<<
>>

4. Визначення поняття «той самий злочин»

Для застосуванні принципу запобігання повторному розгляду потрібно, щоб повторно розглядався «той самий злочин». Одна злочинна дія може порушувати декілька законів, тому існує можливість висунення обвинувачень за кожним законом.

Справа Блокбергер проти Сполучених Штатів (Blockburger v. United States) якраз є прикладом того, наскільки важливо, щоб висунуте обвинувачення стосувалося однієї і тієї ж справи. Злочин порушує інший закон лише у тому випадку, якщо в ньому має місце хоч будь-який новий елемент. Тому для доведення кожного злочину «потрібно встановлювати нові факти, які не були важливі при розгляді попереднього злочину» . Це, принаймні, означає, що під час перевірки перш за все встановлюється, чи це той самий злочин чи «менший злочин, який охоплюється

203 Див. Ballv. United States, 163 U.S. 662 (1896); Fong Foo v. United States, 369 U.S. 141 (1978).

204 Див. United States v. Wilson, 420 U.S. 332 (1975) та розділ III.

205 Див. United States v. DiFrancesco, 449 U.S. 117 (1980).

Див. розділ III, де йдеться про неправильний розгляд справи. 207 Див. United States v. Dinitz, 424 U.S. 600 (1976).

Див. попередню виноску Oregon v. Kennedy, 456 U.S. 667 (1982).

209 Див. Illinois v. Somerville, 410 U.S. 458 (1973); Див. також United States v. Perez, 22 U.S. (9 Wheat)

579 (1824) (журі розгубилося); Simmons v. United States, 142 U.S. 148 (1891) (було встановлено, що член

журі персонально знав відповідача); Brock v. North Carolina, 344 U.S. 424 (1953) (свідки обвинувачення

несподівано порушили питання про їх права щодо заборони самозвинувачення).

210 Див. Downum v. United Slates, 372 U.S. 734 (1963).

211 Див. 284 U.S. 299 (1932).

212 Проте див. Grady v. Corbin, 495 U.S. 508 (1990).

Кримінальне судочинство 291

складом іншого злочину». Менший злочин не такий небезпечний, і усі його елементи охоплюються складом більш серйозного злочину.

Тому Верховний суд визнав порушенням правила про запобігання повторного розгляду намагання притягнути відповідача до суду спочатку за керування автомобілем без дозволу, а потім за крадіжку того ж автомобіля, оскільки керування авто без дозволу підпадає під визначення автомобіля 213.

5. Преюдиція (обставини, що вже встановлені по іншій справі)

Якщо дотримуватися класичного визначення Блокбергера «того самого злочину», то викрадення людини, її пограбування та вбивство протягом однієї злочинної дії слід вважати «різними злочинами». Отже може статися так, що обвинувачення притягне злочинця до відповідальності спочатку за викрадення людини. Якщо ж він буде виправданий — за пограбування. Якщо його і цього разу виправдають, то тоді він відповідатиме за вбивство. Уникнути такої ситуації допомагає доктрина преюдиції . Судовим прецедентом цього є справа Еш проти Свен-сона (Ashe v. Swenson) , де відповідач був притягнутий до відповідальності за пограбування одного з 6 картярів 1 . Під час розгляду справи він довів, що під час пограбування перебував у іншому місці, і журі його виправдало. Тоді обвинувачення спробувало притягнути його за пограбування іншого картяра. Але Верховний суд зазначив таке: оскільки встановлено, що журі виправдало підозрюваного через неспроможність уряду довести його причетність до пограбування, то уряд не може більше притягувати до суду того самого відповідача за скоєне пограбування

6. Повторний розгляд та подвійний суверенітет

Розгляд урядом штату та федеральним урядом злочинів, скоєних протягом однієї кримінальної дії, не є порушенням принципу запобігання повторному розгляду справи. Таке дозволяється доктриною «подвійного суверенітету». Вона грунтується на тезі: «подія, яка кваліфікується як злочин федеральною владою та владою штату, є порушенням спокою та гідності обох, тому і каратися може обома владами» . Федеральний уряд може притягнути громадянина до відповідальності за правопорушення, за яке він вже був покараний урядом штату , а уряд штату може притягнути його до відповідальності за правопорушення, за яке він вже був покараний федеральним урядом .

Це грунтується на факті, що федеральний уряд і уряд штату можуть мати окремі інтереси у притягненні підозрюваного — в одному законодавстві такий злочин заслуговує більш суворого покарання, у другому — меншого. Проте федеральне законодавство вимагає, щоб уряд утримувався від розгляду справи, яка вже вирішена урядом штату, якщо тільки у нього немає окремого інтересу у повторному покаранні цього злочинця . Зовсім свіжим прикладом застосування доктрини є лос-анджелеська справа, де поліцейських було притягнуто до федерального суду за порушення громадянських прав (побиття механіка Родні

213 Див. Brown v. Ohio, 432 U.S. 161 (1977).

214 Загальна дискусія про принцип преюдиції наведена у розділі VII.

215 Див. 397 U.S. 436 (1970).

Пограбування кожного з картярів було окремим злочином, тому що у кожному випадку була інша жертва.

217 Слідство не може користуватися раніше розкритими фактами проти відповідача. Див. Simpson

v. Florida, 403 U.S. 384 (1971).

218 Див. United Stares v. Lanza, 260 U.S. 377 (1922). Див. також LaFave & Israel, (виноска 1).

219 Див. Abbate v. United States, 359 U.S. 187 (1959).

r 22° Див. Bartkus v. Illinois, 359 U.S. 121 (1959).

221 Див.: LaFave & Israel, 1084, п.8 (виноска 1).

19*9-340

Розділ VIII

Кінга) після їх виправдання у суді штату. Принцип подвійного суверенітету застосовується дедалі частіше через зростання кількості порушень федеральних законів.

Цей принцип дозволяє судам різних штатів притягати до відповідальності одного відповідача за той самий злочин. У справі Хіф проти штату Алабама (Heath v. Alabama) жертва була викрадена у штаті Алабама, перевезена до Джорджиї і там вбита. Суд визнав, що засудження відповідача в Алабамі за тяжке вбивство і в Джорджиї за звичайне вбивство не є порушенням принципу недопущення повторного розгляду справи. Однак принцип подвійного суверенітету не застосовується у випадку одночасного порушення законів штату і постанов муніципалітету міста або графства, оскільки останні є частиною штату і його суверенітету. Наведу такий приклад: відповідач вкрав картину з міського музею і пошкодив її. Він був притягнутий до відповідальності згідно з міськими судовими процедурами за пошкодження міської власності і порушення спокою. Після цього його було засуджено за велику крадіжку згідно з законодавством штату. Однак Суд визначив, що засудження злочинця у місті забороняє притягнення його до відповідальності за порушення законів штату 223.

<< | >>
Источник: В. БЕРНХЕМ. ВСТУП ДО ПРАВАТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США. Київ - 1999. 1999

Еще по теме 4. Визначення поняття «той самий злочин»:

  1. § 1. Поняття злочину та його ознаки
  2. § 1. Поняття і види суб'єктів злочину
  3. § 2. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів
  4. 2. Злочини проти здоров'я
  5. 1. Поняття і види злочинів у сфері господарської діяльності
  6. 4. Визначення поняття «той самий злочин»
  7. Причиновий зв’язок як об’єктивна характеристика злочину
  8. Причиновий зв’язок як ознака (складова) складу злочину
  9. Причиновий зв’язок та злочинна бездіяльність
  10. Причиновий зв’язок у законодавчій характеристиці окремих видів злочинів
  11. Поняття запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі.
  12. Поняття кримінологічної характеристики злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі.
  13. 2.3 Основні детермінанти, що породжують та обумовлюють вчинення злочинів персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі
  14. Спеціально-кримінологічне та індивідуальне запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі
  15. Поняття та значення поліцейських послуг у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку
  16. Адміністративно-правове регулювання поліцейських послуг у сфері протидії злочинності
  17. 4.5. Поняття, ознаки та способи самозахисту працівниками своїх трудових прав
  18. 2.1.1. Аналіз концепції «об’єкт злочину – суспільні відносини»
  19. 2.2. Об’єкти злочинів проти здоров’я населення та системи заходів, що забезпечують його охорону
  20. 3.2. Об’єктивна сторона злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -