<<
>>

Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори

1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо роз­межування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розме­жування меж районів у містах.

417

4. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земель­них ділянок за межами населених пунктів, розташу­вання обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

5. У разі незгоди власників землі або землекорис­тувачів з рішенням органів місцевого самоврядуван­ня, органу виконавчої влади з питань земельних ре­сурсів спір вирішується судом.

Земельні спори — це різновид конфлікту, що вини­кає у зв'язку з порушенням прав та законних інтере­сів власників землі, землекористувачів ті інших суб'єк­тів земельного законодавства, які є учасниками земель­них правовідносин.

В статті визначений перелік органів, яким надано право розглядати та вирішувати земельні спори. Ними є: суди, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Інші, не зазначені в цій статті органи, не мають права на вирішення земельних спорів.

Суди, як органи правосуддя, юрисдикція яких поши­рюється на всі правовідносини, що виникають у дер­жаві, відповідно до Конституції України мають право вирішувати всі без виключення категорії спорів, у т.ч. і земельні спори. Разом з тим, в ч. 2 ст. 158 ЗК Укра­їни передбачена виключна компетенції судів щодо вирішення земельних спорів.

До них віднесені дві категорії спорів, а саме: спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянка­ми, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб; спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

В ч. З та 4 коментованої статті визначена підвідом­чість розгляду та вирішення земельних спорів органа­ми місцевого самоврядування, органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Із їх змісту випли­ває, що органам місцевого самоврядування підвідом­чі: спори у межах населених пунктів щодо меж земе­льних ділянок, які перебувають у власності і користу-*

418

ванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства; спори щодо розмежування меж райо­нів у містах. Органам виконавчої влади з питань зе­мельних ресурсів підвідомчі спори щодо меж земель­них ділянок за межами населених пунктів, розташу­вання обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

Таким чином, аналіз змісту ч. З та 4 коментованої статті дає змогу зробити висновок про те, що лише за­значені в цих частинах категорії земельних спорів можуть вирішуватися відповідно органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з пи­тань земельних ресурсів. Всі інші категорії земельних спорів підвідомчі судам. Крім того, у разі вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, сторони спору у разі незгоди із прийнятим відповідними органами рішенням, мають право на його оскарження в судові органи. В останньому випадку спір вирішується судом. Звернення до суду для захисту прав та законних інтересів, пов'язаних із земельними пра­вовідносинами, сторонам у земельних спорах гаранту­ється не тільки ЗК України, а й Конституцією Украї­ни, де передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадян без­посередньо на її підставі гарантується.

Підставами виникнення земельних спорів є претен­зії одного або більшої кількості суб'єктів земельних правовідносин відносно набуття або припинення пра­ва власності на землю, права землекористування, орен­ди земельних ділянок, порушення земельних сервіту­тів та правил добросусідства, зобов'язань, що виника­ють внаслідок заподіяння шкоди власникам землі та землекористувачам і деякі інші.

Об'єктом земельних спорів є суб'єктивне право на землю. Суб'єктами земельних спорів є сторони — юри­дичні або фізичні особи, чи держава.

Вирішення земельних спорів полягає в тому, що суди, органи місцевого самоврядування або органи виконав­чої влади з питань земельних ресурсів виявляють зміст

419

та межі повноважень сторін спору, а також встановлю­ють їх обов'язкову по відношенню однієї сторони до іншої поведінку.

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори:

  1. Органи які розглядають індивідуальні трудові спори
  2. № 62. Переддоговірні спори.
  3. Роздiл XXII ТРУДОВi СПОРИ ПРАЦiВНИКiВ СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПiДПРИЄМСТВ
  4. Стаття 2. Земельні відносини
  5. Стаття 158. Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців
  6. Взаимодействие учреждений и органов, исполняющих наказания, с органами государственной власти и органами местного самоуправления.
  7. Стаття 135. Земельні торги
  8. Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва
  9. 77.Земельні правопорушення, як підстави кримінальної відповідальності.
  10. Стаття 36. Земельні ділянки для городництва