Стаття 67. Землі транспорту

1. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізнич­ного, автомобільного транспорту і дорожнього госпо­дарства, морського, річкового, авіаційного, трубопро­відного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуа­тації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

2. Землі транспорту можуть перебувати у держав­ній, комунальній та приватній власності.

Транспорт як одна з найважливіших галузей суспіль­ного виробництва покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

Суспільні відносини, пов'язані з діяльністю транс­порту, регулюються Законом України від 10 листопа­да 1994 р. «Про транспорт*1, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодав­ства України.

До складу єдиної транспортної системи України входить: транспорт загального користування (залізнич­

1 Відомості Верховної Ради України.— 1994.-- М 51.— Ст. 446.

1КП

ний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метро­політен); промисловий залізничний транспорт; відом­чий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи спо­лучення загального користування.

Відповідно до Закону «Про транспорт» єдина транс­портна система повинна відповідати вимогам суспіль­ного виробництва та національної безпеки, мати розга­лужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Функціонування транспорту нерозривно пов'язане з використанням землі. До земель транспорту ст. 67 Земельного кодексу України відносить землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізнично­го, автомобільного транспорту і дорожнього господарс­тва, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для вико­нання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту (будівель, спо­руд тощо).

Землі транспорту — самостійний різновид земель несільськогосподарського призначення. Щодо земель, які обслуговують окремі види транспорту загального користування, то відповідні правові приписи закріплені в спеціальних статтях Земельного кодексу України.

Стосовно відомчого транспорту, до складу якого вхо­дять транспортні засоби підприємств, установ та орга­нізацій, треба зазначити, що землі, спеціально призна­чені для його потреб, в законі не виділяються. Функ­ціонування цього виду транспорту пов'язане з вико­ристанням інших земель.

При визначенні земель транспорту за основу при­ймається те, що землі вже надані конкретним транс­портним підприємствам, установам та організаціям як самостійним юридичним особам. Згідно ст. 6 Закону України «Про транспорт» перевезення пасажирів, ван­тажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення

161

здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбаче­но їх статутами.

Цільове призначення зазначених земель полягає у здійсненні діяльності, пов'язаної з експлуатацією, ре­монтом, вдосконаленням і розвитком об'єктів транс­порту.

Розміри земельних ділянок, що надаються підпри­ємствам транспорту для вказаних цілей, визначають­ся відповідно до затверджених у встановленому поряд­ку норм або проектної-технічної документації.

Використання земель транспорту, пов'язане з розмі­щенням споруд та інших об'єктів транспорту на цих землях, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування.

На підприємства транспорту, яким надані відповід­ні землі, покладені додаткові обов'язки щодо належно­го використання земельних ділянок. Мова йде, зокрема, про необхідність раціонально використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати права та інтереси інших власників земельних ділянок і землекористува­чів (у тому числі орендарів), не допускати заболочення, погіршення якості земель і забруднення їх промисло­вими та іншими відходами, неочищеннми стоками, вжи­вати заходів для захисту ґрунтів від ерозії, здійснювати укріплення ярів, крутих схилів, пісків, а також додер­жувати інших вимог щодо охорони земель.

З метою забезпечення безпеки на транспорті чинним законодавством встановлено, що переобладнання всіх комунікацій, пов'язане з реконструкцією і ремонтом споруд транспорту, розташованих у смузі відведення шляхів сполучення, здійснюється власниками комуні­кацій за їх рахунок.

Згідно Закону «Про транспорт» відповідальність за утримання в належному стані земельних ділянок, на­даних підприємствам і організаціям транспорту, і ви­користання їх за цільовим призначенням, персоніфі­кована. Вона покладається на керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій. Керівники під­приємств транспорту несуть таку відповідальність, зо­крема, за забруднення земель, прилеглих до транспорт­них магістралей, бур'янами.

Підприємства транспорту несуть відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середо­вищу, згідно з чинним законодавством, оскільки вони зобов'язані забезпечувати охорону цього середовища від шкідливого впливу транспорту.

Названі підприємства також зобов'язані забезпечу­вати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку екс­плуатації транспортних засобів. З метою реалізації цього обов'язку частини території підприємств, вокза­лів, станцій, портів, пристаней аеродромів і шляхів спо­лучення (тобто відповідні земельні ділянки), де здійс­нюється рух транспортних засобів, проводяться мане­врові та вантажно-розвантажувальні роботи, визнані зонами підвищеної небезпеки. Перебування громадян у межах цих зон забороняється. Правила перебування в зоні підвищеної небезпеки і виконання в ній робіт встановлюються Міністерством транспорту України з урахуванням пропозицій заінтересованих організацій та за погодженням з місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.

Чинне законодавство з метою забезпечення належ­ної експлуатації споруд та інших об'єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу зазна­чених об'єктів на землях, наданих підприємствам транс­порту, закріплює можливість встановлення охоронних зон з особливими умовами використання земель.

163

Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Закріплена зако­ном можливість перебування земель транспорту не тільки в державній, а і в інших формах власності не може бути реалізована щодо окремих земель. Так, згід­но ст. 84 Земельного кодексу до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну вла­сність, належать, зокрема, землі під державними заліз­ницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Можливість знаходження земель транспорту, напри­клад, у комунальній власності обумовлена, скажімо, тим, що у відповідності із законодавством транспортні за­соби, споруди, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємствами, установа­ми та організаціями місцевих рад, належать до кому­нальної власності. У свою чергу згідно зі ст. 83 Земель­ного кодексу в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приват­ної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комуналь­ної власності.

При цьому треба мати на увазі, що окремі землі ко­мунальної власності, надані підприємствам транспор­ту, не можуть передаватися у приватну власність. Це стосується, зокрема, земель під залізницями, автомобіль­ними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідно­го транспорту. Така заборона закріплена ст. 83 Земель­ного кодексу.