<<
>>

Статті Константинопольського договору про південноукраїнські землі і про взаємовідносини між МосковІєю і Туреччиною в південній смузі (З липня 1700р.)

(Витяг)

Стаття II. У Дніпра-ріки заселені містечка Тавань, і Кизикермень, і Нусгрет Кермень, і Сагин Кермень хай будуть зруйновані з такою умовою, щоб надалі ніколи на цих місцях містечкам і ніякому поселенню не бути; а названі міста з своїми землями, як до цієї війни було, знов у володіння Огтоманської держави від його священної царської величності хай повернуться і в володінні Оттоманської держави хай залишаться.

A зруйнування тих вищеназваних містечок і підтвердження цього миру через велике посольство хай настане зараз же, і через 30 днів без відкладання виконати хай наказано буде і хай виконається. A воєвода і ратні люди високозгада- ної царської величності, які в вищеназваних містечках нині перебувають, зо всіма гарматами, і воїнським спорядженням, і з пожитками, і хлібними запасами, безбідно і безпечно виходячи, в свою країну хай переберуться...

Стаття III. Щоб для проходу, і проїзду, і для пригону перевозних суден подорожуючих і торгуючих людей місце було на одній якійсь стороні із двох берегів дніпровських, посередині між Очаковим і зруйнованими кизикерменськими городками, і з боку Оттоманської імперії село хай буде збудоване, і воно чималим ровом і огорожею хай обведене буде; однак ніяка кріпость хай не буде збудована, ні вигляду містечка і твердині хай не буде, і ні гармати, ні воїнське приготування, до воїнських загород належне, ні воїнський полк у ньому хай не розміщується, і морські воїнські кораблі і каторги до того села приведені хай не будуть.

Стаття V. A тому, що в обох сторін є намір, щоб обох держав піддані, безпечний і міцний установивши мир, жили в спокою і тишині, хай ніякий випадок не спричиниться свавільним і зловільним людям для ворогування і сварок в майбутньому, але від абсолютно всякого свавільства хай удержані будуть за взаємною погодженою договореністю. Ta заливи, що починаються від Перекопського замка і йдуть через Пере- копську землю на відстані дванадцяти годин [ходу] від краю і аж до нового міста Азовського, яке біля ріки, названої Міюс, стоїть, землі, що лежать посередині між [ними], пусті і порожні, і від усяких жителів звільнені хай перебувають; також і в краях ріки Дніпра від Січі, міста запорозького, яке в межах Московської держави на вищеназваної ріки березі стоїть, аж до Очакова серед землі, що тут простягається, крім нового села на обох сторонах Дніпра, також пусті і без усякого житла, порожні хай залишаться, а поблизу міст з обох сторін достатнє місце на виноградники і огороди хай залишиться...

Стаття VL Ha ріці Дніпрі і на інших річках, що в ту ж ріку впадають, і на інших місцях, а також і [на] водах, тобто між Азовським міюським містом і землею, названою «Заливи Перекопські», які [землі] з обопільної згоди [сторін] пустими повинні залишатися, а на місцях, до Чорного моря близьких, тільки б мирно і без рушниці при приході і відході було, на потрібні [для] існування вжитки, як належить доброму сусідству і добрій пересилці, хай вільно буде з обох сторін дрова рубати, бджільники держати, сіно косити, сіль вивозити, рибну ловлю провадити, а в лісах — звірів ловити, і на вищеназвані вжитки ті [люди], що будуть приходити і відходити, ніяк хай не спиняються [ніким], ні тридцятою [рибою], ні митами чи чимось подібним платити хай не примушуються. A тому що з причин тісноти Кримського півострова і згаданої землі «Заливи Перекопські», худоба і інші тварини здавна поза землею «Заливи Перекопські», будучи вигнані, пасовиськами звикли користуватися, на такому пасовиську шкоду чи збиток який хай не наноситься, але вживання пасовиська за звичаєвим правом спокійно і безпечно хай відбудеться.

Стаття VIII. Священній царській величності підкорені і піддані, чи москвичі, чи козаки, чи інші, по кордонах мусульманських, — тамансь- ких, і кримських, і інших і підданим їх ніяких наскоків і неприємностей хай не творять, а неспокійні і свавільні козаки чайками і суднами водними хай не виходять на Чорне море і нікому збитків і шкоди хай не причиняють, але суворо стримувані хай будуть від свавільства і напусків; і статтям мирним противні, і доброму сусідству незвичні заколоти і настрої, якщо коли-небудь виявляться, то відверто з усією суворістю хай будуть покарані. Також і з сторони держави Оттоманської найсуворі- шими указами указано і наказано хай буде прикордонним губернаторам, і кримським ханам, і калгам, і нурадинам, і іншим султанам, і взагалі татарським народам і ордам, щоб у силу послушності і підданства вищеназваній Оттоманській державі піддавалися і підкорялися цим статтям мирним і цілковитим і непохитним дотриманням px]; і надалі ні з малою, ні з великою воїнською силою на країни, і на міста, і на села володіння його царської величності московського і на підданих його великоросійських і малоросійських країн, ні на козацькі міста і поселення по ріках Дніпру і по Дону чи де інше поселені, ні на Азов, ні на села і містечка, що є в повітах Азовських, ні на жителів їх, ні всім народом на кордони його ж величності не ходити, і неприємностей, і напусків хай не творять, і в полон хай не беруть, і скота хай не відганяють, ні тайно, ні явно збитків і шкоди хай не наносять, ні іншим яким би то не було способом хай не докучають, але доконаною договореністю і старанням згоду сусідів обох сторін хай бережуть...

8.19.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Статті Константинопольського договору про південноукраїнські землі і про взаємовідносини між МосковІєю і Туреччиною в південній смузі (З липня 1700р.):

  1. Статті з укладеного в Москві договору про «Вічний мир» і дружбу між Московією і Річчю Посполитою[123] (26 квітня 1686 p.)
  2. Про безперервне озлоблення поміж козаків; про обмову Многогрішного Мокрієвичем; про взяття йогоу Многогрішного, з товаришами до Москви і про вічне заслання їх у різні місця; про вибрання після Многогрішного на гетьманство Івана Самойловича; про дані йому монарші статті і про його попереднє життя; про царських послів, що мали бути на царських комісіях з поляками; про Дорошен- кову піджогу турків на поляків і на взятт
  3. Статті Богдана Хмельницького[69], стверджені царем і боярською думою, які визначали умови військового договору між Московією і Військом Запорозьким (21березня 1654р.)
  4. Про величину землі τα вод, які є у піднебесній; про шкідливе татарське вторгнення у слободи; про королівського посла на сеймик з інструкцією; про повторну фортифікацію Тавані і першу Кази- кермена; про гетьманський з білогородським воєводою похід до Аслам-Кермена і про ханське вторгнення там під наші обози зі звабним листом ханського гетьмана; про прибуття гетьмана та воєводи назад у свої доми; про повторн
  5. Про незаслужене тиранство, яке вчинив князь Вишневецький у Погребищах над посланцями Хмельницького; про виїзд князя зі своїм домом від Лубен на Любеч за Дніпро і про удання його від Брагиня до (...) 154 і Немирова; про немирівську різанину, яку вчинив Вишневецький, і про відплату немирівців; про військові дії між Кривоносом та Вишневецьким в Махновичах і під Констан- тиновим; про їхні втрати, а також про те, як вони один з одним роз'їхалися.
  6. Статті АндрусІвського перемир'я мІж Московією та Річчю Посполитою (30 сІчня 1667 p.)
  7. Про турецьку лють на поляків і козаків за їхню перемогу під Віднем; про хитрі затяги козаків з визначенням їм на місяць великої платні і про козацьку в тому обережність; про турецьку нещасливу дванадцятирічну війну з цісарем; про третю розміну невільників під Пере- волочною з татарами; про випалення гетьманським військом степу; про незгоди через те між запорожцями й гетьманом; про уразливе гетьманське писання до запорожців; про вивідання запорожцями того, що з царського боку мають їх утиснути, і
  8. Про відібрання поляками у шведів Пінчова і про їхній марш до Кракова; про шведського короля, який зняв у Великій Польщі свої гарнізони зі шкодою для країни; про прибуття шведів у свою Померанію і про неприємну звістку, яку вони дістали від Бреми; про несталу фортуну цього світу і про успіх поляків біля Познані; про успіхи Чернецького й гетьманів у війні з венграми; про велике венгерське нещастя, яке спіткало венгрів від поляків та орди, та про їхній марш до своєї землі; про схилення Ракочого до
  9. Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д
  10. Про королівський універсал з присягою преосвященного отця Тукальського, київського митрополита; про листовну Дорошенкову відповідь до запорожців з його вимовленнями і висловленням запорозької неправди; там-таки про роздвоєння та розтроєння малоросійське; про цьогобічних гетьманів і уманського Ханенка; про шкідливі для Малої Росії Андрусівські договори; про Підгаєцькі пакти; про Острозьку комісію і про піддання його, Дорошенка, під турецьку протекцію.
  11. Про те, що Виговський на певний час утримався від своєї зради; про зносини його з іншими державами проти поляків, а особливо про пораду його великому московському государеві щодо Польської Корони; про гінця, посланого через те з Москви до короля; про скарби Хмельницького, які забрав із землі Виговський; про скромну королівську відповідь через гінця російському государеві; про приємну полякам звістку — поразку шведів від дунчика на морі; про успішні дії Чернецького в Померанії і про повернення йо
  12. Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
  13. Проект договору Війська Запорозького з Оттоманською Портою (Туреччиною) про торгівлю[68]