Правове положення господарських судів

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у фор- мі цивільного, господарського, адміністративно-го, кримінального, а також конституційного судо-чинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами є господарські, адмініст-ративні та інші суди, визначені як спеціалізовані.

Усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їхніх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

В Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної ін- станцій.

Особливу увагу студенти мають приділити загальним засадам господарського судочинства.

Слід пам’ятати, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (зокрема й іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у встановленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на за- побігання правопорушенням.

Студенти мають вивчити Закон України «Про судоустрій» та визначити систему господарських судів України. Водночас їм слід дослідити питання формування господарського суду, його склад, права та обов’язки тощо.

Важливими для опанування цієї теми є питання про підвідомчість і підсудність справ господарським судам.

Згідно із загальним правилом, під підвідомчістю розуміють коло справ, віднесених до ведення конкретних органів в силу пря- мої вказівки закону. У процесі визначення підвідо-мчості справ господарським судам необхідно враховувати два критерії: суб’єк- тний та предметний.

Господарським судам під-відомчі такі категорії справ:

1) справи у спорах, що виникають під час укладення, зміни, розірвання й виконання господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, за винятком:

спорів, що виникають під час погодження стандартів і технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни й тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету Ук- раїни, Рахункової палати з питань, віднесених за-конодавчими актами до їх компетенції.

Підсудність варто розглядати як розподіл справ між певними судами (у нашому випадку — господарськими). Підсудність поділяють на родову (предметну) та територіальну (місцеву). Док- ладніше це питання слід вивчати на основі Госпо-дарського процесуального кодексу України.

У деяких випадках зверненню з позовом до суду має передувати стадія досудового врегулювання спору.

Чинним законодавством передбачено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання госпо-дарського спору у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, а також за домовленістю між собою, якщо про це зазначено у договорі. Господарський процесуальний кодекс України передбачає обов’язкове досудове врегулювання спорів, що виника- ють з договору перевезення, договору про надання послуг зв’язку та договору, заснованому на державному замовленні.

Зауважимо, що справи за заявою прокурора чи його заступника, Рахункової палати, Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досу-дового врегулювання спорів.