99. Правове забезпечення ведення основних і допоміжних галузей виробництва. Правове регулювання ведення підсобних виробництв і промислів.
Основними галузями сільськогосподарського виробництва є рослинництво і тваринництво, кожна з яких, в свою чергу, підрозділяється на низку підгалузей — овочівництво, зерноводство, птахівництво, свиноводство, звіроводство тощо.
Основними важелями підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є науково-технічний прогрес, прискорення впровадження досягнень науки і техніки в сільське господарство з тим, щоб забезпечити, як це передбачено програмними документами, насичення ринку продовольством і сільськогосподарською сировиною.
В інших нормативних актах, передбачені заходи по розвитку галузі рослинництва, по стимулюванню селекційної справи та впровадженню в сільськогосподарське виробництво нових сортів і гібридів та ін.
В тваринництві пріоритетними напрямками визначені розвиток виробництва за рахунок поглиблення
спеціалізації, переводу галузей тваринництва на інтенсивний шлях розвитку, використання прогресивних
методів селекційно-племінної роботи і ін.
На основі Законів України «Про господарські товариства», «Про фермерське господарство», «Про сільськогосподарську кооперацію» та ін. аграрні товаровиробники-підприємці незалежно від організаційно правових форм здійснюють будь-які види діяльності, в тому числі і сільськогосподарські, не заборонені законом. Вони вправі, зокрема, організовувати підсобні виробництва і промисли без будь-яких обмежень. Підсобні виробництва і промисли належать до допоміжних галузей сільськогосподарських підприємств. Вони, як правило, займаються переробкою сільськогосподарської продукції: овочево-фруктові консерви, соки, молочні і м'ясомолочні вироби; виробництвом місцевих будівельних матеріалів тощо.
Підсобні промислові виробництва і промисли створюються в кооперативах, господарських товариствах за рішенням їх вищих органів управління) і
функціонують як структурні підрозділи суб'єктів аграрного підприємництва. Ці структурні підрозділи характеризуються такими особливостями:
— їх частка прибутку у виробничій та фінансовій діяльності сільськогосподарських підприємств пови-
нна бути незначною;
— основні та додаткові галузі не повинні поглинатись діяльністю підсобних виробництв і промислів;
— загальний обсяг виробництва та прибутки від цих структурних підрозділів повинні бути значно нижчими від основних;
— діяльність підсобних виробництв і промислів повинна сприяти розвиткові основних галузей сільськогосподарського виробництва;
— робота в підсобних виробництвах і промислах повинна виконуватись не на шкоду основним і додатковим галузям.