ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СЕРЕДНЬОЇ і СХІДНОЇ ЕВРОПИ.

— У тих часах держава і князь творили нерозривну цілість, зокрема на Сході, де задля недостачі громадянського виховання католицькою церквою культурно- політичний стан народів був мало розвитий і де поза володарем не було політично виробленого елементу, як духовенство, вельможі і міста, на яких моглаб опиратися державна будівля в критичних часах несподіваних династичних переворотів.

• ■ ·' V . ■ .

ний княжий рід. B західних частинах України було боярство політично і соціяльно сильне, одначе його анархичнї прикмети, про які була мова раніше (§ 41), хоч за останніх сто, літ змаліли значно, все ще стояли на гіерепоні витворенню державно-політичної культури у НЬОГО І BOHO не перемінилося вдержавно-творчий елемент, навіть дуже небогато виробилов собідержавно-консервативного духа. Зокрема насильне усуненнє Юрія II не показує ані тіни якоїсь політичної думки у тодішнього боярства. Томуто не диво, що ся подія створила у міжнародній політиці щось у роді vacuum, яке викликало кручу на українських землях і зрушило дотеперішню політичйу рівновагу в середній і східній Европї.

Про систему найблизших сусідню?держав за Юрія II б^ла вже мова висше (§ 48): у доповненню образу зга-

дати треба ті держави або державні завязки, які посе- редно впливали на дальший уклад політичних сил на українських землях. Сюди належать німецькі лицарські ордени Хрестоносців, пруський і ливонський, які продовж XIII в. заволоділи великими просторами балтийського берега, відрізуючи від моря Польщу і Литву та виявляючи змаганнв поширюватися їх коштом. Під впливом сього почалася державна орґанизація Литви та витворилися основи політичноі спільности інтересів між нею й Польщею, яка по довшій боротьбі була присилувана зректися страченого устя Висли (1343).

Дальше на сході дві руські републики міські — мала псковська і велика новгородська—грали тілько обмежену політичну ролю, дарма що H о в г о p о д володів величезними просторами від Мурманського берега по Урал; політично хитався він завсігди між Швецією, Литвою і Московщиною.

Перше місце між ними займала Московщина. Виросла вона з роздроблених волостей: ростовської, суздальської, владимірської і московської — завдяки зручности й енерґії москбвських князів (від 1248); Іван I Калита (1328—1340) добився суздальського велико-княжого стола , і дав почин московській державности. При помочи тісної дружби з Ордою і під її впливом та при участи духовенства (св. Алексій) здобуває Москва рішучу перевагу не тілько над князівствами Поволжа і Подніпровя а й над.

, t .

дальше положеними землями давної руської держави (Новгород). Неоцінену прислугу в сьому напрямі віддав. Москві перехід туди руських митрополитів (див. § 46)..

Скріпившися сим способом у внутрі і на зверх міг уже внук Івана Д и м и т p і й Донський (1363—1389) ,відважитися вперве на боротьбу з Татарами (перемога 1380) і хоч не вдалося повне визволеннє, здобув для Московщини ореол національної православно-руської держави — політичної основи московської (великоруської) народности.

3 заходу і півдня була Московщина обведена низкою дрібних удільних князівств; найважніші були Тверь, Смоленськ і Рязань; побіч них микроскопійні володіння численних чернигівських та з. зв. верхівських князів. Bci вони були залежні від Татар і тяготіли до Москви, та від седедини XIV в. почався тут щораз сильніший вплив Литви.

3 сьогоднішніх українських земель усі полеві простори були в безпосередній власти Татар, та з них залюднена булазахідна частина, сколонизована загалицьких Ростиславичів та новішим переселенським рухом Волохів (див. § 44), які в сер. XIV в. утворили між Карпатами і Дністром M о л д а в і ю побіч давнішої (серед. XIII в.) B a- лахії. Оба „господарства" стояли тоді щоправдапідбіль- шим або меншим впливом Угорщини, одначе впровадили новий племінний чинник у міжнародне політичне життє. 3 лісових просторів західної України тілько північна Київщина була прямо під Татарами; всі инші входили у склад української держави, якої східні границі пересунулися в XIV в. доволі назад.

Такий був уклад політичних сил середньої і східної Европи у хвилі напрасної смерти Юрія II. Ся подія потрясла цілою сею системою і почав витворюватися новий образ, наслідком швидкого зросту сильних орґанизмів, завдяки українському vacuum та коштом українських земель. Очевидно минуло богато часу, заки нове пересуненнє політичних сил дійшло до рівноваги й відкрило нові віки української історії.

43.