ПЕРШЕ ЗРУЙНУВАННЄ КИЇВА (1169).
— По смерти Ізяслава II (1154) претендентами до Київа — окрім
Юрія — були смоленський Ростислав I Мстиславич (1154—1197) і чернигівський Із я с л а в III Давидович (1155— 1161).
По короткій перемінній боротьбі оба мусіли уступити перед Суздальцем (1155—1157). По його смерти захопив Київ зразу Ізяслав, та Ростислав при помочи Воло- димирців і Галичан прогнав його (1158/9) і з малою перервою (1161) удержався цілих вісім літ. Князі були очевидно знеможені боротьбами і се принесло розмірнийспокій. Завдяки сьому міг Ростислав присвятити свою
«
увагу справі половецькій, яка тоді ставала знов дошкульною, одначе нездобув особливого успіху. Ha офензиву великого стилю не стати було українських князів тепер ще менше як передтим.
По смерти РостиславаКиїв перейшов без особливої трудности на його володимирського братанича Мсти-: слава II Ізяславича (1167—1170), одначе за ціну згадуваного висше занатомизування Київщини. Він відновив лицарські традиції батька й орґанизував походи на Половців (1168), одначе з приводу незначної справи старий конфлікт батьків бухнув ясним полумям і спровадив велике неща- стє на Київ. Суздальський князь Андрій Юріевич (він переніс свою столицю у Владимір над Клязмою), що з молодих літ ненавидів Київ й Україну, зібрав цілу nap-: тію дрібних князів (між ними й українських) та,рушивши, на Київ взяв його і по варварськи знищив (8. III. 1169). Сам він не сів у Київі, тілько посадив.як свого намісника, брата Гліба (1169—1171).' 3 того часу хотів самовільно ставити і скидати князів і вимагати від них послуху. Ся: політика Вододимирця викликала опозицію в українських князів; вони почали організуватися до боротьби з ним. Мстиславови вдалося ще на один момент захопити Київ, , одначе потім зневірився в дальшій боротьбі і повернув, у Володимирію. Тут помер він незабаром (1170). :
Київ;переходить з рук до рук (Володимир Мстисла- : вич 1171, Роман Ростиславич 1171 і 1175—6, Михалко Юрі-, євич 1172, Рюрик Ростиславич 1173, Ярослав Ізяславич . 1174), поки не опинився на довший час в руках Свя то-; с л а в a II Всеволодовича чернигівського (1176—1194), який з малою перервою (1180) володів ним до смерти, одначе;
без пригородів; їх був він приневолений відступити свойому суперникови Рюрикови Ростиславичеви (1173— 1210). Разом з сим наступив час розмірного спокою для України і він дозволив українським князям звернути головну енерґію в напрямі степу. Піднимаються більші походи на Половців як прим. 1184 на Низ, де над Орелю розбито орду Кобяка; 1175 нещасливий похід Ігоря iBce- волода Святославичів на Каялу, потім 1187, 1190 і т. п. Одначе політичними успіхами сі походи не увінчалися. Князі були рад, що обороняли землю.
32.