Господарське зобов’язання

Господарське зобов’язання — це зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом.

Господарські зобов’язання поділяють на договірні та недоговірні, а також на майново-господарські та організаційно-госпо- дарські.

Господарські зобов’язання можуть ви-никати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших правочинів, передбачених законом, а також з правочинів, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

унаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом госпо- дарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єк- том господарювання за рахунок іншої особи без дос-татніх на те підстав;

у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також унаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері гос-подарювання.

Господарські зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — ві-дповідно до вимог, що ставляться за певних умов.

До виконання господарських договорів застосовують відпо- відні положення Цивільного кодексу України з ура-хуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’я- зання другої сторони за іншим договором належним чином не було виконане.

Особливу увагу під час вивчення цієї теми слід приділити виконанню грошових зобов’язань.

Сторони можуть застосовувати передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’я- зань, які зазвичай застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Види забезпечення виконання господарських зобов’язань мож- на визначити як додаткові заходи забезпечувального характеру, що дають можливість досягнути виконання зобов’язання неза- лежно від наявності майна у боржника, й від того, чи заподіяні кредиторові збитки.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком чи іншим видом забезпечення зобов’язання, якщо воно встановлено в договорі або законі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі. Недодержання письмової форми правочину тягне за собою його нікчемність.

Недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зо-бов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено ЦК. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання не спричиняє недійсність основного зобов’язання.