«Повість минулих літ» про Олега, Володимира і Ярослава

B літо 6390 (882 рік). Виступив у похід Олег, взявши з собою багато воїнів і варягів, чудь, слов'ян, мерю, весь, кривичів, і прийшов до Смоленська з кривичами, і прийняв владу у місті, і посадив у ньому своїх мужів.

Звідти відправився вниз і взяв Любеч, і також посадив своїх мужів. I прийшли до гір Київських, і довідався Олег, що князюють тут Аскольд і Дір. Заховав він одних воїв у подіях, а інших залишив позаду, а сам підійшов до гір, несучи малого Ігоря. I підійшов під Ігорське, заховав- ши своїх воїв, і послав до Аскольда і Діра, говорячи їм: «Ми купці, йдемо до греків від Олега і княжича Ігоря. Прийдіть до нас, до родичів своїх».

Коли ж Аскольд і Дір прийшли, усі сховані воїни вискочили із подій, і мовив Олег Аскольду і Діру: «Не князі ви і не князівського роду, але я князівського роду», а коли винесли Ігоря, додав: «Ось він, син Рюрика». I вбили Аскольда і Діра, віднеСли на гору й поховали: Аскольда — на горі, що зветься нині Угорською, де тепер Ольмін двір, на тій могилі Ольма поставив церкву святого Миколи, а Дірова могила — за церквою святої Ірини. I сів Олег, княжуючи, у Києві, і сказав Олег: «Це буде мати містам руським». I були у нього варяги, і слов'яни, й інші, що прозвалися Руссю.

(988 рік). I просвітився Володимир сам, і сини його, і земля його. Було ж у нього 12 синів: Вишеслав, Ізяслав, Святополк, Ярослав, Всеволод, Святослав, Мстислав, Борис і Гліб,Станіслав, Позвізд, Судислав. I посадив Вишеслава у Новгороді, Ізяслава в Полоцьку, Святополка в Турові, а Ярослава в Ростові. Коли ж помер старший Вишеслав в Новгороді, посадив у ньому Ярослава, а Бориса в Ростові, а Гліба в Муромі, Святослава в Древлянській землі, Всеволода у Володимирі, Мстислава у Тмутаракані. I мовив Володимир: «Недобре, що мало градів біля Києва», й почали ставити городи по Десні, і по Острі, і по Трубежу, і по Сулі, і по Стугні. I почав набирати мужів кращих від слов'ян, і від кривичів, і від чуді, і від вятичів, і ними заселив гради, бо була війна з печенігами, і воював з ними, і перемагав їх.

B літо 6524 (1016 рік). Прийшов Ярослав на Святополка, і стали той і другий по обидва боки Дніпра, і не наважувались розпочати бій ні ці проти тих, ні ті проти цих, і стояли три місяці один проти одного.

I почав воєвода Святополків, роз'їжджаючи вздовж берега, докоряти новгородцям, говорячи: «Чого прийшли з кульгавим отим, ви ж теслі? Ми й поставимо вас хороми рубати нам?» Почувши це, новгородці сказали Ярославу, що «завтра ми переправимось до них, якщо ніхто інший не піде з нами, самі вдаримо по них». A настали вже заморозки. Святополк стояв між двома озерами і всю ніч пив з дружиною своєю. Ярослав же на ранок, приготувавши дружину свою до бою, засвіт переправився і, висадячись на берег, вони відштовхнули події від берега й пійшли в наступ, і зійшлись обидві сторони. Була битва люта, і не могли з-за озера печеніги прийти на допомогу. I притиснули Святополка з дружиною до озера, і вступили вони на лід, і підломився під ними лід, і перемагати почав Ярослав. Побачивши це, Святополк побіг, і переміг Ярослав. Святополк втік до ляхів, а Ярослав сів у Києві, на столі батьківському і дідівському.

B літо 6545 (1037 рік). Заклав Ярослав місто велике, в якому зараз Золоті ворота, заклав і церкву святої Софії, митрополію, і потім церкву святої Богородиці благовіщення на Золотих воротах, потім монастир святого Георгія і святої Ірини. При ньому почала віра християнська плодитись та поширюватись, а чорноризці почали множитися і монастирі з'являтись. Любив Ярослав церковні устави, попів любив дуже, особливо ж чорноризців, і до книг був прихильний, часто читаючи їх і вночі і вдень. I зібрав книгописців багато, котрі переводили з грецької на слов'янську мову й письмо. I написали вони багато книг, по яким віруючи люди вчаться й насолоджуються вченням божественним. Як буває, що один землю зорає, другий же засіє, а треті пожинають та споживають страву неоскудну, так і тут. Адже батько його Володимир землю зорав і спушив, тобто хрещенням просвітив. Цей же засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаємо, отримуючи вчення книжне. Велика бо користь бува від вчення книжного, книги наставляють та навчають нас шляху покаяння, бо мудрість здобуваємо і стриманість у словах книжних. Це — ріки, що тамують спрагу все світу всього, це джерела мудрості.

Аавня історія України: У 2 кн. — K.. 1995. —

Кн. 2. — C. 204—205.

2.2.Про смерть Ярослава Мудрого і його заповіт. Поділ Київської Pyci

2.3.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме «Повість минулих літ» про Олега, Володимира і Ярослава:

  1. 17_Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
  2. 47_Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.
  3. 71_Відповідальність за порушення законодавства про надра.
  4. § 19. Відповідальність за порушення законодавства про об'єднання громадян.
  5. Границя функції. Неперервність функції. Основні теореми про границі.
  6. Культура Київської Русі
  7. Князювання Володимира і Ярослава.
  8. Давнє українське письменство.
  9. Архітектура Старокиївської держави.
  10. «Повість минулих літ» про розселення слов’ян
  11. «Повість минулих літ» про Олега, Володимира і Ярослава
  12. Повідомлення газети «Kurjer Polskb> про дії гайдамацьких загонів на БілоцеркІвщині (листопад 1737 p.)
  13. ЗМІСТ
  14. Про те, як Хмельницький віддав ханові свого сина; як відпустили Хмельницького з Тугай-беєм та ордою з Криму на Україну; про пошанування й подарунки, які одержав Хмельницький та його козаки; про провіант та ханську прихильність до козаків; про те, як кошовий із військом готувалися зустріти з Криму Хмельницького.
  15. Про початок шведської війни на поляків і про Вітембергову першість у ній; про зганьблення великополяків під Устям і про постановлений там трактат з Вітембергом; про незадоволення тим трактатом великополян 432; про Вітембергове прибуття до Познані і про непоштивість там його і його війська; прибуття до Гнєзна шведського короля і про його непоштивість; про об'єднання його під Коніном із Вітембергом і про підтвердження Устепського трактату з велико- полянами; про посланця польського короля до корол