або генеральна реляція про здобичі, які дісталися Хмельницькому в обох — Жовтоводинській та Корсунській битвах.

Разом з обома коронними гетьманами було полонено 127 полковників, ротмістрів, капітанів, поручників, хоружих та інших значних та високорідних польських начальників. Рядового товариства було взято 8520 чоловік, трубачів — 63, інших слуг, які не причис- люються до війська,— 580 ¹⁰⁸.

Ще те треба тут додати, що військо Хмельницького, козацьке й татарське, здрбулося собі на коні, збрую, доспіхи й панцирі, на сагайдакй, шаблі та іншу зброю, а також на гроші та прості й дорогі сукна. Перед тими двома битвами в усьому війську ледве хто мав двох коней, чимало було й у благенькій одежі.

¹¹⁹ Голендерський — голландський.

¹²⁰ Вважають, що військо Хмельницького збільшилося тоді на 30 тисяч. Вже в липні полонені козаки говорили про 80 тисяч козацького війська.

¹⁰⁸ Цифри завищені.

¹⁰⁹ Довбиш — барабанщик.

¹¹⁰ Ронди — кінська збруя.

¹¹¹ Фузія — гвинтівка.

^1.2 Шишак — шолом, каска.

^1.3 Тулумбас — бубон.

¹¹⁴ Палуба — великий критий віз. ^1,5 Креденс — буфет.

¹¹⁶ Спеціал — монета.

Гетьман (21). Полковник (21). Старшина (21).

Розправа про польські нещастя

Здійснилося полякам те, про що мовиться в приказці: кого Бог схоче покарати, то спершу збавить йому знань та розуму його. При цьому нещасті всі інші людські побудови й розмисли підуть на кривий шлях і накличуть справдешню біду та шкоду. Так було і з коронними гетьманами, які віддалили від себе значну частину війська та й те розполовинили, пустивши одне водою, а друге суходолом. Це все сприяло успіхові Хмельницького, а їм накликало невдачу.

РОЗДІЛ XV

Про виправу до Криму ханові лядських невільників і дарунків; про виправу також до Січі речей і гостинця січовому військові з листом до них; про полонян, які залишилися при Хмельницькому.

Відпочивав Хмельницький на вказаному місці днів із десять. Спершу радився зі старшиною своєю та Тугай-беєм і радив сам, що чинити далі з великим числом узятих при обох битвах полонян. Вирішено тоді віддати рядове товариство чотирьом тисячам Тугай- беєвої орди у винагороду за їхні військові труди, а старшину.всю погодили відіслати до Криму ханові, солтанам та іншим кримським начальникам. Для цього Хмельницький звелів усіх полонян, що були в обозі, зараз же зреєструвати й оголосити їм, що будуть віддані татарам і їх поведуть до Криму. Хто ж із них може дати за себе Хмельницькому відкуп, того в Крим не посилатимуть. Для такої ж ревізії й такого ж оголошення послав Хмельницький у Чигрин до узятих при першій битві невільників колишнього переяславського полковника Кречовського. Коли полоняни почули те слово й запевнення Хмельницького, то й пойнялися великим жалем. Купаючись у ріках власних сліз, багато хто з них погоджувався дати за себе Хмельницькому по дві, три, чотири й більше тисяч битих талярів відкупу. Великий коронний гетьман Потоцький погоджувався дати тринадцять, а гетьман польний Калиновський одинадцять тисяч битих талярів. Однак вони не могли його цим звабити, бо вже було ухвалено послати їх з іншими знаменитостями в подарунок самому

Зброя запорожців (42).

¹²¹ Листи вважаються неавтентични-

ми.

Старшина (21). Старшина (21). Козак (21).

ханові. Коли повернувся з Чигрина із ревізією тамтешніх полонян Кречовський, було розглянуто всі невільничі реєстри і дозволено Тугай-беєвій орді, його чотирьом тисячам татар, узяти з тих, що в обозі, і з тих, що були в Чигрині, польських невільників вісім тисяч рядового товариства, а начальників і благородної шляхти шістдесят чоловік. Віддано було їм і обох гетьманів.

Розпорядивши так полонян, Хмельницький послав їх із-під Корсуня до Чигрина, а з Чигрина вони мали йти просто до Криму. Хмельницький написав до чигринської старшини, щоб ті віддали татарам невільників, на яких досилався їм реєстр. Щоб довести тих невільників до Криму, Хмельницький відрядив тисячу козаків, а Тугай-бей — тисячу татар. Окрім того, Хмельницький послав ханові в дарунок дві пари виборних котлів з довбишами і вісьмома трубачами. Тугай-беєві він подарував один креденс срібного посуду, бо невільників той і сам мав досить. До Запорозької Січі послав тоді Хмельницький дарунок навзаєм: за одну хоругву — чотири добрі хоругви, за один бунчук — два бунчуки, за одну булаву — дві коштовні булави, за одну пару котлів — три пари чудових котлів, за три гармати — шість виборних гармат, а за військову підтримку — тисячу битих талярів на військо і триста талярів на церкву божу та її служителів. При тій виправі Хмельницький написав листи до хана й кошового отамана ¹²¹, які мають у собі такий зміст:

Пане отамане кошовий з усім Запорозьким выськсм, нашою зичливою брагісю!

Посилаємо до вас нарочних наших послів, значних товаришів Запорозького війська, і доповідаємо вам на знаття, що почув Господь Бог плач і стогін ображених, пригнічених і озлоблених поляками наших україно-малоросійських батьків і матерів, братів і сестер, які живуть обабіч річки Дніпра. Подав нам Бог із Запорозьким військом свою всесильну допомогу, щоб могли ми поляків подужати. Отож у двох битвах, спершу 8 травня при Жовтій Воді, потім 16 травня під Корсунем, ми розбили їх ущент, а обози їхні полонили разом із усіма достатками, з обома коронними гетьманами, великим та польним, та іншими знаменитими й високорідними шляхтичами. Про це докладно й просторо розкажуть вам оці посланці, наші товариші. Через них передаємо нашу глибоку подяку вам, братам нашим, за любов і приязнь до нас, яку виказали ви, коли були ми ще в Січі.

Отож на знак нашої вдячності посилаємо вам, усьому війську, гостинця на пиво — тисячу битих талярів і триста талярів на церкву божу січову та її служителів. Осібно, за клейноди військові, які дало нам Запорозьке військо, тобто, за одну хоругву, за один бунчук, за одну булаву, за одну пару котлів і за три гармати посилаємо вам навзаєм чотири хоругви, два бунчуки, дві булави, три пари котлів і шість гармат. Це все, ваша милість, брати наші, прийміть удячно і завжди віддавайте шану господові богу, який своєю ласкою благословив нас і дав силу щасливо й швидко докінчити наше з поляками військове змагання. Але оскільки, як ми вже почули, поляки знову збирають на нас біля Вісли свої великі війська, приготуйте нам у допомогу Запорозьке військо й ви, щоб могли піти на військовий чин, тільки-но зашлемо вам військове наше розпорядження. Хто ж із вас охотніший, то нехай прибуває до нас ще й до військової кампанії.

Цього ми бажаємо і покладаємо зберегти всіх вас, наших братів, Господові Богу.

¹²² Дата непевна. B цей час Хмельницький був уже під Білою Церквою.

Даний у обозі під Корсунем, 1648 року, 22 травня ¹²².

У Крим, до хана.

Найясніший і найвельможніший пане, хан великих орд кримських, білогорських та інших, мін дізпаний благодійнику!

¹²³ Гетьманів відіслано до Криму пізніше, 29 травня, крім того, писати до хана не було потреби: він вирушив у цей час із Криму з татарським полком і прибув на Україну під Білу Церкву.

Міщанин (21). Міщанин (21). Селянин (21).

Двічі, на Жовтій Воді і під Корсунем, у наших змаганнях із поляками одержали ми, при допомозі господа бога, перемогу над ними. Ми захопили їхні обози й усіляке добро, а скільки дісталося в наші руки поляків, про те письмово поширюватися вашій ханській ясності не буду. Це докладно викладуть вашій ханській ясності мурзи й татари, яких я відпустив у Крим з лядською здобиччю. Через них я передаю вашій ханській ясності велику подяку за ласку, яку мені було вділено в часі мого побиту в Криму, і за те, що відпустили ви на допомогу моїм військовим замірам пана мурзу Тугай-бея з ордою.

Татарин (42).

¹²⁴ Так довго Хмельницький під Корсунем не стояв.

Запорожжя.— Карта (15).

але я розсудив послати цих високих персон вашій високій ханській особі, більше-бо поважаю вашу ханську ясність, ніж їхні гроші. Однак хочу попросити, щоб ваша ханська ясність тримав посланих мною у Крим в’язнів у своїй ласці й приязні, бо можу запевнити, що вони, як чемні люди, зуміють віддячити при нагоді вашу ханську милість. Тим часом мене звістили, що поляки збирають і готують на мене коло Вісли свої великі війська. Отож дуже прошу вашу ханську ясність прислати якнайскорше мені ще кілька тисяч орди, оскільки пан Тугай-бей відпустив з лядським ясиром у Крим тисячу вояків — лишилося при ньому війська тільки три тисячі. Прошу також не обділяти своєю увагою і сина мого. Вручаю при цьому і самого себе неодмінній ласці й приязні вашої ханської ясності.

3 обозу від Корсуня, 1648 року, 22 травня.