<<
>>

Тема 10. Підвідомчість цивільних справ

Кожен державний орган повинен виконувати певні функції.

Захист цивільних прав та охоронюваних законом інтересів будь-якої особи здійснюється рядом державних органів, а це вимагає чіткого визначення їх компетенції, що, у свою чергу, забезпечує законність і об’єктивність розгляду справ.

Судова підвідомчість визначає коло цивільних справ, які розглядаються в суді.

Питання такої підвідомчості регулюється ст. 24 ЦПК, відповідно до якої судам підвідомчі:

справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін у спорі є громадянин, за винятком, коли вирішення таких спорів віднесено законом до відання інших органів;

справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, перелічені у ст. 236 ЦПК;

справи окремого провадження, перелічені у ст. 254 ЦПК. Ця стаття встановлює три загальних критерія підвідомчості справ суду: 1) наявність спору про право; 2) суб’єктний склад; 3) зміст спору.

Розрізняють чотири види підвідомчості цивільних справ суду: імперативну, умовну, договірну, альтернативну.

Імперативна (виключна) — коли закон визначає категорично, що дана справа може бути розглянута тільки в суді (про поновлення на роботі, про відібрання дітей).

Умовна — коли справа може бути розглянута в суді тільки після виконання певної умови (у справах про захист честі, гідності та ділової репутації).

Договірна — коли підвідомчість визначається за угодою сторін (громадяни за взаємною згодою можуть передати будь-який спір, що виник між ними, на вирішення третейського суду, за винятком спорів, які виникають з трудових і сімейних правовідносин).

Альтернативна — коли закон допускає можливість для сторін вибирати будь-який юрисдикційний орган із кількох можливих (постанову адміністративної комісії про адміністративне правопорушення можна оскаржити, наприклад, у суд і до виконкому відповідної Ради народних депутатів).

Встановлення різних видів підвідомчості дає можливість державі активно і гнучко впливати на різні форми юрисдикційної діяльності, використовуючи її особливості й переваги при урахуванні інтересів сторін у розгляді цивільних справ.

Але слід мати на увазі, що пленум Верховного суду України в п. 8 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз’яснив: суд не в праві відмовити особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який обмежує гарантоване ст. 55 Конституції України право кожної людини на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, службових і посадових осіб.

<< | >>
Источник: ОНЮА. Методичні вказівки до дисципліни Цивільне процесуальне право України процесу2011. 2011

Еще по теме Тема 10. Підвідомчість цивільних справ:

  1. Тема 10. Підвідомчість цивільних справ
  2. Тема 11. Підсудність цивільних справ
  3. 4.5. Судовий розглядцивільно правових і господарських конфліктів
  4. ПРОГРАМА КУРСУ
  5. 3.3. Механізм взаємодії правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу
  6. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
  7. § 2. Місцеве управління
  8. 4. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД
  9. Перша кодифікація радянського права в Україні
  10. Судові та правоохоронні органи
  11. ОРГАНИ МІСЬКОГО САМОУПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНЩИНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДОКУМЕНТАЦІЇ ЇХ КАНЦЕЛЯРІЙ
  12. Визначення об’єктів апеляційного та касаційного оскарження
  13. Правовідносини між персоналом та засудженими при забезпеченні вимог режиму й безпеки в установах виконання покарань
  14. Інтенсивність адміністративно-правового регулювання у сфері обігу зброї
  15. Кваліфікація порушень правил обігу зброї за ознаками об’єктивної сторони адміністративного проступку
  16. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  17. 2.3. Адміністративні процедури адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні
  18. Зарубіжний досвід визначення адміністративно-правового статусу прокуратури
  19. Поняття та сутність поліцейських послуг в Україні
  20. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ