<<
>>

5.2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для вивчення стану сльозового апарату використовують такі методи дослідження (схема 5.1):

1. Оглядсльозовнхточок.

2. Огляд і пальпація ділянки сльозового мішка.

3. Оцінювання активного сльозовідведення (канальцево-носова проба).

4. Оцінювання пасивної прохідності сльозових шляхів.

5. Огляд сльозової залози.

6. Кількісне оцінювання сльозопродукування (проба Шнрмера).

7. Рентгенологічне дослідження із введенням контрастної речовини у сльозові шляхи.

Схема 5.1.

Методи оцінювання функціонального стану сльозових органів

Проба Ширмера. 3 лабораторного фільтрувального паперу на зразок «Фільтрак» вирізають дві смужки завширшки 5 мм і завдовжки 40 мм. Кінці їх

(5 мм) згинають під кутом 40—45°.

Мал. 5.2. Проба Ширмера

Пацієнту пропонують подивитися угору й одночасно пальцем однієї руки відтягають нижню повіку правого ока донизу, а іншою рукою акуратно вставляють короткий загнутий кінець смужки за його війковий край біля бічної третини очної щілини (мал. 5.2). При цьому загнута частина смужки своїм кінцем має сягати дна нижнього склепіння кон’юнктиви. Таку саму процедуру проводять і на лівому оці.

Зразу ж після введення за повіку тестових смужок включають секундомір. Через 5 хв їх витягують і за допомогою міліметрової лінійки вимірюють довжину зволоженої частини (від місця згину). У нормі вона становить як мінімум 15 мм. У разі використання фільтрувального паперу інших типів нормативні цифри відрізнятимуться. Зокрема результати досліджень, проведених B.B. Бржеським і Є.Є. Сомовим (1998), засвідчили, що нормальна змочуваність тестових смужок виробництва фірми «АІкоп» становить 23±3,1 мм.

Проба Норма. Пацієнта просять подивитися вниз і, відтягнувши пальцем нижню повіку, зрошують ділянку канта на 12 год однією краплею 0,1—0,2 % розчину натрію флюоресцеїну. Після цього пацієнта садять за щілинну лампу й до її включення просять ще раз кліпнути і потім широко розплющити очі. Через окуляри функціональної щілинної лампи (попередньо до її системи необхідно ввести кобальтовий фільтр) сканують рогівку в горизонтальному напрямку. Зазначають час утворення у забарвленій сльозовій плівці першого розриву. Найчастіше він виникає в нижньозовнішньому квадранті рогівки. Під час досліджень, проведених B.B. Бржеським і Є.Є. Сомовим (1998), доведено, що в здорових людей віком 16—35 років час розриву сльозової плівки становить

21,0i2,0 c, а віком 60—80 років — 11,6±1,9 c.

Оцінювання функціонального стану сльозових шляхів здійснюють за допомогою так званих кольорових проб у поєднанні із зондуванням сльозових канальців. Комплексне дослідження проводять у чіткій послідовності: починають його з виконання кольорової сльозо-носової проби за Вестом (характеризує функціональний стан сльозових шляхів загалом — від сльозових точок до вихідного отвору носо-сльозової протоки; схема 5.2). Для цього в око закапують 1 краплю 2 % розчину флюоресцеїну і нахиляють голову пацієнта. Оцінювання проби: позитивна («+») — барвник виділяється через ніс упродовж перших 5 хв після закапування; сповільнена («±») — через 6—20 хв; негативна («-») — пізніше ніж через 20 хв або барвника в носовому ході немає.

Схема 5.2. Постановка кольоровоїсльозо-носової проби

Якщо проба виявляється позитивною, дослідження на цьому закінчується (сльозовідведення не порушене). B іншому разі (проба «±» або «-») необхідно його цілеспрямовано продовжити, а саме:

— провести обережне зондування (після анестезії) сльозових канальців тонким конічним зондом (оцінити ступінь їх анатомічної прохідності; мал. 5.3). У нормі зонд вільно входить у сльозовий мішок, упираючись потім у прилеглу кістковустінку;

— промити сльозові шляхи через розширену нижню сльозову точку, застосовуючи стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду або розчин фурациліну 1:5000. Маніпуляцію виконують (після додаткової анестезії) за допомогою шприца із затупленою канюлею. Після введення її в сльозовий каналець пацієнта просять нахилити голову і, взявши в руки ниркоподібний лоток, ставлять його під підборіддя. Зазначають варіанти руху рідини сльозовими шляхами: проходить у ніс вільно або під тиском краплями; не проходить у ніс, а повертається назад через верхню чи нижню (канюльовану) сльозову точку;

— провести «насосну» пробу Поляка (характеризує функціональний стан сльозових точок, сльозових канальців і сльозового мішка). B око закапують 1 краплю 3 % розчину коларголу. Голова пацієнта залишається при цьому у звичайному положенні. Через 2 хв залишки барвника видаляють із кон’юнктивального мішка кінцем ватної кульки й відразу ж надавлюють пальцем на ділянку сльозового мішка. Якщо з нижньої сльозової точки з’являється «фонтанчик» забарвленої рідини — проба негативна, що свідчить про порушення сльозовідведення.

Мал. 5.3. Зондування сльозового канальця

Захворювання сльозового апарату належать до найпоширеніших хвороб органа зору.

5.3.

<< | >>
Источник: Г.Д. Жабоєдов, и др.. Офтальмологія : підручник — К.: BCB “Медицина”,2011. — 424 с.. 2011

Еще по теме 5.2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ:

  1. Спеціальні лабораторні дослідження для визначення психоактивних речовин в організмі
  2. Методи дослідження
  3. 3. Як розпочати правове дослідження
  4. Методи політико-психологічних досліджень.
  5. 5. Методи ек досліджень
  6. 1.Експеримент – як метод патопсихологічного дослідження.
  7. Інструментальні методи дослідження
  8. Функціональні методи дослідження
  9. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  10. 5.2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  11. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНІ IM
  12. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  13. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  14. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  15. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  16. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  17. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  18. 1.1. Світоглядні засади та методи дослідження
  19. РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ІСТОРИЧНИХ І ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИХ СТУДІЙ, ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ
  20. Теоретичні засади та методи дослідження