висновки

Незважаючи на актуальність вирішення проблеми управління ростом власного капіталу машинобудівних підприємств, який складає основну частину фінансової бази суб’єктів господарювання, відсутня

загальноприйнята трактовка категорії «власний капітал».

Аналіз спеціальної літератури за даною проблемою показав, що її слід визначати в трьохвимірному базисі наступних галузей економічної науки: економічної теорії, бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту. В результаті морфологічного аналізу та синтезу наявних визначень категорії «власний капітал» рекомендується її інтерпретувати як вартість активів підприємства, яке має юридичне право щодо їх розпорядження й використання з метою одержання прибутку з урахуванням основних ознак: способу утворення, ступені значимості для господарської діяльності, форми, сфери застосування, способу залучення; функцій: захисної, фінансування, формування,

виробничої, резервної; складових - активів та джерел його формування.

Оскільки основна мета управління власним капіталом направлена на його ріст, рекомендується виокремлювати наступні типи росту власного капіталу: позитивний ріст, негативний й нульовий (ознака росту - спрямованість); ріст в довгостроковому періоді (більше одного року), ріст у короткостроковому періоді (менше одного року) (ознака росту - період); ріст тільки за рахунок активів підприємств, ріст тільки за рахунок джерел формування власного капіталу, ріст за рахунок і активів, і джерел формування власного капіталу (ознака - економічне походження); ріст, викликаний чинниками зовнішнього середовища, та ріст, викликаний чинниками внутрішнього середовища (ознака росту - причини дії середовищ); ріст відносно конкурентів, відносно міжнародних компаній цієї галузі, порівняно з середньогалузевим значенням власного капіталу підприємств в Україні (ознака росту - об’єкт порівняння); ріст підприємства, держави, партнера та інших суб’єктів ринку (ознака росту - його суб’єкт);

передбачений ріст, не передбачений ріст, кумулятивний (інерційний) (ознака росту - за очікуванням).

Аналіз теоретико-методологічних основ управління власним капіталом підприємства засвідчив, що більшість вчених та економістів-практиків розглядають окремі аспекти управління, в основному, зосереджуючи увагу на управлінні капіталом в цілому. Ґрунтуючись на системному підході, рекомендується розроблена структурна модель управління процесом росту власного капіталу, яка відображає цілісний комплекс взаємодіючих елементів з їх властивостями та відношеннями та передбачає врахування загальних правил поведінки об’єктів управління, що є активами та джерелами формування власного капіталу підприємства.

Відмічається, що на кожній стадії життєдіяльності підприємства його структура джерел формування власного капіталу різна. Тому визначити реальний стан підприємства за критерієм результатів управління власним капіталом доцільно за позиціюванням підприємства на матриці з координатними осями узагальнюючих показників результатів управління активами та джерелами формування власного капіталу, яка залежно від рівнів розділена на чотири квадранти. Обґрунтовані ознаки стану управління власним капіталом підприємств відповідно до кожного з квадрантів матриці.

Проведений аналіз існуючих методик аналізу власного капіталу підприємств, які представлені в фінансовому менеджменті, фінансовому аналізі, діагностиці підприємства, спонукає сформувати висновок, що відсутня узгодженість в думках вчених і практиків-управлінців щодо змісту та складу системи ознак, які комплексно характеризують власний капітал на підприємстві, а, також, в змісті етапів аналізу.

На основі теоретико-логічного аналізу в роботі сформовано систему показників для аналізу управління процесом росту власного капіталу та рекомендовано системи їх обчислення з наведенням інформаційних джерел, що є бухгалтерською звітністю підприємств. Це надало змогу розробити схему проведення аналізу стану власного капіталу за системою окремих показників, яку слід сформувати у вигляді відповідної методики.

На підставі того, що ядром власного капіталу машинобудівних підприємств є їх основний капітал, та використавши офіційні статистичні дані України, проведений аналіз основного капіталу й основних засобів в машинобудуванні. Відмічаються позитивні тенденції, а саме: щорічні темпи виробництва продукції значно випереджають темпи виробництва

промислової продукції в цілому, але при цьому зберігається велика залежність розвитку машинобудівних підприємств від зовнішньоекономічної діяльності. Основною проблемою підприємств є моральний та фізичний знос основних засобів. Через нестачу фінансових ресурсів дуже повільно вирішуються проблеми відновлення основного капіталу підприємств на основі використання інноваційних технологій і реалізації вітчизняних наукових розробок, подальшої зміни структури товарного виробництва і розвитку інвестиційного машинобудування, забезпечення

конкурентоспроможності кінцевої продукції.

Управління об’єктами власного капіталу машинобудівних підприємств, перш за все, передбачає визначення факторів впливу на дані об’єкти. Оскільки стан власного капіталу підприємств, динаміка його розвитку залежать від початкової форми фінансування активів, необхідно розглядати вплив акціонерного капіталу на формування структури джерел та власного капіталу підприємств.

Рекомендується таке завдання виконувати за чотирма дослідницькими процедурами: аналізу динаміки змін акціонерного капіталу на кожному машинобудівному підприємстві; кластерізації сукупності підприємств за критерієм стану їх акціонерного капіталу; виявлення факторів розвитку власного капіталу в кожній групі підприємств; аналізу виявлених латентних факторів розвитку.

Запропоновані чотири процедури визначення впливу акціонерного капіталу на формування структури джерел та власного капіталу підприємств доцільно реалізувати за допомогою такого аналітичного інструменту: описової статистики - для проведення аналізу акціонерного капіталу всієї сукупності підприємств в статиці й динаміці; кластерного аналізу - для перевірки однорідності сукупності машинобудівних підприємств за станом їх акціонерного капіталу; факторного аналізу - для визначення латентних факторів розвитку акціонерного капіталу в кожній окремій групі підприємств; економічного аналізу аналітичної структури факторів - для аналізу виявлених латентних факторів.

В монографії обґрунтований зміст аналізу власного капіталу на підґрунті аналізу величин його ознак методами описової статистики й встановлення залежності активів підприємств та джерел формування від їх факторів впливу. Рекомендується аналіз механізму впливу факторів на зміни обсягів активів підприємств продовжити визначенням та детальним аналізом впливу кожного окремого фактора на зміни активів на підґрунті обчислення парних регресійних моделей. В результаті наведеного аналізу виявляється ієрархічна конструкція механізму впливу факторів на зміни обсягів активів та джерел формування власного капіталу з виокремленням дієвих важелів в корегуванні даної конструкції до стану, що адекватний росту власного капіталу підприємства.

Рівень використання власного капіталу підприємством є величина, яку слід отримувати шляхом агрегації або синтезу окремих ознак капіталу. Для визначення рівня використання власного капіталу рекомендується обчислювати узагальнюючий таксономічний показник розвитку. Оскільки для побудови матриці результатів управління власним капіталом слід розглядати два узагальнюючі показники: узагальнюючий показник активів і узагальнюючий показник джерел формування власного капіталу, спочатку рекомендується виявити взаємозв’язок між відповідними двома системами ознак, що виражаються показниками активів і показниками джерел формування, за допомогою багатовимірного статистичного методу - канонічного аналізу.

Аналіз рівнів використання власного капіталу в його активах і джерелах формування передбачає встановлення шкали узагальнюючих показників за допомогою дослідження законів розподілу значень узагальнюючих показників. Такий підхід в обґрунтуванні шкали узагальнюючих показників надає змогу об’єктивно позиціювати

підприємство за результатами управління його власним капіталом.

Для підприємств на кожній стадії свого розвитку потрібні різні обсяги об’єктів управління власним капіталом й у різних співвідношеннях між собою. Максимум чистого прибутку досягається за умов оптимального співвідношення між об’єктами управління власним капіталом. Для вирішення класичної лінійної оптимізаційної задачі необхідно обґрунтувати обмеження величин обсягів та скласти функцію цілі на основі теоретико- логічного та попереднього економічного аналізу стану власного капіталу підприємств різних квадрантів матриці результатів управління.

Об’єктивно визначена позиція підприємства на матриці результатів управління дозволяє розробити дієві управлінські заходи в спрямуванні росту власного капіталу. Перехід від однієї стадії життєдіяльності підприємства до іншої цілеспрямований як перехід від однієї оптимальної структури власного капіталу до іншої згідно стадій росту. Така траєкторія забезпечує максимум чистого прибутку при відповідних оптимальних співвідношеннях об’єктів управління власного капіталу підприємства.

Для того, щоб управління процесом росту власного капіталу було технологічним процесом, слід керуватися відповідною науково-практичною методикою, яка має складатися з наступних етапів: теоретичного

обґрунтування та структуризації даної проблеми управління; збір інформації за даними бухгалтерсько-статистичної звітності щодо об’єктів управління власними капіталом; загальний аналіз власного капіталу та в перетині його об’єктів управління з урахуванням системи факторів; кластерізація сукупності підприємств за системою показників, які відображають співвідношення об’єктів управління до акціонерного капіталу; оцінка факторів розвитку акціонерного капіталу в однорідних групах підприємств; оцінка й аналіз впливу факторів на зміну обсягів активів та джерел формування власного капіталу; оцінка рівня розвитку об’єктів управління власного капіталу; оптимізація структури активів та джерел формування власного капіталу з досягненням максимального чистого прибутку рентабельності для кожної стадії життєдіяльності підприємства; визначення стану розвитку підприємства за станами активів та джерел формування власного капіталу; визначення типу росту власного капіталу підприємства на підґрунті ознак росту. За пропонованою методикою передбачається вирішення відповідних задач обґрунтованими методами вирішення та рекомендаціями у формуванні завдань до управлінських рішень в процесі росту власного капіталу підприємства.

<< | >>
Источник: Малярець Л. М.. Управління процесом росту власного капіталу підприємства. Монографія / Л. М. Малярець, Η. М. Пономаренко. - Харків: Вид. ХНЕУ,2010. - 227 с.. 2010

Еще по теме висновки:

  1. І. Складання обвинувального висновку і направлення справи для попереднього розгляду її суддею
  2. Висновки
  3. 2.4. Висновки до розділу
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
  6. ВИСНОВКИ
  7. ВИСНОВКИ
  8. Висновки до розділу 1
  9. Висновки до розділу 2
  10. ВИСНОВКИ
  11. ВИСНОВКИ
  12. ВИСНОВКИ
  13. Висновки до розділу
  14. Висновки до розділу 3
  15. ВИСНОВКИ
  16. Висновки до Розділу ІІІ
  17. Висновки до Розділу IV
  18. ВИСНОВКИ