Сутність продуктивності й продуктивності праці.

Персонал підприємства повинен не тільки мати різносторонні здібнос­ті, а й використовуваній їх у процесі праці, при цьому виникає необхід­ність виміру результативності діяльності персоналу.

Продуктивність праці є складною і суперечливою економічною кате­горією. Будучи важливою характеристикою трудової діяльності, вона не­розривно пов'язана з застосовуваними засобами виробництва й у першу чергу із знаряддями праці.

Ефективність праці — це її результативність. Вона показує співвідно­шення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кіль­кості затраченої на це праці. Тобто, зростання ефективності праці озна­чає збільшення обсягу вироблених благ без підвищення трудозатрат. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або і менших затратах праці.

Зростання ефективності праці забезпечує підвищення реального про­дукту і доходу, а тому воно є дуже важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розра­хунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держави з соціальною орієнтацією народного господарства.

Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань, які стоять перед її народом зі створення національної економіки, можли­ві за умови значного підвищення ефективності всієї сукупної праці сус­пільства. Від цього залежить ступінь задоволення потреб її громадян і місце у світовому співтоваристві. Тому вже сьогодні ринкова трансфор­мація економіки вимагає не тільки подолання кризових явищ у всіх сферах народного господарства, а й кардинальних зрушень для зростан­ня ефективності праці.

В економічній науці й господарській практиці нашої країни і за кордоном для характеристики результативності трудової діяльності людей і оцінки її рівня упродовж багатьох років використовувалася категорія «продуктивність праці», яка показує співвідношення кількості продукції, що виробляється в процесі праці, і витрат праці на її виробництво.

Однак при цьому виникають великі складності як при вимірюванні витрат праці, так і при оцінці її матеріального результату.

По-перше, має місце дискусія про те, які витрати праці треба враховувати: тільки безпосередньо зайнятих виробництвом продукції працівни­ків (так звані витрати живої праці) чи також витрати праці зі створення засобів виробництва, що використовуються у процесі трудової діяльності (тобто витрати уречевленої праці). У першому випадку йдеться про ви­трати робочого часу, а в другому — про віддачу засобів виробництва. Проте обидва види витрат праці можуть мати в межах підприємства вартісну оцінку.

Теоретичне значення цієї суперечки не викликає сумнівів. Однак із практичної точки зору, є цілком очевидним, що різні задачі управління працею (і виробництвом у цілому) вимагають врахування і тієї й іншої характеристики. Справді, у короткотерміновій перспективі при вирішен­ні задач невеликого виробничого підрозділу єдиним об'єктом управління буде безпосередня праця його працівників. При переході до перспектив­ного планування діяльності підприємства неможливо аналізувати тільки динаміку продуктивності живої праці, оскільки остання буде відбивати лише малу частку загальної зміни результативності діяльності працівни­ків. Крім того, неврахування параметрів використання засобів вироб­ництва порушить зв'язок показника продуктивності праці з фінансовими показниками діяльності підприємства.

По-друге, у більшості публікацій ведуться суперечки про те, чи врахо­вується в рівні продуктивності інтенсивність праці. Дана категорія відби­ває напруженість трудової діяльності як з погляду «щільності» заванта­ження фонду робочого часу, так і з погляду швидкості виконання трудо­вих операцій. Зазначимо відразу, що розходження між категоріями «інтенсивність» і «напруженість» полягає в тому, що перша містить у собі якісний аспект збільшення трудових зусиль за одиницю часу. Так, для виконання ряду робіт просто необхідний високий рівень інтенсив­ності: як завгодно довга тривалість малонапруженої праці не приведе ні до якого корисного результату. її зміна означає зміну обсягу зусиль, що працівник віддає трудовому процесу.

45.