<<
>>

§ 3. Відмінність злочину від інших правопорушень

1. Злочин — не єдиний вид правопорушення. Тому виникає питання про місце злочину

в системі правопорушень, відмежування його від інших правопорушень:

адміністративних, дисциплінарних, цивільно-правових.

Питання це не лише

теоретичне: той або інший вид правопорушень тягне за собою різну за суворістю

відповідальність, різні обмеження для особи, яка його вчинила. Тому правильне

визначення виду правопорушення має велике практичне значення не лише для охорони

суспільних відносин, але й для захисту прав осіб, що їх вчинили.

2. Аналіз поняття злочину показує, що саме його суспільна небезпечність, її

ступінь розкривають сутність злочину як виду правопорушення. Тому в

кримінальному праві обґрунтовано визнається, що саме суспільна небезпечність є

тим критерієм, що має бути покладений в основу відмежування злочину від інших

правопорушень. Однак щодо питання, яким чином вона виконує цю розмежувальну

функцію, серед науковців немає єдності.

Існують два різних підходи до вирішення цього питання. Одні юристи, відмежовуючи

злочин від інших правопорушень, вважають, що лише злочин має суспільну

небезпечність, що це специфічна соціальна властивість лише злочину. Інші

правопорушення не є суспільне небезпечними: їм притаманна лише така властивість,

як суспільна шкідливість. Тобто відповідно до такої точки зору має місце якісна

різниця в соціальній природі злочину й інших правопорушень: злочин за сво-

єю природою — це суспільне небезпечне діяння, а іншим правопорушенням така

соціальна властивість не притаманна, ьони є лише суспільне шкідливими, тобто

здатні заподіювати шкоду окремим державним, суспільним, особистим інтересам.

Таким чином, відповідно до цієї точки зору, злочин та інші правопорушення —

якісно самостійні види правопорушень не лише за правовою природою, ознакою

протиправності, але й за їх соціальним змістом — матеріальною ознакою.

Інша точка зору виходить з єдності соціальної природи всіх правопорушень — їх

суспільної небезпечності.

Тому відмінність між злочином та іншими

правопорушеннями визначають за ступенем суспільної небезпечності. Специфіка

злочину виявляється саме в підвищеному ступені суспільної небезпечності: він

завжди є більш небезпечним, ніж будь-яке інше правопорушення. А тому відмінність

злочину від інших правопорушень відрізняється кількісною, а не якісною

характеристикою.

Така точка зору є більш обґрунтованою, оскільки будь-яке правопорушення заподіює

шкоду (чи містить у собі загрозу заподіяння шкоди) певним суспільним відносинам,

що й визначає його соціальну і правову природу як правопорушення. Але ступінь

суспільної небезпечності різних видів правопорушень різна, а злочини в системі

правопорушень — найбільш небезпечні. Це обумовлено і важливістю об'єкта,

посягання на який визнається злочином, і характером і тяжкістю шкоди, способом

вчинення діяння, формою і ступенем зини, мотивами і метою, а також всіма іншими

об'єктивними і суб'єктивними його ознаками. Такий висновок підтверджується

порівняльним аналізом злочинів та інших правопорушень, зокрема найбільш близьких

до злочинів адміністративних деліктів.

3. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення1

«адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна

(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський

порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління

і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність». Частина 2 ст. 9

КпАП передбачає, що «адміністративна відповідальність за правопорушення,

передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці правопорушення за своїм характером не

тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної

відповідальності». Виходячи з цього, можна виділити такі ознаки

адміністративного правопорушення: 1) протиправність — правопорушення прямо передбачено в Кодексі України про

адміністративні правопорушення; 2) винність — воно повинно бути вчинене умисно

або з необережності; 3) правопорушення посягає на охоронювані законом об'єкти;

4) адміністративна караність — адміністративними правопорушеннями можуть бути

визнані тільки такі діяння, за які передбачені заходи адміністративного

стягнення.

Заходами адміністративного стягнення є: попередження, штраф, сплатне

вилучення предмета, що є знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом

адміністративного правопорушення, грошей, отриманих внаслідок вчинення

адміністративного правопорушення, позбавлення спеціального права, наданого

даному громадянину (права керувати транспортними засобами, права полювання),

виправні роботи, адміністративний арешт.

Порівняння понять адміністративного правопорушення і злочину дозволяє визначити

їхні спільні ознаки. Багато спільного й в характері заходів впливу (штраф,

позбавлення спеціального права, виправні роботи — передбачені в ст. 24 КпАП як

заходи адміністративного стягнення, а в ст. 51 КК — як види кримінального

покарання). Однак порівняння близьких за характером діянь адміністративних

правопорушень і злочинів чітко показує їх відмінність у ступені суспільної

небезпечності, а відповідно, і різний ступінь суворості однойменних заходів

впливу.

Насамперед наголосимо на тій обставині, що особлива важливість ряду об'єктів,

наприклад, основ національної безпеки України, життя, здоров'я людини, виключає

визнання посягань на них адміністративними правопорушеннями. Тому державна

зрада, вбивство, тяжке тілесне ушкодження можуть вважатися лише злочинами.

Посягання ж на інші об'єкти, наприклад, власність, громадський порядок,

господарську діяльність, можуть бути як злочинами, так і адміністративними

правопорушеннями. Однак у цих випадках їх правову природу визначають тяжкість

шкоди, небезпечність способів, форма і ступінь вини, мотиви, мета, повторність

та інші ознаки. Так, наприклад, ст. 164 КпАП передбачає відповідальність за

«заняття господарською діяльністю без державної реєстрації або без спеціального

дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачене законом», а стаття 202 КК

визнає це діяння злочином, якщо воно було пов'язане з отриманням особою доходу у

великих розмірах. Порушення вимог законодавства про працю передбачене в ч. 1 ст.

41 КпАП як адміністративне правопорушення. Якщо ж таке правопо-

рушення було грубим, то воно є злочином і тягне за собою кримінальну

відповідальність на підставі ст. 172 КК.

<< | >>
Источник: М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти — Київ—Харків: Юрінком Інтер—Право,2001. - 416 с.. 2001

Еще по теме § 3. Відмінність злочину від інших правопорушень:

  1. Юридична відповідальність та її види
  2. § 1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
  3. § 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
  4. § 1. Поняття злочину та його ознаки
  5. § 3. Відмінність злочину від інших правопорушень
  6. ТЕМА 16. ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА,ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
  7. Розділ 3 ОСНОВНІ СПОСОБИ ВЧИНЕННЯ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ІНШИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ СФЕРІ І ТАКТИКА ЇХНЬОГО ВИЯВЛЕННЯ
  8. §1. Криміналістична характеристика колт ютерних злочинів
  9. Причиновий зв’язок у законодавчій характеристиці окремих видів злочинів
  10. Поняття, зміст і класифікація видового об’єкта правопорушень у сфері обігу зброї
  11. Суб’єктивні елементи складів адміністративних правопорушень у сфері обігу зброї
  12. Поняття запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі.
  13. Поняття кримінологічної характеристики злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі.
  14. Сучасний стан злочинів та кримінологічна характеристика осіб з числа персоналу виправних колоній, що вчиняють злочини у ході виконання покарання у виді позбавлення волі