<<
>>

Православна церква в українській козацькій державі

Наступником Петра Могили на Київському митрополичому престолі став Сильвестр Косів. Його митрополиче служіння розпочалося в пе­ріод всезростального польсько-католицького тиску на православну віру та одночасного посилення сваволі польських поміщиків над поневоле­ними ними українськими селянами, які, незважаючи на невблаганний тиск, рішуче відмовлялися навернутися до унії.

Нарешті народ підняв­ся проти поневолювачів. 1648 року спалахнуло всенародне повстання, очолене Богданом Хмельницьким, однією з найголовніших підстав якого були оборона православної віри і ліквідація унії.

Православне духовенство в Україні було в той час справді народ­ним: воно берегло свої православні традиції, жило одним життям з народом. Українська православна ієрархія підтримала боротьбу Богда­на Хмельницького, а духовенство брало в ній діяльну участь. На Свят­вечір 1648 р. Богдан Хмельницький урочисто в’їхав зі своїм військом до Києва, де його, як визволителя народу вітали митрополит Сильвестр Косів І Єрусалимський патриарх Паїсій з духовенством та масами на­роду.

Труднощі безперестанної війни примусили Хмельницького піти на союз Із Москвою, в якій багато хто з переслідуваних поляками та уніа­тами українців сподівався знайти надійного спільника в обороні пра­вославної віри. Згідно з Переяславською угодою 1654 р., це мав бути союз рівноправних держав, із збереженням незалежності України і втри­манням у руках гетьманського уряду адміністративної влади та права мати своє власне військо. Але Москва відразу почала урізувати й ска­совувати права незалежної Української держави, і кінцевим наслідком цього процесу було повне її поневолення.

Про статус Православної церкви в Україні в Переяславській угоді майже не було згадки. Українська ієрархія і духовенство здебільшого ставилися до союзу з Москвою негативно, підкреслюючи свою вірність Церкві-матері — Царгородській патриархії. По смерті Богдана Хмель­ницького Москва 1659 р. накинула Україні підроблені статті Переяс­лавської угоди, які значною мірою урізували її суверенні права. Під­ступно було встановлено статтю, якої не було у первісній версії 1654 р.:

А митрополитові Київському, також і всім іншим духовним Малої Росії бути під благословенням найсвятіигого патриарха Московсь­кого всієї Великої, Малої і Білої Росії.

Незважаючи на протести українського духовенства і козацької стар­шини, стаття залишилась у псевдо-Переяславській угоді, і на ЇЇ під­ставі Московська церква розпочала вживати заходів до повного підпо­рядкування собі Київської митрополії.

22.7.

<< | >>
Источник: Лубський В., Козленко В., Лубська М., Севрюков Г.. Історія релігій. Навчальний посібник. — Київ: Тандем,2002. — 640 с.. 2002

Еще по теме Православна церква в українській козацькій державі:

  1. § 2. Організація управління в Українській гетьманській державі
  2. Православна церква в першій половині XVII ст.
  3. Українська автокефальна православна церква
  4. Православна церква в Україні під Литвою і Польщею
  5. Православна церква на українських землях під Польщею
  6. Українська православна церква за межами України
  7. Українська православна церква під владою Москви
  8. Покорив Русь, татаро-монголы оставили неизменной организацию православной церкви.
  9. Українська православна церква під час Другої світової війни
  10. Практика административной работы органов власти в отношении Российской Православной Церкви
  11. Место и роль Русской православной церкви в борьбе за независимость и объединение русских земель (XIV- XV вв.)
  12. Глава четвертая.Упадокъ православной церкви и бѣдствія ея отъ католиковъ. Брестская цер­ковная унія. Состояніе уніи и православія въ Холмской Руси въ XVII вѣкѣ.