УПАДОК ЗОЛОТОЇ ОРДИ I ПОЧАТОК КРИМСЬКОЇ.
— Основана 1242 p. татарська держава між Уралом і Дунаєм (див § 42) не довго удержала свою політичну одноцільність. По смерти хана У c б e к а (1312—1340), за якого Татари стали магометанами, хилиться Золота орда до упадку.
B чотирьох татарських племенах, з яких склададася вона, проявилося дуже рано змаганнє до ослаблення загально-державної звязи й до самостійности. Начальники сих малих орд (беї, еміри) стараються захопити найвисшу власть безпосередньо або посередньо підпираючи на ханство своїх кандидатів. 3 сього вивязалася безконечна низка завзятих боротьб за верховну власть, яка — подібно в. княжій київській через те ставала щораз більш ілюзорична, в порівнанню до власти емірів. Сей стан давЛитві можливість посунути свої границі на південь до ca-
■ *
мого Чорного моря (див. § 51).
He вважаючи на сі страти прийшло за Ягайла до зближення межи Татарами і Литвою — з огляду на спільні інтереси супроти Москви. Ta Ягайло не піддержав союзника M а м а я в боротьбі з Димитрієм московським і сим причинився до першого погрому Татарів Москвичами на K у л и к о в ї м п о л и над Доном (1380), направленого одначе скоро суперником і наслідником Мамая T о x т а м и ш e м (1382). У боротьбі противеликого Тімур-ленка (Тамерлана) найшов скинений з ханства Тохтамиш поміч Витов- та, який підняв в його інтересі похід на Задніпрянщину та над Ворсклою потерпів велике пораженнє (1399). Ce спинило дальшу експанзію Литви на українських степах, хоча Витовт і потім брав живу участь у внутрішніх справах Золотої орди, піддержуючи ріжних претендентів до центральної власти і сим допоміг сильно до усамостійнення західної орди званої Перокопською або Кримською.
Таврія дісталася під татарську зверхність одночасно з цілою Україною, одначе тілько степові части стоялипід безпосередньою властю Татарів, південні береги держалися ще яктак Византії. Одночасно почали тут появлятися італійські колонії, з яких найважніша булаґенуезька Каффа (1289—1475), на місци давної грецької Феодосії. Вона стала осередком чорноморської торгівлі, остаючи з одного боку у звязку з матірним городом, з другого признаючи зверхність Татарів і платячи їм дань.
Хоч сі осади терпіли нераз тяжкі наїзди степовиків, бачимо тут на переломі XIV і XV вв. розцвіт куцецького життя. Першим ударом для нього було утворенне самостійної кримської держави.rrt **«« J*# ■ * * # * ··
Іворцем и був один із намісників західної орди X а д ж і - Ґ e p а й, родоначальник династії Ґераїв (около 1450). Усамостійненнє Криму сталося очевидно проти Золотої орди. Конфлікти з нею виходили в користь українським землям, тому що Перекопці спиняли наїзди на них східних Татарів, й у слід за сим українська колонизація здобувала широкі, доси незалюднені простори на півдни і сході. Томуто між новим ханством і литовсько-польською державою панують зразу приязні відносини. Вони попсу- вадисяодначе за Менґлі-Ґерая (1467—1515) у наслідок того, іио Казимир у своїй політиці проти Москви увійшов у союз із підупалою Золотою ордою і сим довів до страшного своїмш наслідками для України союза Івана III з кримським ханом (1474). 3 литовсько-золотоординського зоюза не вийшло нічого: Казимир не піддержав Татарів у їх поході на Московщинугз того часу ся не признавала вже татарської зверхности над собою (1480).
Під ударами Менґлі-Ґерая Золота орда скоро потім упала зовсім (1502). Ha її місци було тепер три незалежні поміж собою орди: Казанська, відокремлена ще дав^ ніше (1439), Астраханська (1480) та’Кримська. Становище обох перших не було ніколи сильне і вони вже в середині XVI в. зацаря Івана IV (1533—1584) стають московськими провицїями (Казань 1552, Астрахань 1556). ІнакшеКрим. Він нетілько удержався ще дуже довго; від 1480 p. став він страшним нещастєм України, завдяки з одного боку першому „государёви всея Руси“, з другого — новій європейській імперії, Туреччині.
59.