Лікарі і всілякі київські ремісники за указом царської величності не тільки не мають нічого даремно робити ратним людям, але не мають робити даремно без платежу і його государських справ.
Лікарі і всілякі київські ремісні люди роблять різну роботу на великого государя і його ратних людей, і від тих утяжень ремісні
люди розбрелися. A коли що й домовляються дати за роботу; то того не дають, а забирають гвалтом.
To щоб надалі їм того насилля не чинити і за роботу їм платити.
Печатка цеху, що дрібницями торгує. Київ (63).
402 Источники: «Марії Іллівні».
Печатка цирюльницького цеху. Київ (63).
401 Источники: «при з’їжджій ізбі та при ратуші». 3 ’ ї ж д ж а і з б а, інакше п p и к а з н а і з б а — урядові установи російських воєвод.
Цехова печатка (63).
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав давати на всякий найм ремесла за договором, а без найму не вказав нічого робити зі своїх, великого государя, справ. Тому-то не вказав робити без найму й ратним.
11
Еще по теме Лікарі і всілякі київські ремісники за указом царської величності не тільки не мають нічого даремно робити ратним людям, але не мають робити даремно без платежу і його государських справ.:
- Гетьмана за його переступи (окрім зради) не змінювати без відома царської величності, так само і гетьман не вільний змінювати без відома царської величності генеральної старшини, а старшина повинна віддавати гетьманові всіляку честь та послух.
- Київським різникам та рибникам торгувати в долішньому Kueeif а ратним людям царської величності торгувати у горішньому місті.
- Про послів, посланників та гінців царської величності, котрі мають їхати через Малу Росію, щоб вони самі кватир не займали і підвод не брали; також про гетьманських посланців у Москву, щоб їх не посилали більше як чотири рази в рік, і то в найпотрібніших військових справах, а всі інші відомості та справи неважливі посилали в Москву в листах через пошту.
- КЛЯТВЕННА ПРИСЯГА HA ТИМЧАСОВИЙ МИР, постановлений через нас, великих послів його королівської величності, короля польського та Річі Посполитої з великими повноважними послами його царської величності, виконана в Андрусові, дня 30 січня, 1667 року.
- Про збір грошей з поборів Малої Росії в казну царської величності і про заплату тими грішми всій старшині та черні Запорозького війська, згідно до уложення, а щоб реєстрових козаків було поставлено тридцять тисяч. Тут-таки і про архієпископські, монастирські, попівські та панські маєтності, в якому вони мають лишатися стані під своїми державцями, і про побори з них.
- Про грошову суму, яку треба визначити з боку царської величності в польський бік, щоб задовольнити польську й литовську шляхту (і з частини України), яку вигнано з тих воєводств та повітів, що лишилися відступлені від Польської держави в бік царської величності.
- Про відступлення Києва з Печерським монастирем та іншими його околицями, з амуніцією і провіантом від царської величності до поляків.
- Про покарання свавільних і неслухняних людей, на якому б тільки боці вони не з'являлися, про кіїівські з монастирями, також чернігівські та переяславські лісові та польові грунти і про комісарів, що мають бути для відновлення на них кордонів.
- Про вільні торги й промисли, що мають бути після останньої комісії купецьким людям обох монархій, російської й польської, землею й рікою Двиною do Риги із платою установленої індукти 210 й мита
- Про пожитки гетьмана Самойловича та його синів, полковника ста- родубського та чернігівського, щоб половину їх узяти до скарбу Запорозького війська, а половину віддати в казну царської пресвітлої величності.
- Про більші справи, які трапляться, то9 коли б порубіжні воєводи не могли б їх заспокоїти, мають відкласти до з'їзду на кордон людей з обох монархій, а ті люди, з’їхавшись, повинні справлятися /, роз- слідивши, праведно судити, я укривдженим давати негайну справедливість; щоб не було через те зобабіч порушення учиненому мирові.
- СТАТТІ КОНОТОПСЬКІ, або, точніше, біля Козацької Дуброви між Конотопом і Путивлем, дані від великого государя, його царської пресвітлої величності, всеросійського самодержця при постановленні гетьмана Івана Самойловича всьому Запорозькому війську і малоросійському народові500
- Про Суховієве звільнення зі своїм військом від татар, бо прибули до нього з Запорожжя Сірко й Улановський; про відхід татар від Суховія до Криму, а Суховія із Сірком до Січі, його ж козаків по своїх домівках; про Дорошенкову підозру на запорожців, що врятували Суховія, і про його гнів за те; про цьогобічні події, отримання прощення царської величності за зраду Брюховецького; про вибран- ня у Глухові гетьмано
- Про прохання Хмельницького через своїх послів протекції у всеросійського монарха; про присланих від його величності повноважних послів і про виконання Хмельницьким зі старшиною й товариством у Переяславлі присяги на постановлених пактах; про убезпечення з боку царської величності Україні та всьому війську Запорозькому і про подарунки Хмельницькому та іншим; про відібрання присяги в усіх малоросійських містах і про визначення Хмельницьким малоросійського кордону від Корони Польської.
- Про королівський жаль на втрату козаків з Україною і про його промову в сенаті з тієї ж нагоди; про королівське прохання до царської величності не брати Україну під протекцію і про Tef що його прохання не було задовольнене; про царську виправу на війну проти поляків; про хитрість Богуна щодо поляків і про шкоду через те Україні від поляків.
- Про допомогу військ царської величності малоросіянам супроти ворогів, що наступатимуть на Україну.
- Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист
- Як багато послів і скільки на рік при собі мають брати людей, 'ідучи на Москву.
- Відмовитися давати показання як свідки мають право: