<<
>>

§ 2. Предмет злочину

1. Поряд з предметом суспільних відносин необхідно виокремлювати і предмет

злочину як самостійну ознаку складу злочину. Предмет суспільних відносин і

предмет злочину — це різні правові явища.

Предмет відносин — це структурний

елемент суспільних відносин. Предмет злочину, що існує поряд з об'єктом, є

самостійною факультативною ознакою складу злочину. Кожний з цих предметів

наділений своїми, властивими тільки йому ознаками, виконує свою соціальну роль,

а також має різне правове призначення.

2. Предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними

властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність у

діях особи ознак конкретного складу злочину.

З цього визначення випливає, що до предмета злочину необхідно відносити тільки

певні речі, а не будь-які інші цінності. Таке рішення обумовлене тим, що

законодавець, описуючи той чи інший злочин, найчастіше вказує саме на конкретні

речі, а точніше, їхні ознаки, властивості. Наприклад, відповідальність за ст.

265, яка передбачає склад незаконного поводження з радіоактивними матеріалами,

може наставати лише в тому разі, коли предметом злочину є радіоактивні

матеріали. Так само у всіх статтях, що встановлюють відповідальність за

корисливі злочини проти власності, — їх предметом є тільки чуже майно (статті

185-191).

Оскільки ж предметом злочину може виступати лише певна річ, то предмет завжди є

речовою (матеріальною) ознакою злочину.

Крім того, предмет злочину — це така ознака складу злочину, яка названа

безпосередньо в самому законі. У цьому разі він є обов'язковою ознакою складу

злочину. Так, у ст. 214 зазначено, що предметом цього злочину можуть бути тільки

дорогоцінні метали і доро

гошнного каміння. Відповідно до редакції ст. 246 предметом неза-

лісу може бути лише ліс на корені.

давеиь- проте, далеко не завжди вказує на

предмет як ознаку юя* злочину. У разі, коли на нього немає вказ.вки безпо-опньо

в самому кримінальному законі, предмет не є ознакою скла-V" лочину навпаки,

тоді, коли він зазначений у самому законі, Спочин є предметним І для його

правильної кваліфікації повинен бути встановлений конкретний предмет злочину.

Більше того, в разі, коли предмет є обов'язковою ознакою, саме він найчастіше

встано-я раніше за все, І нерідко за допомогою отриманих про ньо-з'ясовується

решта ознак складу злочину. Наприклад, при питання про кваліфікацію ДІЙ осіб,

які виготовили з ме-бутУ "«роблену національну валюту України (ст. 199),

перед-УС™ з ясовують, чи мають підроблені банкноти або металева монета™ знаки

як, повинні бути притаманними предмету злочину (ш грошові знаки мають

знаходитися в обігу, їм властива велика пінь схожості зі справжніми тощо).

законодавепь по-РІзному описує ознаки предмета злочину в ні ПРО кримінальну

відповідальність. Вибір того чи Іншого спо-об поийому) при законодавчому

визначенні предмета злочину баті в чому залежить від характеру злочину, а також

від Індивідуальних властивостей його предмета.

Тяк V багатьох випадках у самому закон, йдеться лише про певний вид предметів, і

через те будь-який з предметів даного виду має о—е ачення для кримінальної

відповідальності. Наприклад, вваТє ься шлком достатньою вказівка у статтях

368-370 ?ЯТ для визначення предметів цих злочинів. З'ясування ж змісту пгп

поняття дає можливість зробити висновок, що предметами ха-бГниитва можуть бути

як будь-які матеріальн, цінності (гроїш, про-±и редмети побутової техніки та

Інші речі), так .майнові блага ?наГння ут-вки в санаторій, ремонт квартири та

,н.). У них та шших подібних випадках немає необхідності давати в КК вичсрпн,

переліки можливих предметів цих злочинів. Цього не слід рооити через тс,

шовказТв а законодавця на ^евні його видові ознаки (визначення на Т«ні ВИДУ)

означає, що будь-який предмет цього виду має однакове ппавове значення.

Наприклад, цілком очевидно, що на вщпошдаль-Тть абарництво не вшиваєте, які

матеріальні ц.нност.

(гроші, товаоита ін.) передавали як предмет хабара. Інше

могло б призвести до необгрунтованого захаращення кримінального закону переліком

предметів, встановлення яких і без цього не викликає труднощів на практиці.

Нарешті, у деяких випадках просто неможливо дати такий вичерпний перелік ознак

предмета злочину, наприклад, коли практична діяльність людей викликає появу

нових і нових предметів.

Іноді законодавець безпосередньо в статті КК дає приблизний або вичерпний

перелік предметів злочину, прагне максимально визначити їх у диспозиції

кримінально-правової норми. Так, у ч. 1 ст. 204 КК дається приблизний перелік

предметів злочину: в самому законі є вказівка на те, що ним можуть бути

алкогольні напої, тютюнові вироби або інші підакцизні товари. А стаття 310 дає

вичерпний перелік предметів злочину, що в ній передбачаються: посів або

вирощування снотворного маку чи конопель.

В разі, коли диспозиція статті КК про відповідальність за певний злочин має

бланкетний характер, перелік предметів злочину наводиться в тих нормативних

актах, до яких відсилає сам кримінальний закон. Так. перелік наркотичних

засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що є предметом

злочину, передбаченого, наприклад, у ст. 305, у самому законі не наводиться. Цей

перелік затверджується Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві

охорони здоров'я України.

4. Аналіз зазначених у чинному законодавстві предметів злочину свідчить про тс,

що ті чи інші речі, а також цінності законодавець найчастіше вирізняє як предмет

з урахуванням особливого правового режиму, викликаного їх корисними чи

шкідливими властивостями, а також з урахуванням їх економічного призначення.

Саме ці ознаки (властивості) предметів і є тими обставинами, з приводу яких чи

шляхом впливу на які вчинюється злочин. До таких предметів необхідно віднести

податки і збори (ст. 212), порнографічні предмети (ст. ЗОЇ), вогнепальну зброю,

бойові припаси, вибухові речовини (ст.

263) та ін. З приводу корисних

властивостей речей вчиняється більшість корисливих злочинів, і тому саме вони

виокремлюються законодавцем як предмети відповідних злочинів (гроші, дорогоцінні

метали, твори мистецтва та інші товари). Ці і деякі інші властивості тієї чи

іншої речі, у свою чергу, викликають необхідність надання їй певної правової

значущості в конкретному складі злочину, що і визначає її нерозривний зв'язок з

самим суспільно небезпечним діянням.

5. Предмет злочину в окремих випадках може збігатися з предметом суспільних

відносин, які охороняються кримінальним законом. Такий збіг має місце, коли ті

чи інші предмети, які входять до

структури об'єкта злочину, законодавець наділяє додатково і функціями предмета

суспільного відношення, тобто надає йому ще додатково й інше правове значення.

Так, збігаються предмет злочину і предмети суспільних відносин у таких злочинах,

як крадіжка, грабіж, шахрайство, й інших злочинах проти власності.

6. У зв'язку з викладеним виникає питання про місце предмета в складі

конкретного злочину. Вважається, що предмет злочину не може претендувати на роль

самостійної ознаки складу злочину. Такс рішення викликане тим, що склад злочину

являє собою сукупність його обов'язкових елементів (об'єкта, об'єктивної

сторони, суб'єктивної сторони і суб'єкта злочину). Відсутність хоча б одного з

цих елементів виключає склад злочину і, отже, кримінальну відповідальність.

Предмет же злочину, як уже зазначалося, є не обов'язковим, а факультативним

стосовно загального поняття складу злочину. Отже, його можна називати лише

ознакою, а не елементом складу злочину.

Слід мати на увазі, що предмет злочину як самостійна ознака злочину завжди існує

поряд з об'єктом. Саме об'єкт і предмет у сукупності утворюють самостійний

елемент складу злочину. Однак, якщо об'єкт злочину є обов'язковою ознакою складу

злочину, то предмет — факультативною. Предмет відрізняється від об'єкта ще й

тим, що йому не завжди завдають шкоди.

Якщо шкода, завдана об'єкту, завжди має

соціальний характер, то предмету злочину внаслідок суспільне небезпечного

посягання насамперед завдається фізичної шкоди, яка викликає певні негативні

соціальні зміни в об'єкті. Шкода предмету як матеріальній речі завдається, коли

злочин здійснюється шляхом його знищення, пошкодження чи змінення. Наприклад,

при продажу в торговельних підприємствах фальсифікованих товарів злочинець

погіршує якість товарів, хоча і зберігає при цьому зовнішній вигляд (розведення

сметани кефіром, спиртних напоїв водою, додавання до вершкової олії маргарину)

(ст. 225). Страждає предмет і при вчиненні таких злочинів, як знищення або

пошкодження майна (ст. 194); незаконне полювання (ст. 248); незаконне зайняття

рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249) та ін. Разом з

тим при вчиненні цілого ряду злочинів предмет не зазнає шкоди. Це має місце

тоді, коли злочин вчиняється шляхом створення (виготовлення) заборонених до

виробництва предметів або шляхом безпосереднього посягання на інший елемент

охоронюваних законом суспільних відносин. Так, немає підстав

говорити, що завдається шкоди предмету при транспортуванні алкогольних напоїв з

метою збуту (ст. 204), виготовленні, ремонті зброї (ст. 263). Не завдається

шкоди предмету злочину також при контрабанді (ст. 201), крадіжці майна (ст. 185)

та ін. При вчиненні таких злочинів шкоди об'єкту завдається шляхом

безпосереднього впливу на соціальний зв'язок, тобто на певний елемент суспільних

відносин, які охороняються.

7. Поряд із предметом суспільних відносин і предметом злочину правомірним є

виокремлення і такого поняття, як предмет злочинного впливу. .

Під предметом злочинного впливу слід розуміти той елемент суспільних, відносин,

які охороняються законом про кримінальну відповідальність, який піддається

безпосередньому злочинному впливу і якому, отже, в першу чергу завдається шкоди.

Тому таким предметом може бути суб'єкт, сам соціальний зв'язок, а також предмет

суспільних відносин. Встановлення предмета злочинного впливу в кожному

конкретному злочині полегшує з'ясування «механізму» завдання шкоди самому

об'єкту, а також сприяє встановленню розміру і характеру наслідків суспільне

небезпечного діяння.

Отже, щодо потреб кримінального права предмет має потрійне значення:

1) предмет охоронюваних суспільних відносин;

2) предмет злочину;

3) предмет злочинного впливу.

<< | >>
Источник: М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти — Київ—Харків: Юрінком Інтер—Право,2001. - 416 с.. 2001

Еще по теме § 2. Предмет злочину:

  1. § 1. Поняття і види злочинів проти власності
  2. § 2. Предмет злочину
  3. §2 Зазначимо лише, що спосіб виступає як обов'язкова ознака складу злочину у випадках, коли він:
  4. 4. Злочини в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності
  5. 1. Поняття і види злочинів проти власності
  6. 3. Корисливі злочини проти власності, не пов'язані з обертанням чужого майна на свою користь або користь інших осіб
  7. 1. Поняття і види злочинів у сфері господарської діяльності
  8. 6. Злочини у сфері обслуговування споживачів
  9. 2. Злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров'я населення
  10. 5. Злочини у сфері використання н документів і засобів отримання інформації
  11. 4. Злочини проти порядку користування військовим майном і його зберігання
  12. 59. Аналіз предмета злочину у посяганнях, пов’язаних із наркотиками.
  13. §3. Поняття криміналістичного прогнозування та його значення при розслідуванні злочинів
  14. §1. Криміналістична класифікація та характеристика екологічних злочинів
  15. §1. Криміналістична характеристика злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів
  16. Предмет адміністративних деліктів, пов’язаних із порушенням правил обігу зброї
  17. 2.1.1. Аналіз концепції «об’єкт злочину – суспільні відносини»
  18. 2.2. Об’єкти злочинів проти здоров’я населення та системи заходів, що забезпечують його охорону