Структура релігійного комплексу: огляд різноманітних теорій

Структурно-функціональна школа. Функціоналізм (або школа структурно-функціо­нального аналізу) протягом тривалого часу, починаючи з 40-х років, був домінуючим теоретичним напрямком в американській соціології.

Функціоналізм як течія в буржуазній соціології часто ототожнюється з застосуван­ням структурно-функціонального аналізу для вивчення соціальних явищ. Але таке ото­тожнення не правомірне. Всупереч погляду Р. Мертона функціоналізм не є ідеологічно нейтральним методом, який може однаково застосовуватися в різних теоретичних соці­ологічних системах. Зміст структурно-функціонального аналізу, його місце в системі соціального пізнання визначається не лише необхідністю вивчення структур і функцій соціальних явищ, а й тим, як розуміють структуру і функції того або іншого суспільно­го явища. Ось чому, на наш погляд, слід відрізняти структурно-функціональний метод як необхідний компонент всякого наукового дослідження складних систем об’єктів, включаючи суспільство, структуралізм І функціоналізм як особливі соціологічні течії, які включили структурний і функціональний аналіз у загальний контекст ідеалістичних теорій, пояснень суспільства метафізично деформували і абсолютизували цей метод.

Загальним для функціоналістів є ідеологічне зведення соціальної структури взаємо­дії людей в межах певних інститутів, які регулюють поведінку індивідів за допомогою встановлених норм поведінки. Виходячи з цього, релігія розглядається як центральний, такий, що має фундаментальне значення аспект культури. Релігія створює систему ві­рувань, норм і цінностей, які об’єднують членів суспільства, забезпечують його ціліс­ність і єдність.

Феноменологічний напрямок. Наприкінці 60-х — на початку 70-х років в американ­ській теоретичній соціології набуває розповсюдження так званий феноменологічний напрямок. Соціологи цього напрямку справляють в наш час суттєвий вплив на амери­канську і меншою мірою на англійську соціологію релігії. Провідним з них є америка­нець П. Бергер і західнонімецький соціолог Т. Лукманн, що працює з ним.

Феноменологічний напрямок в соціології взагалі і в соціології релігії зокрема про­бує спиратися в своєму аналізі соціальних процесів і явищ на деякі філософські поло­ження Е. Гуссерля. Першим в США спробував застосувати філософські ідеї Гуссерля до аналізу соціологічних явищ А. Шютц, німецький філософ і соціолог, його ідеї набу­ли свого розвитку у книзі П. Бергера і Т. Лукманна «Соціальна конструкція реальнос­ті». Якщо гранично скорочено викласти основні філософські, методологічні концепції феноменологічної соціології, вони зводяться до такого.

Хоча і Гуссерль, і його послідовники формально визнавали існування зовнішнього об’єктивного світу і відхрещувались від соліпсізму, практично їх аналіз був спрямова­ний лише на вивчення феномена людської свідомості. В сфері соціології об’єктом ви­вчення феноменологів є соціальна реальність, яка, на їх думку, конструюється людьми в процесі їх взаємодії за допомогою мови та інших символічних та знакових систем. Процес матеріальної, трудової діяльності людей і система об’єктивних відношень, що складається в ній, випадають з поля зору феноменологічної соціології. Суспільство і соціальні інститути розглядаються як продукти інтерсуб’єктивної колективної свідомо­сті людей. Постулюється плюралізм соціальних реальностей, причому головні з них оголошуються реальністю повсякденного життя, над якою надбудовуються системи «символічних універсумів» у вигляді науки, мистецтва, релігії, філософії. Таким чином, у феноменологічній соціології практично знімається різниця між гносеологічним розу­мінням об’єктивної реальності, яка не залежить від свідомості людей (у тому числі від їх суспільної свідомості), і реальністю, яка сприймається як феномен суспільної свідо­мості, або система значень об’єктивних людських знань, ідей і уяв.

У феноменологічній соціології широко застосовується також принцип інтенціона- льності свідомості, сформульований Е. Гуссерлем. Питання про реальність або імозор- ність об’єкта пізнання знімається за принципом інтенціональності: всякий акт свідомо­сті має нібито предметний дапрямок. У соціології релігії такий підхід спричинює до того, що питання про реальність надприродних, трансцендентних об’єктів формально не вирішується. Практично феноменологічна соціологія релігії виходить з того, що трансцендирування, тобто вихід за межі чутгєво-сприйнятного реального світу, є необ­хідною характеристикою антропологічної природи людини.

Соціологічні концепції Е. Дюркгейма і М. Вебера. Вплив учення Дюркгейма розпо­всюджується не лише на представників структурно-функціональної школи, а й на аме­риканських та англійських соціологів інших напрямків. До речі, західні соціологи уни­кають ідентифікації з будь-якою теоретичною школою або напрямком. Ознакою хорошого тону і духовної належності серед них вважається еклектична змішаність в га­лузі методології, коли віддається належне Марксу (щоб підкреслити його обмеженість) і Дюркгейму, Веберу і Зіммелю, Тьоннісу і Парето та іншим соціологам-теоретикам XIX та XX століть. Коли йдеться про Дюркгейма, немає жодної книги з проблем соціо­логії релігії, що вийшла у США і Англії за останні два десятиліття, де б не підкреслю­валося значення для сучасної соціології розуміння релігії Дюркгейма. Так англійський соціолог Таулер дюркгеймівській традиції в соціології релігії присвячена велика глава. Таулер вважає, що Дюркгейм продовжує шлях, накреслений Марксом і спрямований на дослідження соціальних джерел релігії. Але Дюркгейм пішов далі Маркса, відмовив­шись трактувати релігію лише як епіфеномен, як відображення суспільства, не виявля­ючи на нього зворотного впливу.

У середині 60-х років непомітна секуляризація американських церков стала поміт­ною: скоротилося членство в релігійних організаціях, зменшилося відвідування церков, змінилося загальне ставлення до церковних цінностей і норм.

Важко погодитися з розумінням Р. Таулера дюркгеймівської соціологічної традиції. В його трактовці вона близька до марксистської традиції, в той час як в дійсності їх відділяють методологічні принципи соціального аналізу. Для Дюркгейма в основі сус­пільного життя лежать колективні уяви, вірування і почуття. Релігія по суті ототожню­ється ним з суспільною свідомістю в цілому, тому що будь-яка система поглядів, цін­ностей і норм, які інтегруються суспільством, розглядається ним як релігійна в її основі. Від Дюркгейма починається традиція поширення релігії в середовищі буржуаз­них соціологів. Щодо характеристики соціальних функцій релігії, то Дюркгейм поклав початок визначенню її функції (в межах соціальної системи) як головної, підкреслюючи необхідність релігії для існування і функціонування соціальних систем.

Значна увага в англо-американській соціології релігії приділяється і теоретичній спад­щині М. Вебера. У нього буржуазні соціологи беруть на озброєння передусім методологіч­ний плюралізм, тобто відмову від виділення визначальних сторін розвитку суспільства. Ре­лігія розглядається ними і як незалежне, і як залежне мінливе, причому такий підхід оголошується подоланням однобічності матеріалізму та ідеологізму. В багатьох книжках цитується відоме висловлення М. Вебера, яке характеризує його методологію підходу до релігії. М. Вебер, з одного боку, заявляє, що «як би далеко не заходив соціологічний вплив на релігійну етику, в кожному окремому випадку остання формується, в першу чергу, із ре­лігійних джерел», а з другого, називає безглуздим доктринерським тезисом твердження про те, «що капіталізм як господарська система є продуктом реформації». Загальний висновок Вебера зводиться до того, що хоча однобічна матеріалістична і однобічна спіритуалістична інтерпретація каузальних зв’язків в галузі культури і історії припустимі рівною мірою й обидві вони однаково мало допомагають встановленню історичної істини, якщо вони є не попереднім, а заключним етапом дослідження.

Теми рефератів

1. Релігія і культура.

2. Основні релігієзнавчі концепції сутності релігії.

3. Культура і релігія.

4. Роль жінки в релігії.

5. Особливості релігієзнавчих досліджень релігійного феномену.

6. Релігія як духовний і соціальний феномен.

7. Психологічні та соціокультурні передумови виникнення релігії.

8. Раціоналістичні теорії походження релігії.

9. Структурно-функціональний аналіз релігії.

10. Роль і функції релігії в суспільстві.

11. Релігія як предмет релігієзнавчих досліджень.

12. Міфологічний і релігійний світогляди: загальне та особливе.

13. Специфіка релігійного світосприйняття та світорозуміння.

14. Проблема визначення релігії.

15. Теологічна інтерпретація релігії.

16. Релігія як особистісний феномен.

17. Структурно-функціональний аналіз релігії.

18. Структура релігійного комплексу: огляд різноманітних теорій.

19. Релігійна віра, її зміст, форми вияву.

20. Релігійна діяльність.

21. Аналіз ролі релігії в суспільстві.

питання. Завдання

1. Що таке міфологія?

2. Дайте визначення релігії.

3. У чому суть релігії?

4. Що таке релігійна свідомість?

5. Дайте визначення релігійній вірі?

6. Які особливості характеризують міфологічне мислення?

7. Охарактеризуйте спільні та відмінні риси міфологічного і релігійного світоглядів.

8. Чим зумовлена поява різноманітних концепцій тлумачення релігії?

9. У чому виявляються особливості головних елементів релігійної свідомості?

10. Охарактеризуйте головні функції релігійних організацій.

11. У чому виявляються спільні риси різних типів релігійних організацій?

12. Які головні проблеми доводиться долати релігієзнавству в процесі кла­сифікації релігій?

13. Проаналізуйте головні особливості релігійних відносин.

14. Які історичні чинники прислужилися до формування релігій як соціа­льного і духовного феномену.

15. Назвіть основні риси міфологічного світогляду.

16. Які основні підходи щодо тлумачення сутності релігії?

17. В чому полягає структурно-функціональний аналіз релігії?

18. Охарактеризуйте інтегративну та комунікативну функції релігії.

19. Дайте визначення релігії як предмета релігієзнавчих досліджень.

20. У чому виявляється специфіка релігійного світосприйняття та світоро­зуміння.

21. Дайте аналіз ролі релігії в суспільстві.

Тести

1. Теологи вважають першопричиною світу:

2. На яке поняття спирається Тайлор Е.Барнетг у концепції, яка пов’язує в єдине ціле всі стадії розвитку релігії на основі психічної діяльності людини:

3. На яке поняття спирається Д. Твейзор у концепції походження релігії?

4. За основу пояснення релігії К.Юнг взяв ідею:

5. Е.Фромм вважає, що релігійна віра є сутністю природи:

а) тотему в) космосу

б) людини г) землі

6. Виходячи із факту релігійного самовідчуження, Л.Фейербах уважав, що світ поділяється на:

7. Фантастичне подвоєння світу і протиставлення надприродного природ­ному є найзагальнішою ознакою:

8. Щоб науково пояснити виникнення релігії, необхідний аналіз її коренів:

9. Релігійний світогляд є різновидом світогляду:

10. Керуючись принципом тотожності й відмінності, соціальні функції ре­лігії і церкви взаємно:

Рекомендована література

1. Вебер М. Избранные произведения. — М.: ИФ АН СССР, 1990. — 637 с.

2. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии религии // Гегель Г.В.Ф. Философия религии в двух томах. — М.: Мысль, 1977.

3. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становления писемно! культури Pyci-Украши: ре- лтезнавчо-фшософський аспект. — К.: Вид.центр «Академ1я», 2001. — 272 с.

4. Джемс У. Многообразие религиозного опыта / Пер. с англ. — М.: Наука, 1993. — 420c.

5. Зарубежные исследования социальных функций религии. — М.: Правда, 1988. — 463 с.

6. Леви-Брюль Л. Мистический опыт и символы первобытных людей // Мистика. Религия.

Наука.---- М.: Искусство, 1998. — 457 с.

7. Лобовик Б.А. Религия как социальное явление. — К.: Наукова думка, 1982. — 95с.

8. Лобовик Б.А- Религиозное сознание и его особенности. — К.: Основи, 1999. — 319 с.

9. Маррет Р. Формула табумана как минимум определения религии // Мистика. Религия. На­ука. М.: Республика, 1995. — 407 с.

10. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. — М.: Политиздат, 1964. — 623 с.

11. Токарев С. А. Ранние формы религий. — М.: Мысль. 1990. — 575 с.

12. Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки богов. — М.: Изд-во политической литера­туры, 1989. — 427 с.

13. Франкл В. Человек в поисках смысла: Сборник. — М.: Прогресс, 1990. — 368с.

14. Франкл В. Основы логотерапии. Психотерапия и религия. — СПб.: Наука, 1995. — 381 с.

15. Фрейд 3. Психоанализ, религия, культура. — М.: Республика, 1992. — 511 с.

16. Фрейд 3. Тотем и табу. — М.: Республика, 1997. — 459 с.

17. Элладе М. Священное и мирское. — М.: Изд-во МГУ, 1994. — 144с.

18. Юнг К.Г. Ответ Иову. — М.: Раритет, 1995. — 473 с.

19. Юнг К.Г. Архетип и символ. — М.: Наука, 1992. — 473 с.