Соціум, культури, цивілізація народів Двуріччя

У Передній Азії є країна Дворіччя (інакше — Межиріччя, Месопотамія). Тепер бі­льша її частина перебуває у складі Іраку, а також Сирії та Туреччини. Ця країна відо­кремлена від іншого світу пустелями, які нелегко було подолати.

Тривалий час європейська культура своїм початком вважала античність і Біблію. Щоб пересвідчитись у цьому, досить окинути оком мистецьку спадщину Європи, включаючи XIX ст. уся вона побудована на античній і біблійній міфології. Але почи­наючи з XIX й особливо в XX ст. наукові відкриття перевернули наші уявлення про наше минуле. Перед нами постав у всій своїй культурно-релігійній різноманітності ста­родавній Схід. Відомий історик стародавнього світу Сесюель Н. Крамер так сформулю­вав висновок, що виходив з аналізу цих відкриттів: «Історія починається у Шумері».

Релігійний культ у Дворіччі. У шумеро-аккадській релігії, відповідно до анімістич­них і міфологічних концепцій, склався релігійний культ з численними магічними і фе­тишистськими положеннями.

Головним актом цього культу були жертвоприношення численним богам з безлічі приводів. Відбувались ці жертвоприношення в храмах або біля них. Це дало поштовх активному храмобудуванню. Храми були не тільки міські, айв окремих общин і навіть вулиць. Ще в IV тис. до н.е. у шумерів і аккадців були людські жертвоприношення, але до III тис. до н.е. вони вже зникли. Боги стали харчуватись тими самими продуктами, що й люди. Жертовні продукти (м’ясо, хліб, овочі тощо) поїдалися жерцями і общин­никами. Останні споживали м’ясо тільки під час жертвоприношення.

На честь богів влаштовувались свята, під час яких відбувалися святкові церемонії і теа­тралізовані вистави з музичним супроводом. Святково прикрашені фігури богів на розкіш­но вбраних човнах урочисто проводилися по зрошувальних каналах або проносилися по вулицях і дорогах з метою виблагати у них прихильності і доброго врожаю. Для протидії злим духам теж здійснювались відповідні церемонії, навіть зі знищенням цих богів.

Розробка і здійснення культу були справою численного жрецтва, що вже тоді стано­вило привілейну соціальну групу.

Вже в шумеро-аккадській релігії анімістичний пантеон містив у собі не тільки доб­рих, а й злих духів, яких очолювали Анунакі та Учігі, що уособлювали хвороби та всі­лякі лиха. Хвороби насилалися на людей духами, кожний з яких мав свою сферу лихого діяння: Ашакку викликав хворобу голови, Наматару горла, Алу грудей тощо. Для про­тидії злим духам застосовувались магічні заклинання, амулети, обереги. Великого роз­витку набрали обряди лікувальної, охоронної магії.

Магічна сторона в шумеро-аккадській релігії набула особливого значення зі зміц­ненням і збільшенням особливої групи людей, яка брала на себе обов’язки зносин з бо­гами та служіння їм. Це були жерці.

Поряд з релігійними і магічними обрядами жерці виконували функції провидців і воро­жбитів, були навіть спеціалізовані на цьому так звані бару. Ворожили на тваринах, особли­во на нутрощах жертовних тварин (т. з. гепатоскопія), «розгадували» сни, тлумачили різні прикмети. Уся ця система ворожінь релігійного культу дістала назву мантики.

6.3.