<<
>>

1.4. Розвиток конфліктологіїна пострадянському просторіта в Україні

У колишньому Радянському Союзі в 20–30

роках минулого століття утвердилася концепція

класової боротьби, а одним із домінуючих стереотипів масової свідомості став образ “ворога

народу”. Боротьба за перемогу “справедливості” сягала всесвітньо історичного масштабу

й конфлікти на нижчих рівнях не могли мати самостійного значення. Наприкінці 30 х з'явилася

ідея “безконфліктності” розвитку соціалістичного суспільства і конфлікти розглядалися як пережиток минулого, властивий чужому антагоністичному середовищу.

За цих умов конфліктологія не

отримала визнання. Навіть суміжні галузі знань —

соціологія, соціальна психологія, як і кібернетика, з кінця 20 х до 70 х років майже не розвивалися. дослідників А. Анцупова та А. Шипілова, на початок 90 х років кількість публікацій з конфліктологічної проблематики збільшилась у

п'ять разів і сягала понад триста на рік.Актуальні методологічні проблеми сучасної теорії конфліктів розглянуто у книзі В. М. Іванова та В. Г. Смолянського “Конфликты и

конфликтология” (М., 1994). У праці подано фундаментальний аналіз причин та джерел соціальних конфліктів, їх класифікацію та типологію, висвітлюється сутність і характер політичних, економічних,

міжнаціональних, міжнародних конфліктів, шляхи та способи досягнення консенсусу.Аналізу процесу формування сучасної конфліктології як наукової

дисципліни присвячена колективна монографія “Социальные конфликты в современной России: проблемы анализа и регулирования”

(М., 1999). Її автори розглядають методологічні проблеми соціальних конфліктів, показують особливості становлення різних напрямів

конфліктологічного знання: політичної та юридичної конфліктології, формування конфліктології етнонаціональних відносин, конфліктів у становленні ринкових відносин та підприємництва. Особлива увага приділяється розгляду засобів та способів адекватного

аналізу та ефективного врегулювання соціальних конфліктів у перехідному російському суспільстві.Сучасні дослідження конфліктів, здійснювані у річищі соціологічної та психологічної традицій, дедалі більше враховують нагальні

потреби практичного вирішення конфліктних ситуацій. Соціологічний напрям дістав посилену соціально політичну інтерпретацію [36].Природа, мотиви, форми та способи вирішення конфліктів тісно

пов'язуються із соціально політичними процесами, що відбуваються

у суспільстві. Психологи, досліджуючи внутрішньоособистісні, міжособистісні та міжгрупові чинники конфліктів, зосереджують увагу

на взаємодії людей у конфліктних ситуаціях, питаннях надання психологічної допомоги у разі виникнення конфліктів.

Інтенсивно досліджуються проблеми управління конфліктами у

соціально економічній та інших галузях суспільного життя. Заслуговує на увагу монографія І. Ворожейкіна, А. Кібанова, Д. Захарова

“Конфликтология” (М., 2000), в якій вдало поєднано наукові та

прикладні знання про конфлікти, досліджується роль керівників організацій, фахівців з управління персоналом у врегулюванні конфліктів у сфері державного та муніципального управління, підприємництва, соціальній сфері.

19Зусиллями вчених юристів під керівництвом академіка РАН

В. М. Кудрявцева здійснено перші кроки до створення юридичної

конфліктології [24; 25; 129; 130; 131]. Тут уперше в пострадянській

науці юридичний конфлікт розглядається як специфічний предмет

наукового аналізу. Крім дослідження поняття, причин, мотивації,

динаміки, типології юридичного конфлікту в цих працях розглянуто саме юридичні способи вирішення та попередження конфліктів.

Вагомий внесок у розкриття природи й причин юридичних колізій

та засобів їх подолання зробив Ю.

О. Тихомиров [45].Білоруські вчені запропонували продуктивні підходи до вивчення

конфліктології не лише як науки про конструктивні конфлікти, а й

мистецтва попередження негативних наслідків і вирішення конфліктних ситуацій. Створюються комплексні програми та навчальні

посібники з конфліктології, що відкриває реальні можливості готувати у вищих навчальних закладах майбутніх фахівців зі спеціалізацій “конфліктолог”, “психолог конфліктолог”, “менеджер з конфліктів” [15].

В Україні, коли вона входила до складу СРСР, зважаючи на ідеологічні догми про неможливість загострення суперечностей та конфліктів при соціалізмі, конфліктологічна проблематика не досліджувалась. Ілюзії безконфліктності переносилися навіть у сферу міжособистісних відносин. Поодинокі дослідження обмежувалися вивченням ситуацій напруги у відносинах, що пов'язувалося з недоліками в

окремих колективах та хибним стилем керівництва. Рекомендації

зводилися до завдань оптимізації морально психологічного клімату

в трудових колективах.

Глибокі зміни в українському суспільстві, що відбулися на межі

тисячоліть, політичні та соціально економічні реформи, загострення

соціальної напруги актуалізували звернення науковців до проблеми

конфліктів. Передусім виникла потреба у розробці методологічних

засад української конфліктології, оскільки існуюча західна конфліктологічна парадигма відображає конфлікти стабільного громадянського суспільства, яке в Україні поки що відсутнє.Напрацюванню теоретико практичних підходів до вивчення та

розв'язання конфліктів в українському суспільстві, систематизації

конфліктологічних знань сприяло проведення міжнародних конференцій “Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному

світі” (1993 р.); “Молодь і проблеми конфлікту в період переходу

до демократичного суспільства” (1994 р.); “Конфлікти в сус20пільстві: діагностика і профілактика (1996 р.) та видання їх матеріалів.З'явилися авторські наукові праці, підручники та навчальні посібники, в яких досліджуються загальнотеоретичні та спеціальні аспекти конфліктологічної проблематики [7; 17; 41; 61; 80; 81].

Першою в Україні працею з конфліктології для правоохоронців

став виданий у серії “Психологія у системі силових структур держави” навчальний посібник професорів О. М. Бандурки та В. А. Друзя

“Конфликтология” (Харьков, 1997).Значною подією у розвитку української конфліктологічної і юридичної науки стала поява підручника для студентів вищих навчальних закладів юридичних спеціальностей “Конфліктологія” за редакцією професорів Л. М. Герасіної та М. І. Панова (Харків, 2002). Автори

вперше в українській конфліктології поєднують проблему конфліктів

з правовими інститутами, розглядають конфлікт не в абстрактному

соціальному просторі, а в реальному зв'язку з існуючими правовідносинами, юридичними механізмами і чинним законодавством.Сьогодні конфліктологію викладають у вищих навчальних закладах, на часі підготовка професійних конфліктологів, створення певних науково методичних структур, які б вивчали прояви конфліктів

у різних сферах суспільного життя та створювали спеціальні теоретико практичні методики їх розв'язання. Позитивним є розуміння

необхідності розглядати конфліктні ситуації з урахуванням української ментальності, притаманної українському суспільству специфіки, особливостей його історичного розвитку.До основних проблем подальшого розвитку вітчизняної конфлікто+

логії, на думку відомого українського конфліктолога М. І. Пірен, належать такі [81, с. 32]:

• напрацювання категоріального та понятійного апарату, створення наукової бази конфліктології;

• інтеграція гуманітарного, медико біологічного й технічного підходів у дослідженні конфліктів і пошуку індикаторів їх раннього виявлення з використанням сучасних системно математичних методів,

ЕОМ;

• підготовка фахівців для наукового та практичного дослідження

проблем прогнозування, запобігання та розв'язання конфліктів,

створення спецгруп конфліктологів практиків;

• вивчення й уміле запозичення світового досвіду з конфліктології за допомогою організації та проведення міжнародних конферен21цій, симпозіумів, тренінгів і направлення фахівців до інших країн для

ознайомлення з набутим досвідом;

• організаційно дослідна робота для створення підручників і методик для практичних порад щодо розв'язання та запобігання конфліктам.22

<< | >>
Источник: В. М. Іванов, О. В. Іванова. Юридична конфліктологія : Навч. посіб. для студ. вищ.навч. закл. / В. М. Іванов, О. В. Іванова. — К. : МАУП,2004. —224 с.: іл. 2004

Еще по теме 1.4. Розвиток конфліктологіїна пострадянському просторіта в Україні:

  1. В. М. Іванов, О. В. Іванова. Юридична конфліктологія : Навч. посіб. для студ. вищ.навч. закл. / В. М. Іванов, О. В. Іванова. — К. : МАУП,2004. —224 с.: іл, 2004
  2. Передмова
  3. Розділ 1. Методологічні засади юридичної конфліктології
  4. 1.1. Ранні та загальнонауковіпогляди на конфлікти
  5. 1.2. Філософсько соціологічніпогляди на конфлікти
  6. 1.3. Психологічні концепціїконфлікту
  7. 1.4. Розвиток конфліктологіїна пострадянському просторіта в Україні
  8. 1.5. Конфліктологія як науката її галузь — юридичнаконфліктологія
  9. 2.2. Структура юридичногоконфлікту
  10. 3.2. Екологічні (еколого правові) конфлікти
  11. 3.3. Міжнародні(міжнародно правові) конфлікти
  12. 3.5. Адміністративно правові конфлікти
  13. 3.7. Кримінальні та кримінальнопроцесуальні конфлікти
  14. 3.8. Трудові конфлікти
  15. 3.9. Сімейні конфлікти
  16. 4.8. Запобігання та розв'язаннясімейних конфліктів
  17. Зміст
  18. Зарудньої Тетяни Володимирівни. РОЗВИТОК ПОЛІТИКО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УКРАЇНІ, 2011
  19. Реформування законодавства. Розвиток галузей права
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -