Боротьба за політичну владу в Україні у жовтні-грудні 1917 року.
Проголошення УРСР. Аналіз подій жовтня-грудня 1917 р. свідчить про можливість різних шляхів розвитку України.
25 жовтня 1917 р. в Петрограді відбулося більшовицьке повстання, яке привело до встановлення радянської влади.
Дізнавшись про події в столиці, Центральна Рада негайно утворила Комітет з охорони революції в Україні і видала резолюцію про засудження більшовицького перевороту. У цих умовах Київ став ареною боротьби трьох сил: прихильників Тимчасового уряду, більшовиків та самої Центральної Ради.Успіх петроградського повстання активізував українських більшовиків, які вже 29 жовтня 1917 р. організували у Києві повстання, мобілізувавши проти 10 тисяч гарнізону Київського військового округу майже 6 тисяч озброєних робітників. Бої тривали три дні. Коли ж проти російських військ виступили підрозділи (8 тисяч бійців) Центральної Ради, генералітет округу змушений був капітулювати. Відтак владу у столиці фактично взяла Центральна Рада. Лише в Донбасі, Вінниці, Проскурові, Рівному, Луцьку та Кам’янці-Подільському більшовики встановили владу Рад.
Намагаючись перешкодити анархії та розгортанню громадянської війни, 7 листопада 1917 р. Центральна Рада в ІІІ Універсалі проголосила Українську Народну Республіку у складі Російської федеративної республіки, а також скасування поміщицького землеволодіння, запровадження 8-годинного робочого дня, встановлення державного контролю над виробництвом, скликання 9 січня 1918 р. Українських Установчих зборів. Згідно з цим Універсалом до складу УНР входили 9 губерній. Таким чином процес українського державотворення залишався незавершеним і основна причина цього була в соціалістичних ілюзіях лідерів УЦР. Відкривалася перспектива самостійного розвитку і будівництва незалежної держави. Але взяли верх ілюзії керівників УЦР про можливість перетворення Росії на федерацію демократичних республік і Україна залишалася у складі Радянської Росії.
На це рішення також вплинули результати виборів до Всеросійських Установчих зборів, де більшовики одержали лише 10% голосів, а українські національні партії - приблизно 75%.У листопаді - грудні 1917 р. в Україні загострилася боротьба за владу. Керівництво більшовицької Росії усвідомлювало, що без матеріальних та людських ресурсів України справа пролетарської революції приречена на поразку. Необхідно було встановити диктатуру пролетаріату у формі радянської влади і в Україні. 4-5 грудня 1917 р. у Києві проходив І Всеукраїнський з’їзд Рад. Незважаючи на спроби більшовиків рішенням з’їзду передати всю владу Радам та проголосити радянську владу в Україні, з’їзд підтвердив волю українського народу, виявлену на виборах до Установчих зборів, і висловив вотум довіри Центральній Раді. Тоді члени РСДРП(б) на чолі з В.Затонським (124 чол.) переїхали до Харкова, об’єдналися з делегатами ІІІ з’їзду Рад Донецько-
Криворізького басейну і провели 11-12 грудня 1917 р. єдиний з’їзд Рад України.
Більшовицький з’їзд проголосив Україну Республікою Рад робітничих, солдатських, селянських депутатів, визнав її федеративною частиною Російської Республіки, поширивши на неї чинність ленінських декретів. Обрано ВУЦВК - найвищий державний орган влади між з’їздами на чолі з лівим соціал-демократом Ю. Медвєдєвим. З’їзд запросив військової допомоги у Росії для боротьби з УЦР. З наступом більшовицьких військ українське керівництво позбулося ілюзій щодо перетворення Росії на федерацію демократичних республік і видає 25 січня 1918 р. IV Універсал. У документі говорилося про те, що віднині УНР стає самостійною, не від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. 26 січня 1918 р. більшовицькі війська взяли Київ.
Таким чином, відсутність збройних сил, дієздатного адміністративного апарату, молодість та відсутність політичного досвіту у керівництва УНР привели до поразки Української Центральної Ради.
Отже, наприкінці 1917 р. у складі Радянської Росії було проголошено дві досить різні республіки - УНР і Радянську Україну. Боротьба між ними за владу і призвела до виникнення громадянської війни.