Кирило-Мефодїївське братство Передумови створення

На початку 40-х років XIX ст. студенти й викла­дачі Київського університету організували таємний гурток «Київська молодь», учасники якого вивчали праці французьких філософів-утопістів, цікавилися національно-визвольною боротьбою поляків, чехів, хорватів та інших слов'янських народів.

Організатори:професор Київського університе­ту М. Костомаров; студент (згодом викладач Полтав­ського кадетського корпусу) В. Білозерський; чи­новник М. Гулак; викладач гімназії, письменник П. Куліш; поет Т. Шевченко. Учасники — молоді люди віком 19-30 років, більшість з яких походила з дрібномаєтних дворян.

Мета діяльності: утвердження національної української державності з демократичним ладом у конфедеративному союзі слов'янських держав. Програмні документи:

— «Статут Слов'янського товариствасв. КирилаіМефодія», автор — В. Білозерський;

— «Закон Божий, або Книга буття українського на­роду», автор — М. Костомаров. Програмні засади:

— ліквідація кріпосного права.

— національне визволення українського народу;

— створення конфедерації вільних слов'янських дер­жав із демократичним ладом столицею в Києві;

Конфедерація — це складна форма державного устрою, союз не­залежних держав, що об'єднуються з метою координації' своєї діяльності з деяких питань.

— рівні політичні права для всіх слов'янських на­родів;

— повалення самодержавства і встановлення рес­публіки;

— рівність громадян перед законом, скасування станів;

— ідеалізація козацького минулого України. Течії:

поміркована, або ліберальна,на чолі з М. Кос­томаровим та П. Кулішем; вважали Кирило-Мефодіївське братство легальною просвітницько-науковою організацією, в основі діяльності якої були християнські цінності та ідея слов'янської єдності; противники революційної боротьби; вва­жали, що поширення ідей Кирило-Мефодіївського братства сприятиме наближенню реформ;

— радикальна на чолі з М. Гулаком і Т.

Практична діяльність:

— поширення програмних документів;

— пропаганда ідей братства в університеті, війсь­кових училищах, інших навчальних закладах Києва;

— поширення творів Т. Шевченка;

— розробка проекту створення в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів для всіх верств населення;

— збирання коштів на видання українських книг;

— створення першої української абетки — «кулі­шівки» (за прізвищем її автора П. Куліша);

— встановлення контактів із литовськими, польськи­ми, чеськими революціонерами, російським гурт­ком петрашевців.

Ліквідація Кирило-Мефодіївського братства:У березні 1847 р. діяльність Кирило-Мефодіївського братства була припинена за доносом О. Петрова. Учасники братства були заарештовані та відправлені до Петербурга. Слідством керував сам Микола І. Брат­чики отримали різні покарання: Т. Шевченка відда­ли у солдати й заслали на 10 років без права писа­ти й малювати; В. Білозерського заслано в Олонець-ку губернію під нагляд поліції; М. Гулак три роки перебував у Шліссельбурзькій фортеці, після чого був засланий до Пермі. Всі вони (крім Т. Шевченка) були амністовані в 1855 р., після смерті Миколи І.