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ В СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

До числа найбільш типових правопорушень в означеній сфері при здійсненні інвестиційної діяльності можуть бути віднесені:

— порушення встановленого порядку підписання зовнішньоекономічних угод;

— протиріччя укладеного договору діючому антимонопольному законодавству;

— залишення валюти, призначеної для здійснення інвестиційної діяльності, на рахунках в іноземних банках за межами України;

— недодержання інвестором встановлених термінів постачання в Україну імпортного обладнання;

— фальсифікація даних про розмір інвестицій, що надійшли;

— створення фіктивних спільних підприємств з метою вивезення за межі України валюти, дефіцитної сировини і напівфабрикатів;

— ухилення від митних і податкових платежів тощо.

Чинне Законодавство України встановлює певні вимоги до оформлення зовнішньоекономічних договорів (контрактів), недодержання яких веде до їхньої недійсності. У відповідності з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» договір (контракт) може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України. Прямо передбачається, що недодержання форми зовнішньоекономічних договорів і порядку їхнього підписання тягне за собою їхню недійсність. Наслідки таких рішень звичайно виходять за межі звичайних громадянсько-правових відношень і виявляють негативний вплив на економічний стан і політичний авторитет України на Міжнародній арені. Крім того, слідує мати на увазі, що за ними нерідко ховаються такі злочини як підкуп службових осіб, крадіжки державного і суспільного майна в особливо великих розмірах, шахрайство з фінансовими ресурсами і деякі інші.

Так, укладені в 1995 р. зовнішньоекономічні договори між українським СП «Трансінвестсервіс» (м. Одеса) і іноземними компаніями «Норск-Гідро АС» і «Колорадо Файненшнал» на комплексне будівництво і постачання спеціального комплексного обладнання для експортного терміналу порту Південний; на управління відносно «Гідро-Тис», на придбання компанією «Норск-Гидро АС» частини в статутному фонді СП «Трансінвестсервіс», а також на маркетинг відносно «ГидроТис» терміналу «Південний» — були визнані Вищим Арбітражним судом України недійсними, оскільки не була дотримана форма зовнішньоекономічних

договорів і порядок їхнього підписання: вони були підписані з української сторони керівником підприємства одноособово, що суперечить ч.

Таким чином, зайва довірливість Української сторони в українсько- норвезькому СП «Трансінвестсервіс» привела не тільки до краху інвестиційного проекту, але і дозволила СП, майже 70% якого належить державі, заборгувати українським податковим органам більш 8 млн. дол. США[88].

3.4.