Велике переселення народів

У середині І тис. н. е. «варварські» племена, що мешкали на просторах від Римської імперії до Цен­тральної Азії, почали переміщуватися й обрушилися на Рим. Цей рух торкнувся і Східної Європи.

Велике переселення народів— активні переміщення «варвар­ських» племен від Центральної Азії до кордонів Римської імперії через територію Східної та Північної Європи (середи­нна І тис. н. е.).

Готи (II—IV ст.) — германські племена, що в сере­дині II ст. з'являються на території України й посту­пово витісняють сарматів. Вестготи просунулися на захід від Дністра, а остготи осіли в пониззі Дніпра. На початку IV ст. остготські племена об'єдналися в дер­жаву на чолі з королем Германаріхом. Із наступом гунів у середині IV ст. частина остготів перейшла на правий берег Дунаю на територію Римської імперії, а решта залишилася під гунами, зберігши навіть сво­го короля.

Слов'яни запозичили в готів такі слова, як шолом, меч, хліб, І плуг.

Гуни (III—V ст.) вирушили з монгольських степів на захід під тиском Китаю в III ст. до н. е. Підійшов­ши до Північного Причорномор'я, вони скористали­ся послабленням античних міст через боротьбу з готами і майже всі міста-держави. Вистояли Херсонес і Пантікапей. У IV ст. гуни розбили готів і тривалий час панували в причорноморських степах від Азовського моря до Дунаю, здійснюючи набіги на Західну Європу. Занепад гунської держави пов'яза­ний зі смертю у 453 р. Аттіли — гунського прави­теля.