ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Освоєні у ході філософського аналізу проблеми соціального світу і запропоновані нами іншим дослідникам як новий підхід до його вивчення - є лише прелюд, плацдарм для пізнання Розуму.

Справжня робота, на нашу думку, почнеться лише з моменту відкриття одиниці субстанціонального (матеріального у інтелігібельному сенсі) носія соціальної форми руху універсуму, а свого роду вінцем такої роботи буде опанування законами енергетики людської особистості і людства загалом.

У дослідженні ми зробили лише один крок - здійснили гносеологічний аналіз. При цьому більшість гіпотез філософсько-методологічного характеру, запропонованих нами на початку дослідження, отримали підтвердження. Гіпотези, що розкривають онтологічну сторону соціального явища, отримали лише опосередковане підтвердження і тому потребують більш розгорнутого доказу. Це можна буде зробити шляхом застосування до соціального організму теорії онтогенезу.

Але цьому має бути присвячена окрема робота. Вона буде значно складнішою, ніж гносеологічний аналіз, оскільки треба звести в цілісну картину розмаїття соціального життя, яке спостерігається нами на практиці.

Якщо оцінити виконану дослідну роботу, те можна сказати, що вона є ще однією спробою пояснення єдності природи, людини і суспільства. Істотним приростом тут є схема концептуального пояснення явища соціального світу. Поряд з нею мають бути інші пропозиції. Саме серед них система управління мають вибирати алгоритм подальшого розвитку українського суспільства.

Звідси прямо випливає, що виконане нами дослідження має парадигмальний характер. Це означає тільки те, що воно кладе початок специфічній дослідній традиції у галузі вивчення суспільного життя, що дасть змогу розв'язати багато з існуючих головоломок у справі пізнання ноосоціогенезу. При цьому обов'язково будуть народжуватися нові ідеї щодо осягнення суті соціального явища, які обов'язково підкорегують запропоновану нами парадигму.

Отже, що ми маємо у підсумку реалізованої нами спроби філософського пояснення соціальної форми руху універсуму?

По-перше, ми запропонували не тільки філософам і суспільствознавцям, але й ученим-природознавцям системну конструкцію, що називається Всесвітом, з логічними зв'язаними ланками, яку можна називати “природничо-науковою картиною світу”. Вона заснована на ідеї бінарності підстави світу.

Значення факту органічної єдності матеріального і духовного засад для саморозгортання універсуму і для долі нашого Всесвіту ще тільки належить усвідомити людству. За своїми гносеологічними та практичними наслідками їх концептуальне об’єднання значно багатше, ніж їхнє системне протиставлення. Даний семантичний фільтр дозволяє, по нашу думку, побачити багато нового в тих концепціях, що напередодні кризи були ідеологічно невисвітленими і, як здавалось, не володіли творчим потенціалом.

По-друге, сьогодні в нашому розпорядженні є філософська концепція соціального світу як відносно самостійної фази саморуху універсуму. Причому нами показано також і механізм трансформації соціального світу в більш високу фазу саморозгортання - розумну форму. Цим кроком фактично показано механізм реновації універсуму. Порядок і хаос - складні поняття. Лише тепер ми починаємо досягати того ступеня розуміння і того рівня знань, які дозволяють врешті решт відповісти на ці питання.

По-третє, запропонований образ соціального організму, визначений нами як діалектичне протиріччя між людиною і суспільством. Доведено, що соціальний організм - це специфічна форма життя, що виникла в межах нашої планетарної системи. Тепер ми знаємо, що існує більш тонка форма реальності (духовна, розумна, інформаційна), яка обіймає собою все існуюче як його субстанція.

По-четверте, в роботі пропонуються взаємоузгоджені моделі найпростішого виробничого організму, видового соціального організму і родового соціального організму, які повинні стати предметом окремого аналізу. Крім того, означені організаційні рівні в сімействі соціальних організмів, яке “влаштоване” за голографічним принципом.

По-п'яте, тепер ми чекаємо активну діяльність або ж по спростуванню життєздатності ідеї соціального організму, або по її втіленню у наукове життя. Цей крок наближає нас до розуміння механізмів інформаційної фази розвитку світового співтовариства, забезпечує технологічне включення України та інших країн світової співдружності у континентальні та міжконтинентальні структури, нарешті, в планетарний соціальний організм.

Ми вважаємо, що виконана нами філософська робота дозволяє в найближчому майбутньому перейти до онтологічного аналізу соціального організму, в ході якого необхідно буде пояснити спочатку онтогенез, а після цього і філогенез сімейств соціальних організмів. І, нарешті, на більш просунутому етапі перейти до вивчення єдності організмів всіх типів - фізичних, соціальних і духовних (логічних).

При цьому ми прекрасно розуміємо, що концептуальне переозброєння філософської думки і суспільствознавства ще далеке від свого завершення. Однак, залишаючись в цей кризовий час оптимістами, сподіваємося, що запропонована нами філософська робота буде сприяти становленню нелінійного світорозуміння, оновленню тезаурусу соціальної філософії, формуванню нового стилю мислення. Це означає відмову від тоталітаризму, від дихотомії ‘‘капіталізм-соціалізм” і від монополії на істину, від офіційної філософії, що нав'язується згори. І у нас, в Україні, можуть бути різноманітні філософські напрямки, які в своїй взаємодії розвиваються і взаємодоповнюють один одного. Адже загальновідомо, що саме різноманітність надає можливість відбору кращого і прогресивного в самій філософській науці.

Загалом теоретична новизна і практична значимість дослідження випливає з того, що це цілісне філософське вивчення соціального життя планетарного людства, що реалізується на якісно новій світоглядній і ідеологічній настанові теоретичного пояснення механізму саморозгортання універсуму.

Завершуючи дослідну роботу, ми не претендуємо на абсолютну істинність всіх викладених у ній ідей і підходів до пояснення окремих аспектів проблеми ноосоціогенеза. Дослідження міждисциплінарне - “на стику” філософії, суспільствознавства і природничих наук, але саме подібні узагальнення, на наш погляд, і здатні збагатити філософію. До того ж “хаос” - це той самий синергетичний хаос, та “хаотична” безліч флуктуацій думки, те розмаїття активних паростків знання, з яких шляхом їхнього відбору зростає якісно інша організація мислення, визрівають принципово нові філософські концепції.

Вищевикладене підводить нас до розуміння того, що треба перевірити відомі принципи Чарльза Дарвіна валідні для біологічної форми життя: мінливість, спадкоємність і наслідування до полевої форми.