Проблема конкурсного відбору КУА для надання послуг з управління активами Накопичувальному фонду

Законодавство наводить перелік вимог до претендентів щодо надання послуг з управління активами Накопичувальному фонду:

Мали одночасно в управлінні активи в сумі, розмір якої встановлюється в технічному завданні тендера.

У цілому вимоги до претендентів пом’якшено: досвід роботи зменшено з 5 до 3 років, а розмір власного капіталу зафіксовано у гривнях, що значно знижує вагомість вимоги у випадку девальвації гривні. Щодо резервного фонду зазначимо, що така вимога є новацією для чинної редакції Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», але не для учасників ринку [124].

Отже, вимоги до КУА, яка може надавати послуги з управління активами Накопичувальному фонду, в частині власного капіталу досить несуттєво відрізняються від стандартних вимог для отримання ліцензії на провадження діяльності з управління активами (згідно зі ст. 39 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» ліцензія на провадження діяльності з управління активами видається особі за умови, що вона має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менше 7 млн грн. Особа, яка отримала таку ліцензію, зобов’язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні, не менше за розмір її зареєстрованого статутного капіталу).

Зазначимо, що вимоги до КУА, що надають послуги НПФ-СДР, є більш жорсткими, ніж для КУА, які надають послуги Накопичувальному фонду (згідно із законодавством така КУА повинна мати капітал у розмірі не менше 15 млн грн), хоча з досвіду російської практики активи Накопичувального фонду багаторазово перевищуватимуть сумарні активи усіх НПФ-СДР.

Цілком зрозуміло, що від жорсткості конкурсних вимог відносно КУА залежить кількість компаній, що потенційно можуть бути допущені до нового перспективного ринку. Отже, постає питання щодо раціональної кількості таких компаній.

Отже, необхідно з’ясувати: чи мають бути розмежовані ринки функціонування КУА чи ні, а якщо так, то яким саме чином. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» допускає розмежування ринків на внутрішній і зовнішній (діяльність з управління активами виключно за межами України, хоча, на думку автора, такий підхід суперечить інтересам держави).

З урахуванням сьогоднішнього стану розвитку вітчизняного фінансового ринку розмежування сфер діяльності КУА доцільне лише за видами фінансових інструментів, а саме на пайові та боргові. При цьому з кожним видом фінансового інструменту (наприклад, акції вітчизняних емітентів) має працювати лише одна КУА. При прийнятті концепції «один інструмент - кілька КУА» їхні компетенції мають розмежовуватися конкретними переліками емітентів, або на законодавчому рівні обов’язково має бути введена заборона на прямі чи навіть опосередковані операції таких КУА між собою (табл. 4.5).

Концентрація фінансового ресурсу, на думку автора, є досить неоднозначним чинником. У певних випадках недостатня концентрація означає обмеження обсягів потенційних проектів, що можуть бути про- інвестовані завдяки коштам Накопичувального фонду. Разом з тим, зважаючи на потенційні обсяги надходжень, надлишкова концентрація здатна перетворити такий фонд на найкрупнішого маніпулятора фондового ринку.

Переваги й недоліки розподілу компетенцій КУА

Таблиця 4.5

Засади побудови системи нагляду та контролю за КУА з боку державних регуляторів окремо висвітлено у параграфі 5.2.

4.3.2.