ТИПИ І ВИДИ СІМ’Ї
Характеризуючи шлюб у первісних народів, його можна окреслити у загальних рисах як екзогамний, тобто такий, у якому партнери належать до двох різних груп/родів.
Екзогамія - це заборона шлюбних стосунків всередині сім'ї, роду, общини чи іншої соціальної групи (постійної чи тимчасової), яка виникла дуже давно, як вважають одні дослідники, з появою самої людини Homo sapiens і людського колективу в період середнього палеоліту.
Інші вчені підтримують думку, що екзогамія - досить пізнє явище, яке виникло у верхньому палеоліті, і яке продиктоване не стільки біологічними, скільки соціальними чинниками. До причин виникнення і розповсюдження екзогамії відносять необхідність позбавитися негативних наслідків від шлюбів поміж близькими родичами (Л. Морган), прагненням зав’язати дружні родинні контакти з сусідами (Е. Тайлор, К. Леві-Строс), а також позбавитися конфліктів на сексуальному ґрунті всередині роду-общи- ни (С. Толстов). Екзогамія може бути родова, тотемна чи територіальна. Терміни “екзогамія’’ і ’’ендогамія” вперше запропонував шотландський вчений XIX ст. Дж. Мак-Леннан - один із засновників еволюційного напряму в етнографії.В інших випадках шлюб ендогамний, у якому партнери мусять належати до одної і тої ж групи.
Ендогамія це узаконена практика шлюбу в межах певної соціальної групи - роду, общини чи ^кіені. Крайньою формою статевих стосунків поміж близькими родичами є інцест (з лат. “нечистий", “гріховний"), наприклад, шлюб поміж братом і сестрою у Єгипті періоду правління фараонів. З давніх-давен у всіх народів інцест засуджувався. Люди помітили, що статеві стосунки поміж близькими родичами ставали причиною народження фізично слабших і психічно неповноцінних дітей, а це з часом приводило до вимирання цілого роду. В біології існує таке поняття як інбридинг - поява потомства від схрещування близькоспоріднених особин, що також веде до загибелі або ж видозмінення роду-
3 іншого боку, широка ендогамія всередині общини чи племені служить механізмом підтримки цілісності етносу (народу, народності), оскільки тривале порушення ендогамії веде до етнічної модифікації, аж до виродження і зникнення народності (що і сталося а більшістю племен і народностей Південної Америки, Африки чи півночі Росії в XIX ст.).
Із проблемами сім’ї пов’язане питання ма- трилокальності (проживання після одруження в родині дружини) чи патрилокальності (поселення в родині чоловіка) цього племені. Матри- локальність домінує у землеробських племен, де жінка володіє землею, в той час як патрилокальність більше помітна у скотарських/пастуших племен, у яких на загал домінують чоловіки.
Умови патрилокальності чи матрилокаль- ності не завжди є “чистими”, бувають відступи від головних корм. Наприклад, у готентотів панує патрилокальність, але молоде подружжя перший рік після шлюбу перебуває в родині жінки, оскільки молодий мусить відпрацювати за дівчину у тестя. Готентоти - етнічна спільність на півдні Африки, яка в антропологічному аспекті належить до бушменів чи капоїдної раси.
Інша традиція збереглася у племені кубу на о. Суматра в Індонезії, у яких зазвичай панує матрилокальність, але якщо вождь одружується з дівчиною другого племені, то дівчина переходить жити до нього (тому що вождь не може покинути своє плем’я). У деяких матрилокальних групах доходить до того, що не тільки поля, дім, але й усе в домі є власністю дружини, так що чоловік абсолютно нічим не володіє і повністю залежить від жінки. Наприклад, в індіанців племені хопі в Арізоні (США) дружина була власницею дому і всього того, що отримала від своїх рідних, включаючи сад, худобу, криниці з водою, землю і особисті речі. їй належала також та частина речей хатнього вжитку, яку вона виготовила сама - начиння, кошики, жорнові камені, одяг і все, що заробила власною працею, або ж купила за спільні гроші. Її власністю було вогнище і їжа, яку чоловік приносив додому, усі хатні речі і знаряддя [Talayesvy, 1964, s. Знб . √
Матрилокальність, особливо якщо вона пов'язана з матрилінійністю (приналежність
особи до роду матері) сприяє розвитку матріар- хату - влади жінки у сім’ї і загалом родині. Матріархат (від давньогрец. “матер” - мати, “архі” - влада) - досить дискусійне поняття у сучасній науковій літературі, оскільки різні автори по- різному розуміють термін “влада”.
Розгорнуту характеристику цього явища подали у своїх працях І. Бахофен і Л. Морган ще в середині XIX ст., а після підтримки цієї тези Ф. Енгельсом вона стала основоположною в радянській історичній науці - як закономірний етап чи стадія розвитку первісного суспільства.Сьогодні у більшості випадків під матріархатом розуміється родовід по материнській лінії, оскільки в первісних общинах біологічний батько нерідко був невідомий. Інколи вважають, що жіноча зверхність, жіноча влада в сім’ї і в роду пов’язана з ранніми землеробськими суспільствами і асоціюється з культом плодовитості, тому що землеробство виникло зі збиральництва - типово жіночого заняття. Головним суспільним осередком стає велика матріархальна сім'я, яка була і головною господарською одиницею в суспільстві.
Наукова позиція нині зводиться до висновку, що матріархальні громади у різних формах справді існували в первісності, але це не було закономірним і розповсюдженим повсюдно. Це явище не мало прямого зв’язку з ландшафтно- кліматичними умовами чи формою господарства. У кожному конкретному випадку могли виникнути і зіграти головну роль інші суспільно-історичні чинники. Наприклад, в суспільному укладі людей народності мосо (Китай), які дотепер живуть фактично за матріархальними традиціями, чоловіки зовсім не пригнічені і не безправні владою жінок. Навпаки, вони є поважними членами громади, які відповідають за порядок, духовність, ритуали, захист від злих духів і благополуччя в сім’ї. Водночас чоловік завжди живе у сім’ї матері, але ніколи не займається вихованням дітей, не знає їх на ім’я. А в лексиконі мови мосо навіть відсутнє слово