<<
>>

Договір, укладений Богданом Хмельницьким з польськимкомандуванням біля Зборова (серпень 1649 p.)

(Витяг)

Декларація ero кор. милості Войська Запорозького на пункти супліки[66] [67] данная

1. При вшеляких давніх вольностях его кор. милость Войсько своє Запорозькоє заховує [против давніх жалованних грамот свою жалованную грамоту тотчас видает].

2. Лібчи войська, хотячи вигодити подданих своїх прозьбі і заохотити їх до усдуг своїх і Речі Посполитої, дозволяет міти его кор. мил. чети- ридесят тисячей войська запорозького; і спораження реестров повіряєт гетьманові Войська своего Запорозького з такою декларацією, аби вед- луг годності которий би бил до того способний, так в добрах шляхець- ких Козаков до реєстру вписовано, яко і в добрах его кор. мил. A то таковим міст описанем: од Дніпру почавши c тоєйту сторони в Диме- py, в Горностайполю, в Коростешові, в Наволочі, в Погребищах, [в При- лукі], в Вінниці, в Браславя, оттамтоль од Браславя до Ямполя ку Дністрові, так же до Дністра розумітися маєт, в реєстр козаки мають биті приймованиї, а з другое зась сторони Дніпра, в Остру, а Чернігові, в Ніжині, [в Ромні] і всюди аж до границі московської і Дніпра. A що ся дотиче міст інших его кор. милості і шляхецьких над міру в тих пунктах описаних, в тих юж не мають биті козаки; вольно єднак з них тому, которий хбчет биті в козацтві, без гамованя панського вийти зо всею має- тностю на Україну, которий буде до реєстру прийнятий. A тоє спора- женя реєстру през п. гетьмана Войська Запорозького мається отправи- ти найдалій до нового літа свята руського [сиріч до рожества Христова] таковим порядком: гетьман Войська Запорозького маєт c подписом руки своєї і с печатю войсковою зоставити реєстр по імені тих всіх, коториї будуть уписаниї в козацтво; а то для того аби тиї в козацтві зоставали при вольностях козацьких, а іншиї всі замком его кор. милості, а в доб- pax шляхецьких паном своїм подлегали.

3. Чигирін, так яко єсть в своїм обрубі, при булаві Войська Запорозького маєт биті завше, которий і теперішнєму гетьманові Войска своего Запорозького, благородному Богданові Хмельницькому, его кор.

милость, чинячи его вірним слугою своїм і Речі Посполитої противоречаєт.

4. Що-колвєк діялося под час замішання теразнійшого c допущення божого, тоє все мает биті в запомніню, не маєт жаден пан помсти чинити і караня.

5. Шляхті так віри роської, яко і римської, коториї под час того замішання яким-колвєк способом бавилися при війську запорозьким, его кор. милость c панської своєї ласкавості пребачаєт і виступок їх покри- вает. I єслі би под которим упрошено так з добр дідичних, яко і інних, або которого вивожано, понєваж тоє всве в теперішнім діялося замішано, маєт биті сеймовим постановєнєм змазано.

6. Войско коронное, где козаки з спораженя реєстрового будуть, в тих містах становиськ своїх не маєт міти...

8. Взглядом замішаня унії так в Короні польской, як в Великім князьстві Литовськім, также сторони цілості церковної, добр, фундацій, до ниХ належачих, которие за давніх літ мівали, также і всіх прав церковних, — так яко з переосвященим отцем митрополитою київським і з духовенством на сеймі близько пришлом намовлено і постановлено буде, якоби на жадане отца метрѳполити все позволено било, его кор. милость додержати готов, аби ся кождий тішил і прав і вольностей своїх, і місце в сенаті преосвященному єго милості отцу митрополиті київському его кор. милость позваляет міти.

9. Годності, уряди вшелякие в воєвожстві Київськім, Брацлавськім і Черніговськім роздавати єго кор. милость обивателем стану шляхець- кого віри православної грецької ведлуг давніх прав обіцует.

10. B місті Кйїві, іж суть управилеваниї школи роськие, отцеве єзуїти не мають там і по інших містах українських биті фундованиї, а ні где інде перенесені; школи зась всі іншиє, коториє там суть от дальших часов, мають биті вцале заховани.

11. Горілкою шинковати козаки не мають кроме того, що на свою потребу зробить що, гуртом вольно му будет продать; шинки зась ме- дов, пив ведлуг звичаю биті мають.

Тиє пункта мають биті на сеймі стверженії, а тепер все ораз в запом- ніня, тілько згода, милость заховатися маєт межи обивателями україн- ними а Войском Запорозьким єго кор. милості і всієї Речі Посполитої.

Хрестоматія з історіїУкраїнськоїРСР: У 3 т. — K., 1959. — T. 1. — C. 269—270.

8.4.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Договір, укладений Богданом Хмельницьким з польськимкомандуванням біля Зборова (серпень 1649 p.):

  1. Статті, постановлені з Богданом Хмельницьким 1014
  2. Про щасливу перемогу Хмельницького над поляками біля Батога; про рушення його звідтіля з доброю надією під Кам'янець; про теу що надія його там не збулася, і про страх у Польщі після поразки польських військ під Батогом; про лист Хмельницького в Кам'янець і про відповідь на нього, про незадоволення татар Хмельницьким і про утолення його; про збирання нових польських військ на Хмельницького; про відступ його від Кам’янця додому і про розпущення своіх військ по домівках; про лист Хмельницького до
  3. Зборівський договір (1649 р.)
  4. Скарги козацьких послів, відправлених Богданом Хмельницьким на сейм у Варшаву (липень 1648 p.)
  5. Напрямки діяльності Б. Хмельницького взим­ку 1648-1649 рр.:
  6. Про те, як Хмельницький віддав ханові свого сина; як відпустили Хмельницького з Тугай-беєм та ордою з Криму на Україну; про пошанування й подарунки, які одержав Хмельницький та його козаки; про провіант та ханську прихильність до козаків; про те, як кошовий із військом готувалися зустріти з Криму Хмельницького.
  7. Про перепросини Хмельницьким короля через лист і нарочних послів за завдану при Батозі поразку Калиновському; про віддання королеві своєї зичливості до Корони; про підозру його (Хмельницького) в підступності й облудності; про те, що король відпровадив посланців Хмельницького ні з чим; про сейми і сеймики в Польщі, які радили королю збирати на війну проти Хмельницького платні війська і гроші на них.
  8. Про сумне й розпачливе рушення Хмельницького до Глинян на короля; про тривогу в королівському обозі після тогОу як зловили «язика» Хмельницького; про нерішучість Хмельницького й повернення його від Тарнополя на Чорний Острів за Дніпроу щоб примножити своє військо; про виправу do короля з Чорного Острова начебто не від Хмельницького, а від усього козацького війська кіїів- ського полковника Антона з проханням ласки і про удавання Хмельницького, начебто він має душогубний намір; про прийняття того
  9. Про прохання Хмельницького через своїх послів протекції у всеросійського монарха; про присланих від його величності повноважних послів і про виконання Хмельницьким зі старшиною й товариством у Переяславлі присяги на постановлених пактах; про убезпечення з боку царської величності Україні та всьому війську Запорозькому і про подарунки Хмельницькому та іншим; про відібрання присяги в усіх малоросійських містах і про визначення Хмельницьким малоросійського кордону від Корони Польської.
  10. Про лядські замисли на Хмельницького і про його засторогу на них; про посольства Хмельницького до сторонніх монархів із проханням допомогти проти поляків і про обітниці; про два значні лядські роз'їзди і про велику шкоду від них Хмельницькому; про Богуна, якого послав Хмельницький проти наскоку Чернецького; про здобуття Чернецьким МонастириЩу про його поранення там і втечу звідтіля.
  11. Про війну Хмельницького, яка була на Батозі й у його околицях; про те, що почали цю війну поляки, і про скасування Білоцерківського трактату й амністїі; про хитрість Хмельницького, коли він вибирався на ту війну; про Калиновського, який став на Батозі з військом і через своіх поляків не послухався листа Хмельницького; про заманний похід Хмельницького з сином і Ka- рач-мурзою до Ладижина й Батога; про вістки, які дійшли до Калиновського, що Хмельниченко має мало людей, і про легковаження його сил
  12. Про смерть київського митрополита Косова; про доглядання Бара- новичем його престолу і про вибрання на Київську митрополію Балабана; про виправу Хмельницьким на Ташлик козацького війська і про хворобу Хмельницького; про смерть Хмельницького і про похованняйого в Суботові.
  13. Про татар, що викупилися з неволі від Хмельницького; про мову Хмельницького до них, щоб переповіли те кримським начальникам; про їхній жаль, що розбраталися з козаками й побраталися з поляками.
  14. Про взяття відкупу від поляків, яких відторгував на Батозі у татар Хмельницький; про відпущення 'ix із Чигрина в Польщу; промова до них Хмельницького про бідуу яка мала 'ix спіткати.
  15. № 15. Стадії укладення договору.
  16. Про повторне вислання посланців від Хмельницького до короля, але вже не з перепросинамиу а з повинною за Батозький розгром Калиновського і з проханням прислати комісарів, щоб обміркувати Зборовські та Білоцерківські пакти на кращу користь Малій Росії і з обіцянкою від себе припинити війну й порвати з татарами; про виправу від короля до Хмельницького двох осіб для переговорів про умови миру; про зустріч їхню й прийняття; про жорстку розмову з ними Хмельницького і про недоброзичливу відправу їх до
  17. А. А. Богданов
  18. Про розіслання універсалів на всю Україну й далі; про стояння Хмельницького під Білою Церквою; обрахунок війська й гармат, що були тоді при Хмельницькому; про призначення полковників і розіслання їх на воєнний чин; також і про смерть короля.
  19. Про рушення Хмельницького з-під Білої Церкви на Гончариху; про зупинку його там; про звістки, які він одержав про поляків, / про його намір іти на них походом; про Кривоносову виправу до Бара; про взяття Бара з численною здобиччю; про те, як стояв Кривоніс під Кам'янцем-Подільським і про його поворот до Хмельницького; про задум Хмельницького йти на Пиляву і про з’ЇЗд поляків у Збараж до Вишневецького; про те, як Вишневецький із військом підхилився під команду нових гетьманів; про зосередження по
  20. Про поїздку Хмельницького з Січі до Криму; про побит його там, про те, як він присягав перед ханом; про ханську приязнь і запевняння, що дасть для війни з поляками кримське військо; про ханське вшанування Хмельницького на Великдень.