Конституційний процес в Україні

Конституційний процес— процес розробки й прийняття конституції держави.

I етап (1990-1993 рр.) — розробка на основі чин­ної Конституції удосконаленого проекту нової Кон­ституції незалежної держави.

II етап (1994—1996 рр.) — узгодження проекту Конституції різними політичними силами та гілками влади. Основні розбіжності:

— форма державного управління (президентська чи парламентська республіка);

— проблеми приватної власності;

— статус української мови;

— державна символіка;

— правовий статус Криму;

— розподіл повноважень між гілками влади тощо. Була створена нова Конституційна комісія; вине­сений нею на розгляд Верховної Ради проект знову не

був прийнятий. Президент Л. Кучма 26 червня 1996 р. підписав Указ про проведення Всеукраїнського ре­ферендуму щодо прийняття Конституції. Депутати створили узгоджувальну комісію під головуванням М. Сироти, яка домоглася компромісу.

28 червня 1996 р. — прийняття Конституції Украї­ни (складається з преамбули, 15 розділів (останній — перехідний), 161 статті).

Основні положення Конституції України

— Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

— Єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її шляхом референдуму або виборів до Верховної Ради та органів місцевого самовряду­вання.

— Україна — президентсько-парламентська рес­публіка, державна влада в якій розподіляється натри незалежні гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

— Україна — унітарна республіка (тобто її територія цілісна й неподільна, в Україні діє єдине законо­давство, єдина судова система).

— Державною мовою в Україні є українська.

— Усім громадянам гарантовані демократичні права і свободи,

— Закріплення різноманітних форм власності.

— Принципмирноготавзаємовигідного співробітництва з усіма країнами тощо.