АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІОСОБЛИВОСТІ TA ФУНКЦІЇ

Повіки — рухливі утворення, що захищають спереду очне яблуко. Розрізняють верхню (palpebra superior) і нижню (palpebra inferior) повіки. Завдяки рухливості повік, а саме внаслідок їх кліпання, здійснюються рівномірний розподіл сльозової рідини на передній поверхні ока, зволоження рогівки й кон’юнктиви.

У повіках умовно виділяють дві пластинки — зовнішню (шкірно-м’язову) і внутрішню (кон’юнктивально-хрящову). У шкірі повік містяться сальні нотові залози. Підшкірна клітковина повік позбавлена жнруг, тому в ній швидко поширюються набряки, крововиливи, вона легко збирається в складки, утворюючи верхні й нижні складки, що збігаються з відповідними краями хряща. Хрящі повік (tarsus superior et inferior) мають вигляд злегка опуклої пластинки завдовжки близько 20 мм, заввишки до 12 мм і завтовшки 1 мм. Висота хряща на нижній повіці становить 5—6 мм; на верхній повіці хрящ більше виражений. Хрящі складаються зі щільної сполучної тканини й не мають власних хрящових клітин. 3 верхньою і нижньою стінкою очної ямки вони з’єднані зв’язками повік (lig. palpebrale mediale et laterale).

Сполучнотканинна оболонка (кон'юнктива), що вкриває задню поверхню повік, щільно зрощена із хряіцем. У місці переходу кон’юнктиви з повіки на очне

яблуко вона формує рухливі склепіння — верхнє і нижнє. Краї повік, що утворюють очну щілину, попереду обмежені переднім, а позаду — заднім ребром. Вузька смужка між ними завширшки до 2 мм називається міжреберним (інтер- маргінальним) простором; тут розміщені корені вій у 2—3 ряди, сальні залози (залози Цейса), видозмінені потові залози (залози Молля), отвори вивідних проток мейбомієвих залоз. Біля внутрішнього кута ока міжреберний простір звужується і переходить у сльозовий сосочок (papilla lacrimalis), на вершині якого знаходиться отвір — сльозова точка (punctum lacrimale); вона занурена в сльозове озеро й відкривається в сльозовий каналець (canaliculus lacimalis).

М’язи повік. Під шкірою повік, забезпечуючи їхню рухливість, лежать дві групи м’язів — антагоністів за напрямком дії: коловий м’яз ока (ni. orbicularis oculi) і м’яз — піднімач верхньої повіки (m. levator palpebrae superioris).

Коловий м’яз ока складається з таких частин: очноямкової (pars orbitalis), повікової (pars palpebralis) і сльозової (pars lacrimalis). Очноямкова частина являє собою коловий пояс, волокна якого кріпляться біля присередньої зв’язки повік (lig. parpebrale mediale) і лобового відростка верхньої щелепи. При скороченні цієї частини повіки щільно змикаються. Волокна повікової частини починаються від присередньої зв’язки повік і, утворюючи дугу, доходять до зовнішнього кута ока, прикріплюючись до бічної зв’язки повік.

Сльозова частина — це групам’язовихволокон, що починаються відзаднього сльозового гребеня сльозової кістки (os lacrimalis), потім проходять за сльозовим мішком (saccus lacrimalis), вплітаючись у волокна повікової частини. М’язові волокна охоплюють сльозовий мішок петлею, унаслідок чого при скороченні м’яза просвіт сльозового мішка то розширюється, то звужується. Завдяки цьому відбувається процес усмоктування і просування сльозової рідини сльозовими шляхами. Існують м’язові волокна колового м’яза ока, розміщені між коренями вій навколо протоки мейбомієвих залоз (m. ciliaris Riolani). Скорочення волокон сприяє виділенню секрету цих залоз і щільному приляганню краю повіки до очного яблука. Іннервується коловий м’яз виличними (rr. zygomatici) і скроневими (rr. temporales) гілками лицевого нерва.

М’яз — піднімач верхньоїповіки, починається біля зорового каналу (canalis opticus), іде під верхньою частиною очної ямки і закінчується трьома пластинками м’язів. Поверхнева пластинка, утворюючи широкий апоневроз, прориває тарзо-орбітальну фасцію і закінчується над шкірою повіки. Середня пластинка складається з тонкого шару непосмугованих волокон (m. tarsalis superior, m. Mulleri), сплітається з верхнім краєм хряща, іннервується симпатичними нервовими волокнами. Глибока пластинка у вигляді широкого сухожилка досягає верхнього склепіння кон’юнктиви й там прикріплюється. Поверхневу і глибоку пластинки іннервує окоруховий нерв.

Нижня повіка відтягується м’язом нижнього хряща повіки (m. larsalis inferior) і фасціальними відростками нижнього прямогом’яза (m. rectus inferior).

OC

^

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ

Кровопостачання повік здійснюється за допомогою гілок очної артерії (a. ophthalmica), що входять у систему внутрішньої сонної артерії, а т акож анастомо- зів від лицевої і верхньощелепної артерій (aa. facialis et maxiallaris) із системи зовнішньої сонної артерії.

Лімфатична система. Ha повіках добре розвинена лімфатична сітка; виділяють два рівні, розміщені на передній і задній поверхнях хряща. Лімфатичні судини верхньої повіки впадають у передвушні лімфатичні вузли, нижньої повіки — у підщелепні лімфатичні вузли.

Іннервація. Гілки лицевого нерва (n. tacialis) і три гілки трійчастого нерва (n. trigeminus), а також великого вушного нерва (n. auricularis majos) забезпечують чутливу іннервацію шкіри обличчя. Шкіру й кон’юнктиву повіки іннерву- ють дві основні гілки верхньощелепного нерва (n. maxillaris) — підочноямковий (n. infraorbitalis) і виличний (n. zygomaticus) нерви.

3.2.