9.2. Поняття деліктних зобов’язань (ex delicto)
Правопорушення приватного характеру – делікт (delictum) – викликає у постраждалої особи подвійний інтерес: покарати кривдника і відшкодувати збиток. Специфіка римського права полягала у тому, що правопорушника переслідував і вимагав покарання сам постраждалий, а штраф стягувався на його користь.
Тому делікт відрізнявся від кримінального правопорушення, за яким злочинець переслідувався державою, оскільки збиток завданий усьому суспільству. Врешті-решт наслідки цивільних правопорушень стали розглядати як позадоговірні зобов’язання. Суб'єктом правопорушення (делікту) могла бути лише фізична особа, яка заподіяла шкоду також фізичній особі. Делікт становив строго матеріальне порушення прав іншої особи відносно неї та її майна. Матеріальність делікту супроводжувалася винністю суб'єкта, що його заподіяв. При цьому винність приватноправового характеру відрізнялася від кримінальної. Делікт був таким порушенням прав іншої особи, яке не завжди було визначене наперед правом. Делікт передбачав лише майнову відповідальність за шкоду.Залежно від ставлення винної особи до причин скоєння делікту виділялися різні форми приватноправової відповідальності. Найбільшу увагу римське право приділяло навмисному збитку (dolus), нерозривно пов'язаному із злісним наміром (dolus malus). Велику шкоду приносив і ненавмисний збиток, суть якого у тому, що особа не бажала шкідливих наслідків, але внаслідок свого соціального і правового стану була зобов'язана додержуватися певних вимог правової і суспільної поведінки, проявляти обачливість у власних діях.
Необережність особи поділялася на такі підвиди: а) груба провина (culpa lata), яку прирівнювали до dolus, оскільки особа, яка вчинила делікт, публічно продемонструвала, що вона не досягла рівня, властивого звичайному господарю; б) легка провина, або проста необережність (culpa levis), яку, на жаль, допустив дбайливий господар, який завжди піклується про свої речі (наприклад, він міг залишити незакритою бочку з вином, яке вилилося на підлогу); в) недбалість, або якнайлегша вина (culpa levissima).