Уява та фантазія. Розвиток уяви та її роль у житті людини

Крім терміна “уява”, часто синонімічно використовується термін “фантазія”. Однак існує думка, що за цими словами кри­ється різна психологічна реальність. Так, відомий філософ Л. Го- лосовкер вважає, що людині й людству властивий вищий інстинкт культури й творчості (на відміну від низьких інстинктів - вегета­тивного й сексуального).

Зазначаючи негативну роль фантазії, яка заважає дослі­дженню істини уявою, варто підкреслити, що розрізнити їх функ­ції досить важко, подібно до того, як “у річці важко відділити хо­лодну течію від загального потоку її вод” (Л. Голосовкер). Фанта­зія теж створює насамперед те, чого бути не може. Це казки, міфи, пов’язані з естетичним почуттям, зокрема дитини.

Однак наукова, технічна творчість і взагалі професійна пов’язані вже не з фантазією, а з уявою, фантазією стимульованою. Не фантазія, а уява підказує вченим і винахідникам нові образи, ін- сайти тощо. Стимульована фантазією уява створює “задуми поета” та “імажинативні світи”, сила яких не в тому, що вони дублюють дійсність, а що роблять явним і характерним те, що сховане в пред­метах та їхніх взаємовідносинах, вони розкривають дійсність.

Отже, йдеться про “силу уяви, яка пізнає”, і “силу фантазії, яка стимулює”. Зрозуміло, що в розвитку уяви досить принципо­вим є етап формування “фантазії, яка стимулює”, особливо в дитя­чому, підлітковому віці. Але той факт, що фантазія й уява життєво важливі для розвитку креативності, творчості, винахідництва, не викликає заперечень.

Уява і фантазія розвиваються в нормі за звичайними зако­нами розвитку вищих психічних функцій - від мимовільної уяви

до довільної, від репродуктивної до творчої. Проте цей процес може порушуватися як унаслідок невдалих педагогічних впливів (є, наприклад, версія, згідно з якою шкільне навчання у його стан­дартних формах “гасить” творчий потенціал дитини), так і завдяки використанню точних психологічних прийомів формування. Так, не викликає сумніву, що розвитку творчої уяви, зокрема дитини, сприяють казки, художня література, хороші фантастичні твори, загалом мистецтво, природа. Однак існують і безпосередні прийоми, вправи, виконання яких тренує уяву. Людині можна за­пропонувати тему для невеличкого оповідання, наприклад, “Те­атр”, “Магазин”, “Мандрівка за місто”. Однак розкрити тему пот­рібно так, щоб усі події були описані у зворотному порядку, нібито на кінострічці, яка прокручується назад. Така вправа, безумовно, тренує розвиток уяви, оскільки для того, щоб повернути події назад, потрібно досить детально уявити собі їх природний хід.

Одним з ефективних прийомів розвитку уяви є “робота з уя­вними предметами”. Групі школярів або дорослих пропонується уявити, нібито вони завітали на виставку останніх новинок техніки (наприклад, японської). Тут демонструються чудові предмети по­буту - вони невидимі, хоча ними можна користуватися. Керівник дістає з кишені “коробку сірників”. Потім робить декілька вираз­них рухів, нібито перекладаючи уявну коробку з однієї руки в іншу, відкриваючи й закриваючи її. Після цього запалює і гасить неіснуючого сірника, передає уявну коробку комусь з учасників.

Далі уявна коробка проходить через руки всіх членів групи. Кожний має щось зробити з нею або із сірниками, бажано те, чого ще ніхто не робив. Дії мають легко читатися й трактуватися, тобто бути послідовно зрозумілими, однозначними рухами, бо уявні речі іншого, “розмитого” ставлення не сприймають. До моменту, коли уявна вже порожня коробка повертається до керівника, а “спалені” сірники зібрані й викинуті, рухи стають зрозумілими і чіткими, цілком вірогідними.

Серед форм уяви, які треба розвивати, варто назвати таку гли­бинну й емоційну її форму, як емпатія. Розвинена уява сприяє ем- патичному розумінню - важливій якості особистості. Емпатичне розуміння іншої людини об’єднує здатність слухати й передавати почуте іншому. Точне емпатичне розуміння включає процеси аде­кватного подання (тобто сприйняття того, що і як людина пережи­ває) і комунікації (тобто переконання інших у своєму розумінні їхніх почуттів, поведінки й досвіду). Воно є важливим для будь-якої спі­льної діяльності (зокрема, творчої спільної діяльності).

У технічній творчості досить вагомою є здатність емпатії не­живих предметів, уявного перевтілення в механізм, прилад або його деталь. Такий метод широко застосовується в синектиці - одному з підходів до активізації винахідництва.

На цьому ж умінні заснований “метод маленьких людей” (Г. Альтшуллер), згідно з яким емпатія певного технічного елемента (або технічної системи) не повинна відбуватися цілісно (наприк­лад, людина уявляє себе криголамом), а потрібно, навпаки, “оживляти” цю систему, уявляючи на її місці групу “маленьких людей”, які тримаються за руки. Такий емпатичний прийом допо­магає розділити систему на частини (“розімкнуті руки”), знову зібрати її та ін. “Люди” можуть перегруповуватися, розривати свій потік у будь-якому місці, ставати ближче або далі тощо. Відпо­відно до цього модифікується технічний пристрій.

Для розвитку емпатії можна запропонувати, наприклад, таку вправу.

вгору-вниз... Весь час. Відпочинку немає ні вдень, ні вночі, немає вихідних і відпусток. Рабське, важке життя, голова болить, тиск високий. Ламають мене постійно, ріжуть, б’ють дверима. Ой, важко мені, погано, вмираю! (Зображує падіння.) Ходіть тепер пі­шки!”.

В умовах ЗНЗ постійно має здійснюватись педагогічний контроль над уявою. Педагог має потурбуватися про те, щоб ске­ровувати і розвивати уяву учнів та студентів. Це можна здійсню­вати шляхом таких вправ:

а) отримання і розвиток фантазії. Існує вдалий вислів про те, що “уява є доброю служницею, але поганим господарем”. Ще Дж. Локк довів, що страх перед темрявою виникає внаслідок непомір­ного збудження уяви. У багатьох людей кінофільми жахів здатні настільки збуджувати уяву, що можуть становити вже моральну загрозу і навіть спричиняти розлади фізичного здоров’я. Водночас педагог має пам’ятати, що схильність до мрійливості варто розви­вати, підсилювати, оскільки вона завжди сприяє пробудженню ба­гатьох поетичних талантів;

б) культивування уяви. Стримуючи конкретні напрями і форми уяви, педагог повинен розвивати її у здорових і корисних напрямах. Розвиток уяви у здоровому вияві є корисним уже тому, що завдяки йому відбувається підготовка до виконання серйозної розумової праці.

Розвиваючи уяву, викладач повинен методично впливати на виховання. Розповідаючи якесь змістовне оповідання в яскравій, систематичній формі, він дисциплінує думку слухача, діє на його почуття.

Більша частина викладання предметів, оскільки вона тор - кається конкретних фактів, спрямовується на розвиток уяви.

Викладач повинен повертати розум вихованця до його влас­них попередніх переживань, досвіду, спонукаючи його пригадати такі факти, які здатні допомогти зрозуміти та запам’ятати нові.

Культивування уяви в усвідомленні фактів власного внут­рішнього життя має відбуватися у взаємозв’язку із розумінням душевного життя інших [3].

Важливою є роль відтворюючої уяви в навчанні. Останнім ча­сом ця проблема тісно пов’язана з комп’ютерним навчанням. Справа у тому, що сучасні комп’ютерні навчаючі системи пропо­нують нові можливості для створення навчальних середовищ - комбінацію тексту, малюнків, анімації, звуку, так звані гіпертек- сти, в яких можна вільно переходити з одного семантичного рівня знань на інший, встановлювати власні уявні зв’язки між подіями, явищами тощо, моделювати явища та події з відмінними від реа­льних якостями та результатами (наприклад, світи з іншою атмос­ферою або пішими фізичними законами, війни, в яких перемогли не ті учасники, які досягали цього в реальній історії). Усе це вима­гає розвиненої уяви - відтворюючої та творчої.

Отже, відмінностей між уявою та фантазією небагато, але вони є досить істотними. Фантазія дозволяє людині уявляти різні ситуації, які є далекими від дійсності, уява ж є сукупністю ідей і образів, які засновані на реальності. Але водночас і фантазія, і уява в основі процесу мають певний фундамент з накопичених знань.

Розвиток уяви дитини тісно пов’язаний з розвитком її творчо­сті, зі становленням особистості. Тому для розвитку уяви й творчості дитини найбільше сприятливою є позиція дорослого, яка надає простір дитячій самостійності, ініціативності, заохочує найменші прояви фантазії. Також доцільно виконувати психологічні вправи, які можуть мати вигляд гри, під чітким супроводом викладача.

Уява є необхідним елементом творчої діяльності людини, що виявляється у побудові образів продуктів праці, а також забезпе­чує створення програм поведінки в тих випадках, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю.