Про послів Хмельницького до Москви з проханням підтвердити грамотами давні військові й малоросійські права та вольності і про задовольнення того бажання.

Хмельницький, лишившись разом з усією Малою Росією й Запорозьким військом під протекцією пресвітлого всеросійського монарха, зоставався в Чигрині, стежачи за Кримом і Польщею, щоб звідтіля не загриміло на нього.

Перша монарша грамота,

видана Хмельницькому з генеральною старшиною, з полковниками і всім Запорозьким військом.

335 rp^ _π_·_„: _ТІОГ^· ™™_гтт„ „„: За звичайною царською титлою ^33δ.

I ут перелічені царські титули, які ^ ^t^

Величко опустив. Ударовуємо наших, царської величності, підданих гетьмана вій

ська Запорозького Богдана Хмельницького, і писаря Івана Вигов- ського, і суддів військових, і полковників, і осавулів, і сотників, і все Запорозьке військо. 3 божої милості учинилося B нинішнім

Грамота Олексія Михайловича до Б. Хмельницького про прийняття під «високу руку».— Факсиміле (14).

Рішення Земського собору про взяття під «государеву руку»

Б.

162-м році під нашою високою государевою рукою те, що він, Богдан Хмельницький, і все військо Запорозьке присягли на вічне підданство нам, великому государеві, і нашим государевим дітям та наслід- никам. A в березні місяці він, Богдан Хмельницький, і все військо Запорозьке прислали до нас, великого государя, до нашої царської величності, своїх посланців — суддю військового Самійла Богда- нова ³³⁶ та полковника переяславського Павла Тетерю. Гетьман писав у листі своєму до нас, великого государя, нашої царської величності, і посланці його били чолом нам, великому государеві, щоб його, гетьмана Богдана Хмельницького, з усім військом Запорозьким ударувати велінням: підтвердити колишні їхні права та вольності військові, які віддавна були при великих князях руських і при королях польських, зокрема те, щоб самі судили і мали свої вольності в добрах і судах і щоб у ті їхні військові суди ніхто не втручався, але хай би вони судилися від своїх старшин. Просили вони не порушувати й колишніх прав, виданих людям духовного й мирського чину від великих руських князів і від польських королів, і щоб видати на ті їхні права нашу, государеву, жалувану грамоту за нашою, государевою, печаткою, і щоб лишити спискового війська Запорозького шістдесят тисяч, і щоб було те число завжди повне. A коли станеться, що через божий суд трапиться гетьманові смерть, то щоб нам, великому государеві, дозволити Запорозькому війську за колишнім стародавнім звичаєм обирати гетьмана поміж себе самостійно, а кого оберуть, то про те зголошувати нам, великому государеві ³³⁷. Маєтків козацьких і земель, які мають вони для пожитку, щоб у них відбирати не веліли, а також щоб удови й діти, які лишилися після смерті козаків, мали ті самі вольності, що й діди та батьки їхні ³³⁸.

³³⁶ Богдановича.

³³⁷ Пропуск у грамоті: «...і ударували ми, великий государ, щоб на гетьманську булаву було дано Чигиринське староство з усім належним до нього, та веліли бути йому при булаві».

³³⁸ Пропуск у грамоті: «Щоб лишили гетьманові Запорозького війська право приймати послів, що здавна приходять з чужих земель, котрі прийдуть 3 чимось добрим. A коли б мали щось супротивне нашій царській величності, звіщати про це нам, царській величності, великому государю».

³³⁹ Пропуск у грамоті: «А наші, царської величності, бояри і воєводи не мішатимуться в їхні військові суди».

I ми, великий государ, наша царська величність, ударували нашого підданого Богдана Хмельницького, гетьмана війська Запорозького, велінням бути їм під нашою, царської величності, високою рукою на колишніх їхніх правах та привілеях, даних їм від польських королів та великих князів литовських, і веліли не порушувати тих прав і вольностей ні в чому, а судитися їм веліли від своїх старшин за їхніми правами ³³⁹, а число війська спискового Запорозького вказали визначити за їхніми чолобитними 60 000 і завжди повне. A коли трапиться від божого суду гетьманові смерть, то ми, великий государ, дозволили знаходити собі гетьмана за їхніми колишніми звичаями поміж себе самостійно, а якого гетьмана оберуть, про те писати до нас, великого государя. Той новий гетьман після свого обрання вчинить присягу на підданство і вірність нам, великому государеві, а при кому, на те ми, великий государ, укажемо. Також не веліли віднімати від козаків, козацьких удів та їхніх дітей маєтків та земель, які вони мають для пожитку; і хай вони будуть при нас по-ко- лишньому. A коли трапиться, що з порубіжних держав почнуть приходити у військо Запорозьке до гетьмана Богдана Хмельницького і до всього війська Запорозького посли на добре діло, то ми, великий государ, дозволили гетьманові приймати і відпускати тих послів. A з яких держав і в якій справі ті посли були послані і з чим були відпущені, про те все велимо гетьманові швидко писати до нас, великого государя. A коли якісь посли будуть від когось прислані з ворожим щодо нас, великого государя, наміром, то зволяємо тих послів у війську затримувати і швидко писати про них до нас, великого государя, і без нашого, царської величності, указу їх не відпускати.

государевих, ворогів, де наше буде царське повеління, ходити битися з ними, і в усьому бути в нашій, государевій, волі, і бути слухняними навіки.

³⁴⁰ Ідеться про царську плату українському війську, довкола чого були між козацькими послами і боярами суперечки. Пункт, як видно, сформульовано досить обтічно.

Ось про ці статті ті вищенайменовані посланці Самійло й Павло били чолом нам, великому государеві, нашій царській величності, від імені гетьмана війська Запорозького і всього нашої царської величності Запорозького війська і подали статті нашим, до царської величності наближеним, боярам — бояринові й намісникові казанському князеві Олексієві Микитовичу Трубецькому, боярину й намісникові тверському Василю Васильовичу Бутурліну, окольничому й намісникові коширському Петру Петровичу Головіну і думному дякові Алмазові Іванову. I ми, великий государ, милостиво вислухали ті статті, і на яку статтю дане нашої царської величності зізволення, так те веліли підписати під тими статтями, і ті статті за нашим, царської величності, указом веліли віддати тим-таки посланцям Самійлу й Павлу. Ми хочемо тримати його, гетьмана Богдана Хмельницького, і все військо Запорозьке в нашому, царської величності, милостивім ударуванні та нагляді, і вам кажемо, щоб були

• u · · 3 40

надійні на нашу государську милість .

Видано цю нашу, царської величності, жалувану грамоту при нашій державній печатці в нашому царському місті Москві, в рік від створення світу 7162, березня місяця, 27 дня.

Підпис думного дяка Алмаза Іванова. Писана на Xapani_f крайка без фігур, богослов'я і царське ім'я писане золотом, а на підпису зазначено:

Божою милістю великий государ

цар і великий князь Олексій Михайлович,

всієї Великої й Малої Росії самодержець.

Скріплено новою печаткою

³⁴¹ Отвористий — відкритий.

під гладкою кустодією, грамота отвориста ³⁴¹.

Олексій Михайлович на коні (13).

Прапори стрілецьких полків (37).

Друга царська жалувана універсальна грамота суддям, городничим і всій взагалі малоросійській шляхті, в якій стверджено Тхні стародавні права й вольності.

За звичайним монаршим титлом.

Ударовуємо вотчину нашої царської величності, жителів Малої Росії, суддів шляхетського стану. 3 божої милості учинилося в нинішнім 162-м році під нашою високою государевою рукою те, що він, Богдан Хмельницький, і все військо Запорозьке, і вся Мала Росія присягнули на вічне підданство нам, великому государеві, і нашим государевим дітям і наслідникам. A в березні місяці він, Богдан Хмельницький, і все військо Запорозьке прислали до нас, великого государя, до нашої царської величності, своїх посланців, суддю військового Самійла Богданова і полковника переяславського Павла Тетерю, щоб нам, великому государеві, ударувати його, гетьмана Богдана Хмельницького, і все військо Запорозьке, дозволивши шляхті благочестивої християнської віри, яка живе в Малій Росії й прийняла присягу нам, великому государеві, бути при своїх шляхетських вольностях, і правах, і привілеях, і вибирати собі на суддівські уряди старших поміж себе, і маєтності свої мати вільними, як бувало раніше при польських королях, і відправляти суди земські та міські через тих урядників, що їх вони оберуть поміж себе самі. Отож ми, великий государ, його царська величність, у відповідь на чолобиття підданого нашого, гетьмана війська Запорозького Богдана Хмельницького і всього, нашої царської величності, війська Запорозького, веліли бути шляхті, яка живе в нашій, царської величності, вотчині Малій Росії під високою рукою нашою, царської величності, за колишніми їхніми правами, і привілеями, і вольностями, даними від польських королів.

Дано цю нашу государеву грамоту в нашому царському місті Москві, в рік від створення світу 7162, березня місяця, 27 дня.

(M. П.)

Підпис думного дяка Алмаза Іванова. Писана на харатії, навпроти першої грамоти.