<<
>>

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання - визначення сутності та особливостей адміністративно - правових засад надання поліцейських послуг в Україні, вироблено пропозиції та рекомендації щодо їх удосконалення.

В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них наведено нижче.

1. Аргументовано, що поліцейські послуги - це діяльність органів і посадових осіб Національної поліції України, змістом якої є здійснення на користь фізичних осіб та юридичних осіб, а також суспільства і держави в цілому відповідних заходів з метою забезпечення необхідних суспільно - правових та організаційно-управлінських умов для нормальної реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, задоволення їх нагальних потреб і запитів у тих сферах суспільного життя, що належать до компетенції Національної поліції.

До ознак поліцейських послуг, які характеризують їх сутність, віднесено наступні: а) безпосередньо пов’язані із суспільною функцією держави у сфері внутрішніх справ; б) їх зміст та порядок надання визначаються чинним законодавством, зокрема його адміністративною галуззю; в) здійснюються як на користь фізичних та юридичних осіб, так і в інтересах суспільства і держави в цілому; г) спрямовані на забезпечення відповідного кола та якості умов суспільного життя, необхідних для нормальної реалізації його учасниками своїх прав, свобод і законних інтересів; ґ) реалізуються Національною поліцією виключно в межах закріпленої за нею компетенції.

2. Доведено, що мета та значення поліцейських послуг у діяльності Національної поліції полягають в тому, щоб: а) зробити поліцію захисником прав і свобод людини, а також прав і законних інтересів суспільства, як це, власне кажучи, і повинно бути у сучасній демократичній державі; б) повернути довіру населення, перш за все, шляхом наближення правоохоронців до громадян через їх максимальне залучення до роботи на вулицях, а не в кабінетах; в) підвищити якість та ефективність взаємодії правоохоронців з усіма інститутами громадськості, а також з іншими органами влади та місцевого самоврядування; г) забезпечити високий рівень мобільності та оснащеності поліцейських; д) оптимізувати організаційно-функціональну та штатну структури поліцейських сил, а також витрати на їх утримання.

3. Встановлено, що адміністративно-правовий статус поліції як суб’єкта надання поліцейських послуг - це юридичне становище даного органу влади як суб’єкта надання зазначених послуг, яке визначається через закріплення у нормах адміністративного законодавства сукупності прав, обов’язків, а також інших юридично значущих властивостей Національної поліції, що характеризують її можливу та необхідну, з точки зору закону, поведінку в процесі організації та реалізації поліцейських послуг.

4. Визначено, що правові засади надання поліцейських послуг слід розглядати у вузькому та широкому тлумаченні. У першому випадку (у вузькому сенсі) засади тлумачаться як сукупність принципів, на яких ґрунтується надання зазначених послуг; у другому (у широкому розумінні) - засади - це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють надання поліцейських послуг, в яких закріплюються в тому числі й вищезгадані принципи.

Наголошується, що в Україні запроваджено складну багаторівневу систему правових засад надання поліцейських послуг. Наразі вона ще далека від ідеальної, втім, у ній відображені основні організаційно-правові аспекти, на яких має базуватися дана діяльність Національної поліції. При цьому особлива роль у правовій регламентації надання поліцейських послуг належить адміністративно-правовому регулюванню, яке у контексті даного дослідження запропоновано розуміти як систему адміністративно-правових засобів, прийомів та способів, за допомогою яких здійснюється регулюючий вплив на діяльність Національної поліції щодо надання поліцейських послуг з метою її впорядкування та забезпечення належного рівня організації, встановлення чітких підстав, меж та порядку реалізації даним органом виконавчої влади відповідних заходів як на зовнішньому, так і на внутрішньому рівні управління.

5. Під поліцейськими послугами у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку запропоновано розуміти діяльність органів і посадових осіб Національної поліції, що здійснюється на засадах гласності, відкритості та активної взаємодії з громадськістю з метою задоволення нагальних потреб і запитів населення щодо забезпечення необхідних умов для безпечного існування, нормальної життєдіяльності та соціальної взаємодії (комунікації, спілкування тощо), вільної і безперешкодної реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Наголошено, що значення поліцейських послуг у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку важко переоцінити, адже саме їх реалізація покликана забезпечити всередині країни атмосферу суспільного спокою та захищеності, за якої кожен суб’єкт може нормально, тобто вільно і безперешкодно, взаємодіяти з іншими учасниками суспільного життя, реалізовувати свої права, свободи, законні інтереси та обов’язки; за якої кожен суб’єкт може бути упевненим у тому, що його права, свободи та законні інтереси захищені від зовнішнього негативного впливу, а в разі завдання їм шкоди шкідливі наслідки будуть максимально швидко (оперативно) та якісно ліквідовані. Акцентовано увагу на тому, що поліцейські послуги у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку спрямовані не стільки на задоволення індивідуальних потреб окремих суб’єктів, скільки на виконання загальносуспільного запиту на підтримку відповідного суспільно -правового стану громадського життя, який є найбільш доцільним та корисним на певному етапі історичного розвитку українського суспільства.

6. Поліцейські послуги у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави визначено як окремий напрямок діяльності органів і посадових осіб Національної поліції, що здійснюється на користь як індивідуальних (фізичні особи), так і колективних (юридичні особи та інші колективні утворення, в тому числі держава і суспільство в цілому) суб’єктів з метою забезпечення нормального ходу реалізації ними своїх суб’єктивних прав, свобод та (або) законних інтересів. Змістом цієї діяльності є здійснення органами і посадовими особами поліції комплексу засобів і заходів, спрямованих на встановлення і підтримку режиму безпеки життєдіяльності суб’єктів суспільних відносин.

7. Констатовано, що закріплення за органами Національної поліції такого завдання, як надання послуг у сфері протидії злочинності, має означати, що вони займаються не лише виявленням та розслідуванням вчинених злочинів або таких, що готуються, але й проводять роботу в напрямку активного виявлення та руйнування тих факторів, що стають причинами злочинної активності та (або) сприяють її розвитку.

8. До інших публічних послуг, що надаються органами Національної поліції, запропоновано віднести такі: а) надання домедичної допомоги; б) надання правової допомоги; в) надання соціальної допомоги.

9. З метою вдосконалення адміністративно-правових засад надання поліцейських послуг запропоновано, по-перше, уточнити понятійно- термінологічний апарат, що використовується у законодавстві про Національну поліцію. Адже у законі міститься ряд відносно нових термінів, таких як «поліцейські послуги», «публічний порядок», «публічна безпека», при цьому зміст цих понять нормотворець не роз’яснює; по-друге, переглянути законодавство України про поліцію на предмет наявності у ньому синонімічних або дуже схожих за змістом положень з метою уникнення їх дублювань. Зокрема, у Законі України «Про Національну поліцію» поряд із її повноваженнями зі здійснення профілактичної та превентивної діяльності вказуються боротьба із причинами та факторами, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, а також запобігання цим правопорушенням; по-третє, переглянути положення законодавства про Національну поліцію на предмет наявності у ньому протиріч і невідповідностей з нормами деяких законодавчих актів з інших сфер суспільного життя; по-четверте, й надалі розвивати законодавство про поліцію у напрямку вирішення двох основних питань: а) розроблення відповідних адміністративно-правових механізмів реалізації закріплених за Національною поліцією завдань. Справа у тому, що більшість положень Закону України «Про Національну поліцію» є досить загальними, у них не наводиться змістовна характеристика того, яким чином (якими саме підрозділами поліції та у яких обсягах, формах, якими методами та способами тощо) реалізуються поліцейські послуги; б) оновлення всього масиву нормативно-правового підґрунтя діяльності Національної поліції, адже сьогодні новостворений орган влади продовжує діяти за низкою старих положень та інструкцій, прийнятих на підставі та у розвиток Закону України «Про міліцію».

10. Важливими позитивними аспектами законодавства зарубіжних країн про поліцію, на які слід звернути увагу вітчизняному нормотворцю, на нашу думку, є наступні: а) закріплення ключових засад діяльності поліції як головного державно-владного суб’єкта з питань забезпечення публічної безпеки і порядку та протидії злочинності на рівні Основного Закону держави, тобто Конституції (як це зроблено, наприклад, у ФРН); б) поєднання централізованого та децентралізованого підходів у регулюванні надання поліцейських послуг, який передбачає, що організаційно-правові аспекти реалізації останніх регламентуються як загальнодержавними (прийнятими у централізованому порядку), так і регіональними (такими, що видаються відповідними місцевими органами влади) нормативно-правовими актами. У контексті сьогоднішньої тенденції в Україні до децентралізації влади такий підхід може бути доцільним, адже він дозволить розвивати загальні приписи законодавства про поліцію відповідно до місцевих потреб і запитів, створюючи, таким чином, дієвий та змістовний механізм реалізації поліцейських послуг у кожному конкретному регіоні. При цьому має дотримуватися жорстка уніфікація законодавства, яка передбачає верховенство загальнодержавних законів; в) чітке визначення предметів відання та повноважень кожної з ланок поліції; г) розроблення та затвердження програм розвитку поліцейських послуг як у масштабах усієї країни, так і в межах певних регіонів; ґ) розроблення та затвердження інструкцій щодо поведінки посадових осіб поліції у типових ситуаціях; д) встановлення дієвого громадського та судово-прокурорського контролю за наданням поліцейських послуг.

11. Обґрунтовано, що сьогодні не існує єдиної універсальної форми оцінювання ефективності надання поліцейських послуг, оскільки кожна із них має як свої переваги, так і недоліки, а отже, не дозволяє зробити об’єктивні висновки з даного приводу. Тому для формування більш-менш достовірного уявлення про рівень ефективності виконання органами і посадовими особами поліції своїх основних завдань необхідно використовувати комплексний підхід до оцінювання їх діяльності, тобто поєднувати соціологічні, статистичні, адміністративні та економічні форми і методи оцінювання.

<< | >>
Источник: ЛАСТОВИЧ ДАНІІЛ МИКОЛАЙОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ НАДАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків - 2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. І. Складання обвинувального висновку і направлення справи для попереднього розгляду її суддею
  2. Висновки
  3. 2.4. Висновки до розділу
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. Висновки до розділу 1
  8. Висновки до розділу 2
  9. ВИСНОВКИ
  10. ВИСНОВКИ
  11. ВИСНОВКИ
  12. Висновки до розділу
  13. Висновки до розділу 3