ПАМ’ЯТКИ ПАЛЕОЛІТИЧНОГО МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ ТА РОСІЇ

На величезних теренах Східної Європи сьогодні відкрито і частково досліджено решт­ки сотень і навіть тисяч поселень верхнього палеоліту, але лише на деяких з них збереглися пам’ятки образотворчого мистецтва.

ЛЬ'змн - стоянка на правому березі Десни, біля Новгород-Сіверська Чернігівської обл. Від крита в 1908 р. Розкопки велись тут під керів­ництвом Ф. Вовка, II. Єфименка, Я. Чикаленка, М. Рудинського, І. Шовкопляса. Виявлені ори­гінальні предмети дрібної пластики з бивня мамоніа, вкриті складним геометричним орна­ментом, в основі якого фігура меандру. Цим мистецьким творам немає аналогів ніде в світі. Це т.зв. “пташки’ дуже схематизовані фігур­ки жінок, браслети, гравіровані меандровим орнаментом, кістяні і рогові вироби. Про ма­теріали Мізинської стоянки Ф. Вовк доповів на XIV Міжнародному конгресі в Женеві в 1912 р., після чого про неї заговорили у всьому світі.

Деякі зі знайдених предметів трактува- ся С. Бібіковим як музичні ударні інструменти типу бубна (розфарбована лопатка мамонта і “молоток” з рогу північного оленя), а житло, обкладене черепами мамонтів, - як “музичний дім” первісного шамана. При підрахунках кісток виявилося, що в конструкцію житла входили 235 кісток щонайменше від 30 мамонтів і ЗО ро­гів північного оленя (від 20 особин), кістка шер­стистого носорога і один череп вовка.

Пам’ятка датується, за одними автора­ми, 29-27 тис. р. (А. Леруа-Гуран), за іншими (І. Шовкопляс), - 15 тис. р. тому.

Кирилівська стоянка. Стоянка на право­му березі Дніпра в самому Києві. Наприкінці XIX ст. В. Хвойка знайшов тут бивень мамонта із складним символічно-орнаментальним зо­браженням, у якому різні дослідники вбачають різний зміст.

Молотове V, Багатошарова палеолітична стоянка на правому березі Дністра у Чернівець­кій обл., на якій в 1960-х рр.

Серед творів мистецтва вирізняються кіль­ка “жезлів родоначальників’’ - рогів північного оленя з широким отвором на одному з кінців. На одному розі виявлено різьблену антропо­морфну фігуру. Крім того, тут знайдено кістяні підвіски, незавершена статуетка “жінки в зимо­вому одязі” з мергелю та ін.

Авдєсво. Курська обл., Росія. Відома палео­літична стоянка відкритого типу, на якій ще в кінці 1940-х рр. В. Воєводським, А. Рогачовим і М. Гвоздовер відкрито серію жіночих фігу­рок “венер” виготовлених з бивня мамонта. У 1981 р. знайдено ще три статуетки, що були по­кладені, мабуть, у спеціально виготовлену ямку- с хованку.

Костьонки. Комплекс десятків стоянок пізнього палеоліту, відомих на весь світ, знахо­диться на Дону неподалік Воронежа. Відкрито С. Гмеліним ще у 1868-69 рр. Перші досліджен­ня здійснив 1. Поляков у 1879 р., потім П. Єфи- менко у 1918 р., пізніше С. PyfleHκo∕⅛g√τ⅜Mκτ- нін, О. Рогачов, П. Борисковський, Н. Праслов, М. Анікович та ін. У мистецькому відношенні

Рис 148. Орнаментовані кістяні предмети зі стоянки Мізин на Чернігівщині в Україні: 1-6 - стилізовані зображен­ня жінок; 7-8 - браслет; 9-11 - кістки мамонта, орнаментовані охрою (за 3. Абрамовою)

Костьонки прославлені цілими і фрагментова- ними статуетками жінок (майже 70 екз.), виго­товлених з бивня мамонта. Деякі з них мають велике пізнавальне значення.

У 1952 р. у Костьонках XV знайдене захо­ронения 4-5-річної дитини, похованої у спеці­альному заглибленні, дно якого було засипане вохрою. Для потойбічного життя дитині по­

клали кілька кістяних та крем’яних предметів, а також понад 150 просвердлених зубів песця, що оздоблювали голівку (або ж були нашиті на головний убір?).

Через рік у Костьонках II натраллено на захоронения 50-річного чоловіка, в ямі, обкла­деній кістками мамонта. Його скорчена поза на боку з підігнутими ногами свідчить про те, що

Рис. 149 Пам ятки первісного мистецтва Східноєвропейської рівнини 1-4. 6, 10-13- Костьонки. шар І;

5 - Гагаріно: 7 - Авдєєво (за 3. Абрамовою)

покійника перед покладенням у гріб зв’язали ременями.

Капова печера (Шульган-Таш). Росія, Урал, Башкортостан, правий берег р. Білої. Відкрита А. Рюміним в 1959 р. В 1960-1964 рр. вивчалася О. Бадером. З 1980-х років дослідження ведуть­ся В. Зелінським. Загальна довжина усіх ходів печери складає понад 2 км. На стінах окремих залів віднайдено понад 40 зображень переважно мамонтів, носорогів, коней і різних незрозумі­лих знаків. Малюнки виконані червоно-бурою вохрою. В наш час в печері ведуться розкопки. Культурний шар датовано на 14,5 тис. р. тому. Це єдина, добре представлена галерея'пізн^опа- леолітичних образів на території Євразії (на схід від Франції).

Рис. 150 Жіноча фігурка зі стоянки Костьонки на Дону

Ігнатівеька печера. Південний Урал, пра­вий берег р. Сим, за 8 км нижче від с. Сергіїв­на. Печеру досліджували методом шурфування С. Руденко (1913), О. Бадер (1951, 1960-61). Не­виразні малюнки вохрою тут відкрив В. Петрін в 1980 р.

Мальта. Сибір, долина р. Ангари, 80 км від Іркутська (20 км від пос. Буреть). Пам’ятка від­крита в 1928 р. М. Іерасимовим, який провів тут широкі дослідження. Відкрито кілька чумопо- дібних округлих в плані жител, в яких натрав­лено на вироби мистецтва. Це 30 статуеток (і їх­ніх фрагментів) жінок і неясних фігур, гравюра на кістці мамонта, пластина зі спіралеподібним візерунком (“місячний календар?’) та хвиле­подібним візерунком з протилежної сторони вужі ?)-

Буреть.Сибір, долина Ангари.

Сунгір. Однією з найцінніших пам’яток верхнього палеоліту Європи є пам’ятка над річ­кою Сунгір (ліва притока Клязьми), що знахо­диться 100 км на північ від Москви, недалеко від Владімира. У 1960-х роках тут працювала екс­педиція під керівництвом відомого російського археолога О. Бадера. Найцікавішим відкриттям 1964 р. стало захоронения чоловіка віком близь­ко 60 років. Г. Дебец визначив його як пред­ставника кроманьйонської раси. Це був досить кремезний чоловік зростом 175 см, з довгими ногами і масивною будовою тулуба. Такі люди заселили північ Європи у період тимчасового потепління вюрм Г-ІІ, що датований 23 тис. р. тому.

Обряд захоронения свідчить про досить розвинений культ померлих, основою якого була віра у воскресіння людини “на тому світі”. Дно гробу було посилане спочатку дрібними деревними вугликами, а потім розмеленою у порошок червоною вохрою, що символізувала вогонь, кров і життя. Покійника в багато оздо­бленому одязі покладено у випростаному стані на спині. Зверху на гріб, після засипання його землею, покладено череп жінки, який довший час знаходився на відкритому просторі, про що свідчить стан його збереження без нижньої ще­лепи і без зубів; поряд - великий камінь.

Цікаво, що захоронения здійснене на місці поселення, поряд з житлами людей, що дозво­лялося, очевидно, лише для дуже з^лужемих людей племені, як от вождів, шаманів. Про ви­нятково високе положення померлого вказує також покладений до гробу інвентар. Тіло звер-

Рис. 151. Жіноча фігурка зі стоянки Мальта в Сибірі

Рис.

ху було також густо лосипане вохрою. Біля тазу знаходилася крем'яна скребачка для обробки шкур; між ногами лежав крем’яний ніж, біля нього - фрагмент оздобленої рукояті від ножа; на грудях лежала підвіска з плаского каменя з просвердленим отвором. На обох руках зна­ходилися браслети з бивня мамонта. Загалом у похованні виявлено 20 таких браслетів і понад 3500 намистин, виготовлених також з бивня. Намистини вкривали чи не весь скелет небіж­чика і були безсумнівно нашиті на шкіряний одяг в якомусь орнаментальному порядку, який вже неможливо відтворити. Однак одяг рекон­струйовано - чоловік був одягнутий в щось по­дібне до “сорочки” що одягалася через голову, в штани з хутра і пришитими до них чоботами, на голові знаходилася хутряна шапка. Подібне вбрання ще донедавна носили арктичні мислив­ці на північного оленя з північних регіонів Азії та Європи. Дослідження під час розчистки кіс­тяка засвідчили наявність ще якоїсь одежі, яка вкривала тіло покійного. Про це вказував тон­кий прошарок ґрунту поміж шаром вохри, якою було засипане тіло, і шаром намистин, нашитих на “сорочку”.

Ще одне цікаве спостереження стосується виготовлення самих дрібних намистин з бив­ня мамонта. За висновками відомого вченого, спеціаліста з питань первісної техніки обробки кістки та каменю С. Семенова, на виготовлення однієї намистини за допомогою простого (не механічного) крем’яного свердла людина му­сила затратити не менше 45 хв. Помноживши цю цифру на 3500 штук намистин, отримуємо 2500 годин робочого часу, що в добу палеоліту становило цілий рік роботи. Так багато оздобле­на одежа була, безперечно, обрядовою і належа­ла шаману чи вождю, тертість деяких намистин говорить про довший час носіння такої одежі і перешиття деякої частини намистин із старого костюму на новий.

О. Бадер здійснив ще одне видатне відкрит­тя в Сунгірі. Восени 1969 р. на відстані 3 м від по­передньо описаного поховання дослідники на­трапили на нові гроби трьох покійників, якими знайдено ще фрагмент стегнової від четвертого покійника, інші кістки збереглися, зате на місці поховання виявлено

Рис.

знову ж таки десятки зубів песця з просвердле­ними отворами, виточені з бивня мамонта на­мистини, дві кам’яні підвіски і крем’яний нако­нечник до стріли.

Отже, вчені дійшли висновку. щи в цьому місці знаходилися захоронения груйїЦ людей, що загинули раптово в один час. _j⅛πe~найголо­вніше їх чекало попереду. І Іівметра нижче рівня

Рис. 154. Кістяні вироби з другого поховання а Сунгірі

описаних поховань появилися контури вузької довгої могили, у якій були похоронені тіла двох хлопців, що лежали у формі "валета” - головами один до другого у випростаному стані. Один з них мав приблизно 7-9, другий - 12—13 років. Речі, що знаходилися біля цих поховань, стали чи не найбільшою сенсацією в палеоліті того часу.

Знахідки мали значні розміри, винятково добрий стан збереження і форму, практично не­відому в палеоліті до тієї пори. На особливу ува­гу заслуговують два довгих списи, виготовлені з одного шматка бивня мамонта, що лежали на боку в кожного з померлих. Виявилося, що у так далекий від нас час палеолітичні мисливці уже уміли розщепити бивень мамонта на поздовжні тонкі планки, потім способом гарячої парової обробки випрямити їх в одну пряму лінію, об­стругати і надати вигляд поважної зброї. Пер­ший спис мав розміри 1,66 м, другий - 2,42 м. Крім того, поряд з тілами знаходилися три кіс­тяні стилети і 11 наконечників до стріл. Уся ця зброя виглядала досить урочисто і багато. Як і в попередньому гробі, вдалося реконструювати одяг хлопців, які також були одягнуті в щось по­дібне до комбінезонів, уся поверхня яких вкрита дрібними намистинами з бивня мамонта. Осо­бливо багато були оздоблені шапки і взуття. На руках знаходилися кістяні браслети і персні,айїа грудях одного з покійників лежали різні дрібні предмети з кістки, в тому числі і фігурка коня, якого також вкривала вохра.

Усі ці деталі поховального інвентарю свід­чать про дуже високий рівень господарства і об­рядових дійств тогочасної людини, а також про віру у загробне життя. Мабуть, і саме положення обох хлопців (синів жерця-вождя?) - головою до голови символізує якесь вірування, пов’язане з давньою традицією. Про це вказує знахідка Л. Тарасова в Гагаріно на верхньому Дону, що показує скульптурне зображення двох людей, з’єднаних головами одне з другим. У випадку з Сунгірем, можна говорити про наглу смерть усієї родини виждя-шамана, включаючи і слуг без поховального інвентарю. Важко собі уявити, щоб до звичайних дітей в гріб клали таку доро­гу і вишукану зброю як монолітні списи з бивня мамонта.