78. Страхове право: поняття та джерела.
СТРАХОВЕ ПРАВО (INSURANCE LAW) — сукупнiсть загальноприйнятих правил (норм) поведiнки страхувальникiв, страховикiв та їх посередникiв, визначених державою i закрiплених у законах i пiдзаконних актах, якi стосуються страхової дiяльностi.
Правове регулювання страхових відносин охоплює обов’язки сторін, що беруть участь у страхуванні.
Цими сторонами, насамперед, є страховики і страхувальники. Крім того, у страхуванні беруть участь й інші фізичні та юридичні особи: отримувачі страхового відшкодування або страхових сум, якщо вони не є страхувальниками, страхові, фінансові й інші посередники, податкові, судові, експертні, правоохоронні органи та ін. Таким чином, усі правові відносини, пов’язані з реалізацією страхування, можна поділити на дві групи:• правовідносини, що регулюють сам процес страхування, тобто процес формування (прийом премій) і використання страхового фонду (виплати);
• правовідносини, що виникають з приводу організації страхової справи, тобто власної діяльності страховиків і їхньої взаємодії з різноманітними посередниками, податковими, правоохоронними, експертними органами та ін.
Розглянемо страхові відносини з позиції загального цивільного права. Цивільне право і відповідно цивільне законодавство регулюють товаро-грошові й інші майнові і немайнові відносини, що виникають між суб’єктами цивільних правових відносин. Суб’єктами цивільного права виступають громадяни (фізичні особи), підприємства, установи й організації (юридичні особи) та владні державні органи. Об’єктами цивільних правовідносин є матеріальні й грошові цінності, включаючи предмети творчої, інтелектуальної праці, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.