Поняття про емоції та почуття, їх природа

Коли людина сприймає предмети і вища навколишнього світу, вона завжди певним чином виражає власне ставлення до них: одні події викликають радість, інші - смуток. Задоволення, горе, радість, гнів - усе це форми переживання людиною став­лення до різних об’єктів у вигляді емоцій.

Механізм виникнення емоцій можна уявити таким чином. Джерела активності людини, спонукання до діяльності лежать у середовищі потреб і мотивів. Їх задоволення передбачає постанов­ку цілей, вирішення конкретних життєвих чи професійних завдань.

Емоції не можуть виникати самі по собі, без причини. Їх дже­релом є об’єктивна дійсність у співвідношенні з потребами лю­дини. Те, що пов’язано з прямим чи опосередкованим задоволен­ням потреб людини - як найпростіших, органічних, так і потреб, що обумовлюють її суспільне буття - викликає позитивні емоції. Фактори, що перешкоджають задоволенню вищеназваних потреб, є причиною негативних емоцій. Якщо предмети і явища не пов’язані з цілями і задоволенням потреб людини - вони не викли­кають емоційного відгуку, залишаються байдужими для неї.

Особливість емоцій полягає в тому, що вони відображають відношення між мотивами (потребами) і успіхом чи можливістю ус­пішної реалізації діяльності суб'єкта, яка відповідає їм (А. Леонтьєв).

Отже, емоції - це особливий клас психічних процесів, пов’язаний із потребами і мотивами, які відображають у формі без­посередньо чуттєвих переживань значимість діючих на людину явищ і ситуацій.

Супроводжуючи практично всі прояви активності суб’єкта, емоції є одним з основних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності і поведінки, спрямований на задоволення актуальних потреб.

Емоційний процес включає три основні компоненти:

Перший - це емоційне збудження, що супроводжується мобі­лізаційними змінами в організмі.

Другий компонент - знак емоції: позитивна емоція виникає тоді, коли події оцінюються як позитивні; негативна - коли вони оцінюються як негативні. Позитивна емоція спонукає до дій під­тримки позитивних подій, негативна - спонукає дії, спрямовані на усунення контакту з травмуючою реальністю.

Третій компонент - ступінь контролю емоцій. Потрібно роз­різняти два етапи сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), коли орієнтація і контроль практично неможливі, і крайнє збудження (паніка, жах, екстаз, повний відчай), при яких ще зберігається орієнтація і контроль.

Значення емоцій у житті та діяльності людини надзвичайне: вони спонукають людину до подолання труднощів, часто визнача­ють поведінку людини, сприяють формулюванню життєвих пріо­ритетів, цілей тощо.

Сильні емоції пов’язані з низкою фізіологічних змін: ритмом дихання, діяльністю серцево-судинної системи, слинних, сльозових та потових залоз. Фізіологічно це означає, що процес збудження, який виник у корі великих півкуль головного мозку під час сприй­няття людиною певного об’єкта за певних умов, розповсюджується на підкірку, де міститься центри, які керують діяльністю внутріш­ніх органів, що і обумовлює відповідні зміни у роботі організму. Негативні емоції також активізують людину, проте ця активність, по-перше, імпульсивна; по-друге, приводить до змін багатьох вну­трішніх функцій організму.

У 80-х роках ХХ століття вчені відкрили існування у різних підкоркових відділах мозку своєрідних емоційних центрів, які отримали умовну назву “центри страждання” і “центри насолоди”. Тваринам (щурам, пізніше - мавпам) у ці центри вживлювали електроди, з’єднані зі слабким джерелом струму, який вмикався натисканням педалі.

Далі розглянемо і проаналізуємо основні емоції.

Страх - це емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологіч­ному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки. На відміну від болю та інших видів страждання, що викликаються реальною дією небезпечних для існування чинників, страх виникає при їх передбаченні. Залежно від характеру загрози, інтенсивності та специфіки переживання, страх варіює у досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, острах, переляк, жах). У випадку, коли страх досягає сили афекту, він здатний нав’язати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння, захисна агресія).

Афект - надмірне нервово-психічне перенапруження, яке су­проводжується тимчасовою дезорганізацією психічного та фізіо­логічного станів і виникає в умовах гострої критичної ситуації. Стан афекту характеризується значними порушеннями вольової регуляції дій людини. У стані афекту порушується важливий ме­ханізм діяльності - вибірковість під час поведінкового акту, різко змінюється звична поведінка людини, деформуються життєві по­зиції, порушується взаємозв’язок між явищами, у свідомості почи­нає домінувати викривлене уявлення.

Фрустрація - стійкий та глибокий негативний емоційний стан, який виникає під час уявної чи реальної перешкоди до дося­гнення поставленої мети. Цей стан супроводжується різними нега­тивними емоційними переживаннями: розчаруванням, гнівом, роздратованістю, тривогою тощо, які виникають у ситуації конф­лікту, коли здійсненню важливих планів раптово починає переш­коджати певний фрустратор.

Депресія - афективний стан, що характеризується негатив­ним емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальної пасивності поведінки. Суб’єктивно людина у стані депресії відчуває важкі, болючі емоції і переживання - приг­ніченість, розпач. Потяги, мотиви, вольова активність різко зни­жені. Характерними є думки про власну відповідальність за різно­манітні неприємні, важкі події, що відбулися у житті людини або її близьких. Самооцінка різко знижується, викривленим виявля­ється сприйняття часу, об’єктивної дійсності.

Тривога - негативний емоційний стан, що виникає у ситуа­ціях невизначеної небезпеки, а також в очікуванні несприятливого розвитку подій. На відміну від страху як реакції на конкретну загрозу тривога являє собою генералізований, дифузний або неопредмечений страх.

Емоційні процеси відіграють роль внутрішньої регуляції діяльності і поведінки людини. Вони є тією системою сигналів, через яку особистість дізнається про значимість того, що відбувається.

Емоції також можна класифікувати за основними потребами особистості, зокрема Б. Додонов виділив емоції залежно від суб’єктивної цінності переживань:

1. Альтруїстичні емоції - переживання, що виникають на основі потреб у сприянні, допомозі іншим людям: бажання при­нести радість, щастя.

2. Комунікативні емоції виникають на основі потреб у спіл­куванні: бажання взаємодіяти, обмінюватися думками, переживан­нями, ідеями.

3. Глоричні емоції пов’язані з потребою у самоствердженні, визнанні: прагненні завоювати повагу.

4. Праксичні емоції змінюються під впливом діяльності, її ус­пішністю чи неуспішністю, труднощами у процесі реалізації за­планованої справи, бажання досягти в ній найбільших успіхів.

5. Романтичні емоції проявляються у прагненні до всього незвичайного, таємного, хвилюючого.

6. Гностичні емоції викликані потребою в пізнавальній гар­монії: прагнення щось зрозуміти, пізнати.

7. Естетичні емоції пов’язані із задоволенням потреби в красі, сприйнятті витонченого, піднесеного, величного.

8. Гедонічні емоції викликані прагненням задоволення потреб у тілесному і душевному комфорті: насолода приємними фізич­ними відчуттями, смачною їжею, теплом сонця, безтурботністю, спокоєм, розвагами тощо.

9. Акизитивні емоції виникають у зв’язку з інтересом до накопичення, колекціонування: радість від збільшення статків; приємне відчуття при перегляді власних зібрань.

10. Мобілізаційні (пугнічні) емоції походять від потреби в по­доланні небезпеки, у боротьбі: потреба у гострих відчуттях, викиді адреналіну.

Емоції - просте переживання у певний проміжок часу, тоді як почуття - специфічна форма відображення дійсності, в якій вияв­ляється стійке суб’єктивне ставлення людини до предметів і явищ, які вона пізнає і змінює відповідно до власних потреб. Це продукт суспільного розвитку людини, що виникає лише за наявності пев­ного рівня інтелекту і відображає зв’язок предметів і явищ з ви­щими потребами, мотивами діяльності.

В онтогенезі почуття виникають пізніше, ніж емоції. Їх ста­новлення пов’язане з розвитком індивідуальної свідомості і усклад­ненням відображувальних зв’язків під впливом виховання.

Почуття мають чіткий предметний характер. Вони виділяють ті предмети і явища з навколишньої дійсності, які для людини мають стійку мотиваційну значущість.

Серед усіх почуттів виділяють вищі моральні, інтелектуальні та естетичні почуття.

Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей і до самої себе. Вони нерозривно пов’язані з нормами поведінки, прийня­тими в певному суспільстві, з оцінкою відповідності або супереч­ності подій, вчинків людини. Джерелом цих почуттів є спільне життя людей, їх взаємини, праця, спрямована на досягнення загальної мети.

Інтелектуальні почуття з’являються у процесі переживань, які пов’язані з розумовою, пізнавальною, когнітивною діяльністю людини. Такими є почуття прагнення до отримання нових знань, сприйняття нового, інтелектуальне здивування, сумнів, упевне­ність тощо.

До естетичних почуттів насамперед належать почуття краси, прекрасного, які породжуються явищами природи, резуль­татами праці людей, мистецькою та творчою діяльністю.

Моральні, інтелектуальні, естетичні почуття супроводжують людину в діяльності, спілкуванні і поєднують увесь комплекс емо­ційних ставлень людини до соціального оточення.

11.2.