ТИПИ І ВИДИ СІМ’Ї

Характеризуючи шлюб у первісних народів, його можна окреслити у загальних рисах як ек­зогамний, тобто такий, у якому партнери нале­жать до двох різних груп/родів.

Екзогамія - це заборона шлюбних стосун­ків всередині сім'ї, роду, общини чи іншої со­ціальної групи (постійної чи тимчасової), яка виникла дуже давно, як вважають одні дослід­ники, з появою самої людини Homo sapiens і людського колективу в період середнього палео­літу.

В інших випадках шлюб ендогамний, у яко­му партнери мусять належати до одної і тої ж групи.

Ендогамія це узаконена практика шлюбу в межах певної соціальної групи - роду, общи­ни чи ^кіені. Крайньою формою статевих сто­сунків поміж близькими родичами є інцест (з лат. “нечистий", “гріховний"), наприклад, шлюб поміж братом і сестрою у Єгипті періоду прав­ління фараонів. З давніх-давен у всіх народів ін­цест засуджувався. Люди помітили, що статеві стосунки поміж близькими родичами ставали причиною народження фізично слабших і пси­хічно неповноцінних дітей, а це з часом приво­дило до вимирання цілого роду. В біології існує таке поняття як інбридинг - поява потомства від схрещування близькоспоріднених особин, що також веде до загибелі або ж видозмінення роду-

3 іншого боку, широка ендогамія всередині общини чи племені служить механізмом під­тримки цілісності етносу (народу, народності), оскільки тривале порушення ендогамії веде до етнічної модифікації, аж до виродження і зник­нення народності (що і сталося а більшістю пле­мен і народностей Південної Америки, Африки чи півночі Росії в XIX ст.).

Із проблемами сім’ї пов’язане питання ма- трилокальності (проживання після одруження в родині дружини) чи патрилокальності (посе­лення в родині чоловіка) цього племені. Матри- локальність домінує у землеробських племен, де жінка володіє землею, в той час як патрилокаль­ність більше помітна у скотарських/пастуших племен, у яких на загал домінують чоловіки.

Умови патрилокальності чи матрилокаль- ності не завжди є “чистими”, бувають відсту­пи від головних корм. Наприклад, у готентотів панує патрилокальність, але молоде подружжя перший рік після шлюбу перебуває в родині жінки, оскільки молодий мусить відпрацювати за дівчину у тестя. Готентоти - етнічна спіль­ність на півдні Африки, яка в антропологічно­му аспекті належить до бушменів чи капоїдної раси.

Інша традиція збереглася у племені кубу на о. Суматра в Індонезії, у яких зазвичай панує матрилокальність, але якщо вождь одружуєть­ся з дівчиною другого племені, то дівчина пере­ходить жити до нього (тому що вождь не може покинути своє плем’я). У деяких матрилокаль­них групах доходить до того, що не тільки поля, дім, але й усе в домі є власністю дружини, так що чоловік абсолютно нічим не володіє і повніс­тю залежить від жінки. Наприклад, в індіанців племені хопі в Арізоні (США) дружина була власницею дому і всього того, що отримала від своїх рідних, включаючи сад, худобу, криниці з водою, землю і особисті речі. їй належала також та частина речей хатнього вжитку, яку вона ви­готовила сама - начиння, кошики, жорнові ка­мені, одяг і все, що заробила власною працею, або ж купила за спільні гроші. Її власністю було вогнище і їжа, яку чоловік приносив додому, усі хатні речі і знаряддя [Talayesvy, 1964, s. Знб . √

Матрилокальність, особливо якщо вона пов'язана з матрилінійністю (приналежність

особи до роду матері) сприяє розвитку матріар- хату - влади жінки у сім’ї і загалом родині. Ма­тріархат (від давньогрец. “матер” - мати, “архі” - влада) - досить дискусійне поняття у сучасній науковій літературі, оскільки різні автори по- різному розуміють термін “влада”.

Сьогодні у більшості випадків під матріар­хатом розуміється родовід по материнській лі­нії, оскільки в первісних общинах біологічний батько нерідко був невідомий. Інколи вважа­ють, що жіноча зверхність, жіноча влада в сім’ї і в роду пов’язана з ранніми землеробськими сус­пільствами і асоціюється з культом плодовитос­ті, тому що землеробство виникло зі збираль­ництва - типово жіночого заняття. Головним суспільним осередком стає велика матріархаль­на сім'я, яка була і головною господарською одиницею в суспільстві.

Наукова позиція нині зводиться до висно­вку, що матріархальні громади у різних формах справді існували в первісності, але це не було закономірним і розповсюдженим повсюдно. Це явище не мало прямого зв’язку з ландшафтно- кліматичними умовами чи формою господар­ства. У кожному конкретному випадку могли виникнути і зіграти головну роль інші суспіль­но-історичні чинники. Наприклад, в суспільно­му укладі людей народності мосо (Китай), які дотепер живуть фактично за матріархальними традиціями, чоловіки зовсім не пригнічені і не безправні владою жінок. Навпаки, вони є по­важними членами громади, які відповідають за порядок, духовність, ритуали, захист від злих духів і благополуччя в сім’ї. Водночас чоловік завжди живе у сім’ї матері, але ніколи не за­ймається вихованням дітей, не знає їх на ім’я. А в лексиконі мови мосо навіть відсутнє слово