Привілей, виданий польським королем Яном Ill полковнику M. Булизі[122] на право володіння Овруцьким війтовством (21 червня 1683 p.)
Ян III, з божої ласки король польський, великий КНЯЗЬ ЛИТОВСЬКИЙ, руський, мазовецький, жмудський, київський, волинський, ПОДІЛЬСЬКИЙ, підляський, інфляндський, смоленський, Сіверський і чернігівський, оповіщаємо цим нашим листом всім взагалі і кожному зокрема, кому про це відати належить.
Засвідчуючи за панування найясніших попередників наших королів Яна Казіміра і Михаля, як і нашого, певність віри і увоєнних діях нео- мінну відданість і відвагу шляхетного Максиміліана Булиги і наділяючи його нашою щедрою ласкою, вирішили ми перебуваюче і в нашому королівському віданні войтовство у містечку нашому Овручі, на цей час спустошеному, тому ж шляхетному Булизі віддати у довічне володіння, що й надаємо цим привілеєм нашим, за яким згадане войтовство, звільнивши його законним, але не примусовим шляхом від будь-яких орендаторів, згаданий власник наділеного маєтку з войтовською юрисдикцією, також будинками, полями, грунтами, пасіками, луками, лісами і всіма прибутками і пожитками, в оригінальнім привілеї, особливо короля Владіслава, описаними і здавна до того ж войтовства належачими, тримати і користуватися буде довічно, обіцяючи імерем нашим і найясніших наступників наших, що посесії того войтовства і інших прибутків нікому не віддамо і не позбавимо влади, лише право і довічну посесію указаного зберігаючи; по смерті ж його не раніш іншому власникові те войтовство уступити маємо, як суму за те войтовство здавна визначену або відповідно до комісарської такси установлену, буде повернуто спадкоємцям першого, причому такі права наші королівські, і Речі Посполитої, і костьолу римсько-католицького цілком мають бути збережені, до чого для кращої віри при підпису нашої руки поставлено коронну печатку.
Хрестоматія з історіїУкраїнськоїРСР: У 3 т. — K., 1959. — T. 1. — C. 365—366.
9.2.
Еще по теме Привілей, виданий польським королем Яном Ill полковнику M. Булизі[122] на право володіння Овруцьким війтовством (21 червня 1683 p.):
- Жалувана грамота короля Сигізмунда Ill магнатові О. Вишневецькому на володіння землями на Полтавщині (1590p.)
- Про шведського короля, який повернувся з дороги в Інфлянти, і про розсіяного Штеїмбоком Гонсевського; про вигнання через пострахангальського князя з Хойниць; про прибуття польського короля із військом від Хойниць до Гданська і про надану йому там допомогу; про шведський намір іти на Гданськ і про зміну його; про бремського коменданта, який дістався польському королеві під Гданськом; про нововведення в польському війську і про військові успіхи над шведами підляського воєводи; про тодішніх посеред
- Про королівську раду, що вчинити з Вітембергом, який здався; про прохання великополян не відпускати Вітемберга; про затримання Вітемберга і про відіслання його до Замостя; про знудження польського війська, голод та хвороби і про те, як воно роз’їжджалося по домівках; про шведського генерала Дугласа і про польського короля, який їздив під його військо; про генеральну битву обох королів і про поразку польського короля; про втрату ним гармат, обозу й частини війська; про шведський марш на Львів; пр
- Про прибуття польського короля під Торунь і про одержання там звістки за шведську поразку на морі від голендерів та дунчика. Про руіну в шведській Голсацїі від цісарців, поляків і брандебуржців; про взяття в Нітаві шведським генералом Дугласом курляндського князя і про зміну шведського щастя; про Норвегію, яка збунтувалася проти шведа; про успіхи в дунській Зелляндїі цісарців та поляків; про схилення торунців та шведів на стерпних собі умовах польському королеві; про явлену польським королем пош
- Про збунтування польського кварціального війська і про те, як воно покинуло свого короля у Гданську; про рушення шведів із Пруссів до Гданська і про розгром Штеїмбоком поляків у Хойницях; про польську королеву, яка простувала з Чернецьким до Гданська і яка радою та проханням завернула знову до свого короля кварціальне військо; про те, як вона повернулася в Каліш; про Чернецького, який розгромив шведів; про шведського короля, який повернувся від Гданська ні з чим, і про здобуття ним Хойниць; про
- Про марнотний Флоренсъкий з'їзд римлян задля унГі з греками; про введення унії в православну Русь, що лишалася під польським володінням, і про скасування тієї унії найсвятішим єрусалимським патріархом Теофаном і козацьким гетьманом Сагайдачним; про унітів, що ховалися поміж православних; про нещирість короля Собеського щодо православноїРусі і про Люблінський з'їзд для введення унії в Русі; про вимовки й руську нехіт
- Про тривогу в Литві від Москви, а в Гданську від шведа; про повторне ущемлення шведами дунника і про допомогу дунчикові від цісарців, поляків та брандебуржців; про здобуття поляками у шведів Торуня; про схилення торунців до миру; про прибуття туди з Варшави польського короля і про накладання важких поборів для заплати польському війську.
- 5.2. Право володіння
- Про Дорошенкову зраду польському королю і щоб йому не допомагали.
- Про початок шведської війни на поляків і про Вітембергову першість у ній; про зганьблення великополяків під Устям і про постановлений там трактат з Вітембергом; про незадоволення тим трактатом великополян 432; про Вітембергове прибуття до Познані і про непоштивість там його і його війська; прибуття до Гнєзна шведського короля і про його непоштивість; про об'єднання його під Коніном із Вітембергом і про підтвердження Устепського трактату з велико- полянами; про посланця польського короля до корол
- Про сумне й розпачливе рушення Хмельницького до Глинян на короля; про тривогу в королівському обозі після тогОу як зловили «язика» Хмельницького; про нерішучість Хмельницького й повернення його від Тарнополя на Чорний Острів за Дніпроу щоб примножити своє військо; про виправу do короля з Чорного Острова начебто не від Хмельницького, а від усього козацького війська кіїів- ського полковника Антона з проханням ласки і про удавання Хмельницького, начебто він має душогубний намір; про прийняття того