Роль мотивації в ефективності діяльності людини

Слід наголосити, що одним з найважливіших методологічних питань у теоріях діяльності є питання про критерії ефективності та неефективності діяльності. Отже необхідно з’ясувати зміст по­няття “ефективність”, його значення.

Наприкінці XIX століття термін “ефективність” починає втрачати своє виключно економічне значення і використовується для оцінки різноманітних дій. Адже сам аналіз економічної діяль­ності перестав бути прерогативою тільки економістів. Зростаюче машинне виробництво продукувало значну зміну завдань, функцій і сфери відповідальності інженерів. Ф. Тейлор та інші дослідники почали активно працювати над створенням теорії “наукового ме­неджменту”. Інженери були вимушені займатися як економічними завданнями, так і завданнями організації виробництва, зокрема ор­ганізацією спільних дій і розробкою нових раціональних прийомів і методів дій робітників. Це привело до використання терміна “ефективність” не тільки в його суто економічному значенні, але й для позначення функціональності.

В економічній літературі ХХ ст. розуміння ефективності як співвідношення обсягу виробленої продукції до здійснених витрат також зазнало кардинальних змін. Економісти відреагували на критику, якій їх піддавали у зв’язку з використанням понять із не­достатньо визначеним змістом, зокрема й поняття “ефективність”. Критики зазначали, що при визначенні ефективності діяльності еко­номісти виходили з ефекту адекватної об’єктивації мети діяльності. Але зв’язок цілей і результатів діяльності не є таким прозорим. Стало очевидним, що до витрат потрібно віднести і забруднення

водних і повітряних басейнів Землі, і незворотне споживання при­родних ресурсів, і руйнацію здоров’я людини в умовах інтенсифі­кації виробництва, і багато інших факторів. Замість поняття “ефективність” все частіше починають використовувати поняття “соціально-економічна ефективність ”. Потрібно було уточнити критерії, необхідні для адекватного застосування цього нового поняття. Аналіз запропонованих критеріїв соціально-економічної ефективності показав, що всі їх можна віднести до двох груп. У першій з них, економічній, ефектив­ність визначають на підставі тільки економічних показників. Припускається лише поділ на прямий і непрямий економічний ефект, що виражається в грошовому еквіваленті. Природно, що подібна “одновимірність” зручна з різних точок зору, зокрема виходячи з процедур і методів прийняття рішень. Але зручність застосування тих або інших процедур не є основним чинником під час вирішення питання про вибір критеріїв ефективності. Тут насамперед варто керуватися тим, щоб обрані критерії аде­кватно описували мету діяльності. Отже, під час визначення ефективності слід враховувати не тільки економічні аспекти, але й соціально-політичні, психологічні та інші.

Розширенню поняття “ефективність” на інші сфери діяльності сприяли теоретичні розробки представників праксеології. Наприк­лад, ними в межах розробок з управлінської проблематики прово­дилися дослідження, пов’язані з кількісними методами оціню­вання якості, ефективності і надійності.

Розкриття взаємозв’язку цих понять міститься в працях Т. Котарбінського, що допомогло виявити специфіку дослідження якості, ефективності і надійності систем управління. Зокрема, польський дослідник зазначав, що розвитком поняття “міри” є поняття “стійкість”, яка, у свою чергу, приводить до адекватного розуміння поняття “надійність”. Саме він звернув увагу на те, що формулювання змісту поняття “ефективність” стає наслідком ана­лізу змісту поняття “якість”, але лише там, де в діяльності наявна доцільність. Тільки одночасне дослідження якості, ефективності і надійності діяльності може забезпечити адекватність знання і при­вести до успіху. Слід зазначити, що у його теорії спочатку зміст 361 понять “ефективність”, “правильність” й “успішність” майже ото­тожнювався. Успішність діяльності визначається Т. Котарбінсь- ким за допомогою таких критеріїв, як корисність, точність, майстерність і чистота. При цьому корисною вважається така дія, завдяки якій досягнення мети стає можливим або легко досяжним; точність визначається як міра відмінності продукту від його зразка (еталону, шаблону); майстерність означає багатофунк- ціональність продукту; чистота визначається як ступінь наявності невідповідності головним і побічним цілям.

Подальший розвиток поняття ефективності в межах праксео- логії отримало в роботах Я. Зеленевського. Він розглядає ефекти­вність, вигідність і економічність як основні критерії вправної діяльності. Оскільки поняття “ефективність” почало застосовува­тися для аналізу будь-якої діяльності, тим самим воно багато в чому вже втратило своє первинне значення критерію результатив­ності або продуктивності. Відповідно, виникла необхідність роз­ширити зміст цього поняття у такий спосіб, щоб воно стосувалося не тільки результатів діяльності, але і, наприклад, цілей діяльності або потреб, із задоволенням яких пов’язана ця діяльність, тобто в певному значенні надати йому той зміст, який вкладав у нього саме Т. Котарбінський. Виходячи з цього науковцями були введені поняття, по-перше, “потреба ефективності”, що виражає ступінь відображення потреби в цілі й вибору найбільш ефективних засо­бів відображення, і, по-друге, “цільової ефективності” як відно­шення результату діяльності до її мети. За поняттям “економічна ефективність” було збережено значення, що визначає відношення результату до витрат на його досягнення.

Отже, завданнями праксеології можна назвати аналіз техніки та аналітичний опис елементів і форм раціональної діяльності, створення універсальних технічних рекомендацій та застережень щодо професійної діяльності, продукування загальних стандартів для максимального збільшення ефективності дій.