СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Абсолютна монархія — форма правління, за якої влада (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (цареві, королю, імператорові).

автономія — надання деяким частинам держави прав на самоврядування в адміністративній сфері.

авторитаризм — зосередження монопольної чи значної більшості влади в руках однієї особи або групи осіб.

адміністративна реформа — комплекс заходів, спрямованих на системну перебудову органів виконавчої влади, запровадження досконаліших форм і методів їх діяльності.

адміністративно-територіальний устрій — поділ території держави на систему адміністративно-територіальних одиниць (воєводство, волость, губернія, область, повіт, район, місто, село та ін.), відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади й управління.

аристократія — а) найбільш привілейований стан у рабовласницькому і феодальному суспільствах; б) форма державного правління, за якої аристократії належить уся повнота влади в країні.

Бандитизм — організація озброєних груп з метою нападу на державні, громадські установи, підприємства чи окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

Блюзнірство — кощунство, богохульство.

Боржник — особа, яка згідно з взятими зобов'язаннями має вчинити на користь іншої сторони (кредитора) передбачені попередньою угодою дії (передачу майна, виплату грошей, виконання робіт тощо).

Борисфен — Дніпро.

Борть — а) пасіка; б) дупло, вулик для диких бджіл.

Буржуазія — панівний клас власників основних засобів виробництва у капіталістичному суспільстві, які мають головним джерелом доходу додаткову вартість, отримувану шляхом використання найманої праці.

Варвари — у давніх греків і римлян назва чужоземців.

Васалітет — система особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, могутніших (сеньйорів).

Видок — очевидець, свідок.

Вина — психічне ставлення суб'єкта права до здійснюваних ним діянь (бездіяльності) та їхніх наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Верв — територіальна громада.

Вето — а) заборона; б) відмова глави держави підписати і ввести в дію прийнятий парламентом законопроект.

Віра (вира) — грошове стягнення на користь князя.

Вірник — збирач віри.

Віче — збори вільного дорослого чоловічого населення міста.

Власність — історично зумовлена суспільна форма володіння матеріальними і нематеріальними благами, яка виражає суспільні та виробничі відносини між людьми в процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Галузь права — система юридичних норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання (конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне тощо).

Гривня — грошова і вагова одиниця.

Головник — убивця

Головництво — а) компенсація (відшкодування) родичам убитого; б) убивство.

Громадянство — постійний правовий зв'язок особи з державою, який виявляється у їхніх взаємних правах і обов'язках.

дача — позика.

Декларація — урочисте проголошення основних принципів внутрішньої і зовнішньої політики держави, а також документ, у якому вони викладені.

Демократія — народовладдя, що виходить з організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і носієм. Здійснюється з дотриманням основних прав усіх членів суспільства.

Депутат — виборний член представницького органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Держава — організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально-неоднорідному суспільстві, яка зберігаючи його цілісність та безпеку, здійснює керівництво ним в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, класу чи інших соціальних груп у державі, що спирається на силу

Домен — велике феодальне землеволодіння.

Дуумвірат — спільне правління двох володарів.

За голову — за вбитого.

Закуп — смерд, який з різних причин (наприклад, взяв у борг майно — «купу») тимчасово втратив свою волю, але міг її знову здобути.

Закон — нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної законодавчої влади або самого народу, що регулює найважливіші суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення і має найвищу юридичну силу.

Збіжжя — а) зерновий хліб; б) майно (рухоме).

Звичай — правило поведінки людей, що сформувалося в процесі їх співжиття внаслідок тривалого його застосування.

Злочин — передбачений кримінальним законодавством суспільно небезпечний вчинок, що посягає на суспільні відносини, які охороняються законом.

Зобов'язальне право — система норм, які регулюють відносини економічного обігу, що виникають у зв'язку з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг або сплатою грошей, а також відносини, що випливають з порушення майнових прав.

Ізгой — людина, яка вибула з певної соціальної групи, але не ввійшла до іншої.

Імперія — а) монархічна держава, глава якої має титул імператора; б) форма державного устрою великої колоніальної держави.

Інквізиційний процес — судово-слідчий процес із застосуванням тортур.

Інститут права — система юридичних норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин у межах галузі права.

каганат — військово-політичне об'єднання ранніх тюрків.

канонічне право — сукупність правових норм, встановлених церковними канонами (правилами)

клеть — будівля.

кодифікація — спосіб упорядкування, систематизації законодавства, що полягає у перегляді чинних, заміні застарілих, внесенні нових норм, результатом чого є прийняття нового правового акта, який вносить зміни в регулювання певної сфери суспільних відносин.

конфедерація — союз суверенних держав, утворений для досягнення певних цілей.

конфіскація — примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини приватного майна.

контрасигнування актів глави держави — скріплення підписом глави уряду або окремого члена уряду акта глави держави. Без такого підпису акт не набував чинності.

копа — сільська громада, орган судочинства.

Куна — дрібна грошова одиниця; гривня дорівнювала 25 кун.

Курган — ґрунтовий (інколи кам'яний) насип над одним або кількома похованнями.

Купівля-продаж — договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (річ, товар) у власність іншій стороні (покупцеві), яка має прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Магдебурзьке право в Україні — право міського самоврядування на українських землях, що ґрунтувалося на загальних принципах магдебурзького права.

Мечник — а) князівський дружинник; б) судовий службовець.

Місцеве самоврядування — політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адміністративно-територіальних одиницях через самоорганізацію місцевих жителів, за згодою і за підтримки держави.

Міна — договір, згідно з яким здійснюється обмін майна між сторонами.

Монархія — форма державного правління, за якої верховна державна влада здійснюється однією особою і передається у спадок.

націоналізація — відчуження майна з приватної власності фізичних або юридичних осіб у власність держави.

Мостники — майстри, які робили мости і дерев'яні мостові.

Мука — фізичне насилля.

неври — слов'янське плем'я.

нова економічна політика (неп) — антикризова програма більшовиків, що реалізовувалася в СРСР у 20-х роках ХХ ст. Полягала у відмові від політики воєнного комунізму, переході під жорстким контролем радянської держави до багатоукладної економіки та ринкових відносин.

норма права — формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин та забезпечується відповідними державними гарантіями його реалізації.

Нотаріат — система органів і посадових осіб, що здійснюють нотаріальні дії, спрямовані на підтвердження і закріплення без- спірних цивільних прав і фактів.

Перебудова — визначена офіційними документами назва радикальних реформ, здійснюваних в СРСР наприкінці 80-х — на початку 90-х років ХХ ст. Була спробою привести радянську економіку, ідеологію, культуру, інші сфери суспільного життя у відповідність до загальнолюдських ідеалів та цінностей.

Орда — а) об'єднання кількох родів у степових кочовиків; б) об'єднання військових кочівницьких загонів, що здійснює загарбницький похід.

Отрок — молодший дружинник у князя, що виконував зокрема різні доручення свого володаря.

Перетес — знак на межі.

підсусідок — безземельний селянин, що жив у чужому дворі на правах батрака.

Плюралізм — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні кількох незалежних ідейно-політичних течій.

Подимщина — податок, що сплачувався з диму, тобто з житлового приміщення.

Право — система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових норм, що виражають волю певної частини соціально неоднорідного суспільства, які спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечуються державою.

Правова держава — тип держави, основними ознаками якої є верховенство права, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадян і держави.

приватизація — провідна форма роздержавлення; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну влас- ність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, приватні.

Покон — а) статут; б) звичай.

Поліандрія — багатомужество, пережиткова форма групового шлюбу, коли жінка має кілька чоловіків.

Послух — свідок доброї слави.

Поліс — античне місто-держава.

Поток (потік) — покарання.

Правова держава — тип держави, в основі якої лежать верховенство закону, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.

Прелімінарні договори — попередні договори, угоди.

Приносити урочисту обітницю — урочисто присягатися, клястися.

Продаж — грошовий штраф за вчинення злочину (стягувався на користь князя в розмірах 1, 3 і 12 гривнів).

Протекторат — форма завуальованої колоніальної залежності, яка встановлюється в результаті нерівноправного договору.

Революція — докорінний переворот у житті суспільства, який завершується ліквідацією віджилого суспільного ладу й утвердженням нового.

Реабілітація — відновлення в правах осіб, притягнутих до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Республіка — форма правління, за якої вища влада в державі належить обраним на певний термін представницьким органам влади, а глава держави, що також обирається, має обмежений термін повноважень.

Реформа — перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Русин (русич) — житель Київської Русі.

Ряд — договір, угода.

Самодержавство — російський варіант абсолютної монархії.

Свод — процес пошуку несумлінного володільця речі.

Секуляризація — звернення церковної власності у власність світську.

Сервітут — право користування чужою нерухомістю, річчю з певними обмеженнями, встановленими законом або договором.

Словени — жителі Новгородської землі.

Смерд — вільний селянин.

Снеми — міжкнязівські (феодальні) з'їзди.

Співдружність незалежних держав (Снд) — регіональна міжнародна організація, яка об'єднує 12 європейських та азіатських країн з колишніх республік СРСР.

Суверенітет — одна з головних ознак державності, що полягає у повній незалежності держави від інших держав у внутрішніх справах та зовнішніх зносинах.

Судоустрій — система судових органів держави.

Судочинство — процесуальна форма здійснення правосуддя, діяльність суду.

Сюзеренітет — верховне право могутнього феодала над іншим — васалом.

Тать — злодій.

Татьба — крадіжка.

Тіун — господарський управитель князя, боярина або іншого феодала.

Тоталітаризм — політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю демократичних свобод і обмеженням політичних прав громадян.

уряд — найвищий колегіальний орган в системі державної виконавчої влади.

Унітаризм — державний устрій, який характеризується централізованим керівництвом адміністративно-територіальними одиницями та відсутність самостійних державних утворень.

Урок — а) компенсація (відшкодування), яку отримували потерпілі від образ. Розмір залежав від характеру образи та від майнових збитків; б) мито, пеня, податок; в) статут, правило.

Федерація — союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофе- деральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи. Влада суб'єктів федерації обмежена тими правами, що належать федерації у цілому.

Централізація — політичний процес, на основі якого формується централізм як управлінська політична система з властивими для неї вертикальною структурою та субординацією, концентрацією влади в єдиному центрі.

Юрисдикція — компетенція давати правову оцінку фактам, вирішувати правові питання, спори про право.

Ябетник — а) князівський управитель; б) посадова особа в суді.

<< | >>
Источник: Іванов В.М.. Історія держави і права України: Підручник. — К. : МАУП,2007. — 552 с.. 2007

Еще по теме СЛОВНИК ТЕРМІНІВ:

  1. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  2. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  3. СЛОВНИК КЛЮЧОВИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ
  4. 1.3.2. Поняття правової системи суспільства та її структура 1.3.2. Поняття правової системи суспільства та її структура
  5. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
  6. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  7. Стаття 103. Зміст добросусідства
  8. ЗМІСТ
  9. СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
  10. ПОРЯДОК РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ДІЯ ЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ
  11. 11. РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК З ЛОГІКИ