РОЗДІЛ 3. ОЗБРОЄННЯ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ВІЙСЬК ТА ЇХ СОЮЗНИКІВ
Основним джерелом одиниць зброї на теренах Таврики епохи середньовіччя є могильники. Поширення християнства, яке стрімко набирало популярності, досягаючи найвіддаленіших гірських районів, безумовно, істотно понизило інвентаризацію поховань, проте, серед федератів Візантійської імперії, тим не менш, звичай класти з покійником його зброю, зберігся принаймні до ІХ ст.
включно.До середньовічних могильників Криму належать могильник біля висоти Сахарна Голівка (VI - IX ст.), могильник Узень-Баш (VI - IX ст.), Скалистинський могильник (IV - IX ст.), могильник Ескі-Кермен (VI - IX ст.), Лучистинський могильник (IV - IX ст.), могильник біля села Аромат (VI - IX ст.), могильник біля села Баштанівка (VI - IX ст.), Чуфут-Калє (VI - IX ст.), Суук-Су (VI - IX ст.), Артек І (VI - IX ст.). На превеликий жаль, більшість поховань виявилось пограбованим ще в давні роки, а інші продовжуються грабуватись за наших часів. Тим не менш, те що виявилось нецікавим для грабарів, виявляється інформативним для археологів.
Ще однією проблемою у дослідженні зброї цього періоду є критично невелика кількість публікацій. Наприклад, по могильнику Суук-Су ми маємо єдину публікацію Кропоткіна В. В., «Могильник Суук-Су і його історико- археологичне значення» видана у 1959. Корисні свідчення про середньовічні могильники та їх інвентар знаходимо у студії Рєпнікова Н. І. «Деякі могильники області кримських готів», 1907 року видання [315]. Регулярно публікується на даний момент лише Мангупський могильник та могильник поблизу села Нейзац, обидва з них проходять по нижній даті дослідження.
Сама зброя Таврики не відрізняється якимось різноманіттям або специфікою. Виокремлюємо метальну зброю та артилерію, зброю ближнього бою та захисні обладунки (останні майже не представлені в археологічних джерелах, певно, що найбільше гото-алани користувалися шкіряними обладунками, можливо обшитими металевими бляшками).