4.2. Методика підготовки і оформлення магістерської роботи

Магістратура є складником системи ступеневої освіти. Головна мета магістратури — підготовка фахівців з поглибленими теоретич- ними та спеціальними знаннями, що дадуть змогу оволодіти мето- дами та засобами наукових досліджень, умінням самостійно й на високому рівні вести наукову роботу.

Магістр — це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні вміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування з метою вирішення про- блемних завдань психології.

Магістерська підготовка здійснюється за напрямами та спеціаль- ностями. Її можна організувати зі спеціальностей, акредитованих за IV рівнем акредитації, при випускаючих кафедрах, які мають висо- кокваліфіковані кадри та сучасну лабораторну й дослідницьку базу.

Магістерська робота є самостійним дослідженням на затвер- джену тему, що виконується під науковим керівництвом фахівця з відповідної галузі. Вона повинна мати науковий або прикладний характер і на базі поглиблених теоретичних знань чи експерименту вирішувати конкретне завдання з обраної психологічної спеціалі- зації. У магістерській роботі також може бути викладено науково обґрунтовані технічні, економічні чи технологічні розробки, спря- мовані на розв’язання сучасних актуальних проблем.

Саме тому визріла необхідність узагальнити найважливіші пи- тання, що виникають на різних етапах написання магістерської (кваліфікаційної) роботи.

Тема магістерської (кваліфікаційної) роботи обговорюється на кафедрі та після її ухвалення і погодження затверджується радою факультету у двомісячний термін з моменту зарахування студента до магістратури.

Обсяг роботи не повинен перевищувати 100 сторінок, а оформ- лення має відповідати вимогам стандарту (див. оформлення курсо- вих та дипломних робіт).

Магістерську роботу виконують у двох примірниках і у збро- шурованому вигляді подають керівнику, який пише на неї відгук.

Захист магістерської роботи здійснюється на засіданні державної екзаменаційної комісії. Він має підтвердити, що магістрант підго- товлений до інноваційних видів діяльності і володіє сучасними ме- тодами наукових досліджень. До складу державної екзаменаційної

комісії входять до 5 осіб, включаючи голову державної екзамена- ційної комісії, що призначається зі складу провідних науковців, спеціалістів, які не працюють в університеті. Призначення голови державної екзаменаційної комісії узгоджується з Міністерством освіти і науки України.

На захист подається магістерська робота в одному примірнику, комплект схем, графіків, креслень, макетів, необхідний для допові- ді, відгуки керівника й опонентів, зведена відомість про виконання магістрантом навчального плану та отримані ним оцінки.

Вибір теми є найвідповідальнішим етапом у діяльності магістран- та, що іноді визначає майбутню діяльність людини і якнайрішучіше зумовлює результат дослідження. Практика показує, що правильно вибрати тему — наполовину забезпечити успішне її виконання.

Розрізняють три різновиди тем: теми як результат розвитку проблем, над якими працює певний науковий колектив; ініціативні; замовлені.

Ініціативні теми можуть бути вибрані у двох випадках, що ви- ключають один одного: як внаслідок доброї наукової підготовки ма- гістранта, так і внаслідок недостатньої його кваліфікації та науко- вого кругозору. Науковий керівник має розібратися в ситуації, по змозі підтримати ініціативу магістранта, але ця підтримка повинна ґрунтуватися на реальній оцінці ситуації і не може ставити під за- грозу успішне виконання роботи.

Замовлені теми, як правило, пов’язані з основними планами науково-дослідних робіт у галузі або в об’єднанні. За актуальніс- тю й економічною значущістю вони мають низку переваг, тому на- самперед їх потрібно аналізувати з позицій реальності виконання і можливості створення теоретичної бази.

При виборі теми основними критеріями мають бути:

– актуальність, новизна і перспективність;

– наявність теоретичних розробок;

– можливість виконання теми в даній установі;

– її зв’язок з конкретними планами і довгостроковими програ- мами;

– можливість отримання від упровадження результатів дослід- ження технічного, економічного і соціального ефекту.

Обравши тему, магістрант має усвідомити сутність пропонова- ної ідеї, її новизну й актуальність, теоретичну важливість і практичну

значущість, що значно полегшить її оцінювання й остаточне закрі- плення.

Говорячи про новизну ідеї (а отже, і теми), не слід забувати ві- доме положення, що не все нове є обов’язково прогресивним, так само як і старе — консервативним. Наукова новизна самої роботи — це ознака, наявність якої дає авторові підстави при характеристиці отриманих ним результатів використовувати поняття «вперше». Це означає, що в наукових виданнях подібні результати ще не публі- кувалися. Вперше може проводитися дослідження на оригінальні теми, що раніше не вивчалися в тій чи іншій галузі психологічного наукового знання.

Для багатьох сфер науки новизна виявляється у наявності вперше сформульованих і змістовно обґрунтованих теоретичних матеріалів, методичних рекомендацій, що впроваджені в практику і суттєво впливають на досягнення нових соціально-економічних результатів, якими можуть бути тільки ті положення дослідження, котрі сприяють подальшому розвитку науки або окремих її напря- мів.

Часом магістранти переймаються думкою про те, чи не готує іще хтось роботу на таку саму тему. Ці побоювання марні, адже природ- но, що актуальною темою можуть займатися в декількох установах одночасно. Досвід підказує, що двоє дослідників, незалежно один від одного, не можуть йти абсолютно однаковим шляхом. Принцип вирішення проблеми, зміст теоретичної частини, методика експери- менту обов’язково будуть різними.

На рівні конкретизації новий результат уточнює відоме, конкре- тизує окремі положення, що стосуються поодиноких випадків, при цьому відомий метод, спосіб можуть бути розширені й перенесені на новий клас об’єктів, систем, явищ.

Тож практично будь-яка актуальна науково-дослідна тема може забезпечити виконання роботи: все залежить від глибини і широти її розробки, а отже, від самого магістранта.

Тому магістрант має розподілити свій час, спланувати його і піс- ля вибору теми розпочати роботу над нею паралельно з навчальни- ми заняттями. Пропонується такий графік контролю за ходом під- готовки магістерської (кваліфікаційної) роботи до захисту.

Від самого початку роботи магістранту треба мати план, хоча б попередній, який у процесі написання буде коригуватися. Робочий план роботи авторові допомагає скласти його науковий керівник. До обов’язків останнього належить також складання календарно- го графіка роботи магістранта, рекомендація потрібної літератури, довідкових, архівних і статистичних матеріалів та інших джерел за темою; проведення систематичних, передбачених розкладом бесід і консультацій; оцінювання змісту виконаної роботи (як час- тин, так і в цілому). Отже, він надає наукову і методичну допомогу, систематично контролює виконання роботи, вносить необхідні ко- рективи, дає рекомендації стосовно доцільності прийняття того чи іншого рішення, а також у відгуку робить висновок про готовність роботи до захисту.

Досвід свідчить, що за весь період роботи над вибраною те- мою можуть бути складені плани кількох видів. Робочий план по- чинається з розробки теми, тобто задуму наукового дослідження. Можливо, що підґрунтям такого задуму буде лише гіпотеза, тобто припущення, викладене як на основі інтуїції (передчуття), так і на попередньо розробленій версії (на повідомленні якогось факту з метою його подальшого пояснення).

Попередній робочий план дає характеристику предмета дослі- дження тільки в основних рисах, надалі він може і має уточнювати- ся, проте основне завдання, котре стоїть перед роботою загалом, має змінюватися якнайменше.

Робочий план має довільну форму. Як правило, це план- рубрикатор, що складається з переліку розміщених у колонку ру- брик, об’єднаних внутрішньою логікою дослідження теми. Він ви- користовується на перших стадіях роботи, даючи змогу ескізно зобразити досліджувану проблему в різних варіантах.

Пізніше складають план-проспект, тобто реферативний виклад розміщених у логічному порядку питань, за якими надалі буде сис- тематизуватися увесь зібраний фактичний матеріал. Доцільність складання плану-проспекту полягає в тому, що шляхом система- тичного включення дедалі нових і нових даних його можна довести до заключної структурно-фактологічної схеми всієї роботи.

Магістранту потрібно усвідомити черговість і логічну послідов- ність запланованих робіт. При організаційній черговості завдання виконують залежно від наявних можливостей і в певному порядку,

який може бути змінений за умови, що впродовж певного періоду вони всі будуть виконані.

Логічна послідовність диктує розкриття сутності завдання. Поки не вивчений перший розділ, не можна переходити до другого. Важ- ливо навчитися знаходити в будь-якій роботі головне, вирішальне, тобто те, на чому треба зосередити в даний момент усю увагу. Це дасть змогу знайти оптимальні розв’язки поставлених завдань.

Такий методичний підхід підказує необхідність урахування стратегії і тактики наукового дослідження.

У творчому дослідженні план завжди має динамічний, рухливий характер і не повинен сковувати розвиток ідеї та задуму дослідника, зберігаючи певний чіткий і визначений науковий напрям у роботі.

Психологічне дослідження магістерської (кваліфікаційної)

роботи складається, як правило, з шести етапів:

Перший етап включає обґрунтування теми, визначення мети, вибір об’єкта та предмета дослідження. Тема наукового досліджен- ня має бути складовою певної проблеми.

Проблема дослідження характеризує проблемну ситуацію, яка відображає суперечність між типовим станом об’єкта дослідження в реальній психологічній практиці і вимогами суспільства щодо його більш ефективного функціонування.

Кінцевий результат відображає очікуваний від виконання пози- тивний ефект, який формується двоступенево: перша частина — у вигляді суспільної корисності; друга — у вигляді конкретної корис- ті, віднесеної до основного предмета дослідження.

Об’єкт дослідження — частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб’єкта).

Предмет дослідження — це сукупність властивостей і відношень об’єкта, опосередкованих людиною (суб’єктом) у процесі дослі- дження з певною метою в конкретних умовах.

Шляхдосягненнякінцевогорезультатускладаєтьсязгіпотетичної (передбачуваної, здогадної) вказівки на очікування конкретної ко- ристі, віднесеної до основного предмета дослідження.

Другий етап дає змогу визначити завдання дослідження на осно- ві проведеного літературного огляду стану психологічної проблеми, яка вивчається під кутом зору його мети.

Завдання психологічного дослідження можуть включати в себе такі елементи:

1) вирішення певних теоретичних питань, які входять до за- гальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності соціально-психологічного поняття, явища, процесу, подальше вдо- сконалення його визначення, розробка ознак, рівнів функціону- вання, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

2) всебічне (при потребі й експериментальне) вивчення прак- тики вирішення даної психологічної проблеми, виявлення її типо- вого стану, типових недоліків і труднощів, їх причин, а також типо- вих рис передового досвіду. (Таке вивчення дає змогу: перевірити ті дані, які опубліковані в спеціальній психологічній літературі, періодичних виданнях, підняти їх з рівня думок окремих авторів на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального до- слідження психологічного процесу в даному напрямі);

3) обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення даної психологічної проблеми (це обґрунтування, з одного боку, спирається на теоретичні дані, отримані автором у процесі вирі- шення першого завдання свого дослідження, а з другого, — на дані вирішення другого завдання дослідження. Обґрунтування системи заходів фактично збігається з конкретизацією гіпотези досліджен- ня, про що буде сказано пізніше);

4) експериментальна перевірка запропонованої системи заходів з точки зору відповідності її критеріям оптимальності, тобто до- сягнення максимально можливих у відповідних умовах результа- тів вирішення психологічної проблеми при певних затратах часу і зусиль (це завдання може ставитись автором лише за умови його фактичної необхідності, а також за наявності всіх необхідних умов його реалізації);

5) розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо ви- користання результатів психологічного дослідження.

Третій етап включає відпрацювання гіпотези та теоретичних передумов дослідження. Гіпотеза є одним із методів розвитку на- укового знання, а також структурним елементом педагогічної те-

орії. Вона має формуватись як припущення, при якому на основі ряду факторів можна зробити висновок про існування об’єкта, про зв’язок між явищами або про причини явища, причому цей висно- вок не можна вважати повністю доведеним. Гіпотеза має форму- ватися так, щоб з її змісту чітко проглядалися положення, що по- требують доведень і захисту. Вона по праву вважається головним методологічним стрижнем будь-якого дослідження.

Четвертий етап включає розробку програми і методики експе- риментального дослідження та його проведення.

Програма становить собою план, у якому зазначено послідов- ність і зміст етапів експериментального дослідження.

Методика містить характеристику об’єкта і предмета досліджен- ня, опис методів і прийомів, які будуть використані під час нього, вказівку на кількість дослідів (експериментів), необхідних для отримання точних та надійних результатів; називає умови прове- дення досліджень (лабораторні, в умовах природного спілкування та інше); дає вказівки про прилади, апаратуру, порядок проведення експерименту та запис його результатів, способи опрацювання й оформлення експериментальних даних.

П’ятий етап включає опрацювання та аналіз результатів експе- риментального дослідження, яке проводилося згідно з розробленою програмою і методикою, а також формулювання висновків і реко- мендацій на їх основі.

Шостий етап — підготовка до захисту магістерської (кваліфіка- ційної) роботи.

Щодо структури магістерської (кваліфікаційної) роботи, то слід звернути увагу на таке.

Вступна частина дослідження має відображати теоретичну ро- боту, яку автор провів згідно з рекомендаціями, наведеними вище. Крім цього, тут важливо проаналізувати психологічну проблему (здійснити її логіко-теоретичний аналіз та методологічне обґрун- тування), а також попередній досвід її вивчення, оцінити ступінь інноваційної, теоретичної та практичної значущості дослідження. Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно викону- вати на завершальній стадії дослідження, коли проблема, яку ви- вчають, постає перед автором у повному обсязі.

Розділи (глави, параграфи) магістерської (кваліфікаційної)

роботи повинні своєю назвою, структурою, змістом відповідати

завданням дослідження з поставленої проблеми. З практики на- писання робіт науково-дослідного характеру відомо, що виникає необхідність готувати для кожного розділу (глави) більш-менш де- тальний план-проспект. Це заощаджує час автора при компонуванні чистового варіанта роботи, допомагає уникнути повторів і викласти матеріал більш структуровано та якісно.

Кожен розділ (глава) роботи повинен мати свої короткі висно- вки, які узагальнюють результати дослідження, отримані автором при розробці всіх питань плану.

При роботі над рукописом необхідно звернути увагу й на таке питання, як поділ тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити певну думку, виражену одним чи кількома реченнями.

Узагальнені числові дані, які можуть концентруватися в табли- цях, діаграмах, графіках, схемах, мають наводитися з необхідним ступенем точності та аргументованості, з посиланням на відповідні джерела чи власні обчислення.

Висновки магістерської (кваліфікаційної) роботи — це заключ- на частина, яка вміщує в концентрованому вигляді основні резуль- тати дослідження, логічні підсумки з усіх поставлених завдань, які виконував автор у процесі написання роботи.

На основі одержаних висновків можуть наводитися рекоменда- ції, їх вміщують після висновків, починаючи з нової сторінки. Текст рекомендацій може поділятися на пункти.

Увесь хід роботи над магістерською роботою можна зобразити у вигляді такої схеми:

1) обґрунтування актуальності вибраної теми;

2) постановка мети й конкретних завдань дослідження;

3) визначення об’єкта і предмета дослідження,

4) вибір методів (методики) проведення дослідження;

5) опис процесу дослідження;

6) обговорення результатів дослідження;

7) формулювання висновків і оцінювання одержаних резуль- татів.

Обґрунтування актуальності вибраної теми — початковий етап будь-якого психологічного дослідження. Щодо магістерської робо- ти, то поняття «актуальність» має одну особливість. Як уже зазна- чалося, магістерська робота є кваліфікаційною роботою і те, як ав- тор уміє вибрати тему і наскільки правильно він її розуміє й оцінює

з точки зору своєчасності та соціальної значущості, характеризує його наукову зрілість і професійну підготовленість.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. До- сить кількома реченнями висловити головне — сутність психологіч- ної проблеми, з чого й випливе актуальність теми. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвиненої форми. Таким чином, проблема в науці — це суперечлива ситуація, що вимагає свого вирішення. Така ситуація найчастіше виникає внаслідок відкриття нових фактів, які явно не вкладаються у межі колишніх теоретичних уявлень, тобто коли жодна з теорій не може їх пояснити.

Правильна постановка та чітке формулювання нових проблем часом має не менше значення ніж їх вирішення. По суті, саме ви- бір проблеми, якщо не повністю, то дуже великою мірою визначає як стратегію дослідження взагалі, так і напрям наукового пошуку зокрема. Не випадково вважається, що сформулювати наукову про- блему — значить показати вміння відокремлювати головне від дру- горядного, виявляти те, що вже відомо і що досі невідомо науці з предмета дослідження.

Від доведення актуальності вибраної теми логічно перейти до формулювання мети дослідження, а також визначити конкретні за- вдання, які мають бути вирішені відповідно до цієї мети. Це зви- чайно робиться у формі перелічення (вивчити..., описати..., встано- вити..., з’ясувати..., вивести... і таке інше). Формулювати завдання слід якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів магістерської роботи. Це важливо також і тому, що назви таких розділів випливають саме з цих формулювань.

Надалі визначаються об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і яке вибира- ють для вивчення. Предмет — це те, що міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу спів- відносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження. Саме на ньому й зосереджена основна увага магістранта, і саме він визначає тему ма- гістерської роботи, яку виносять на титульний аркуш як заголовок.

Дуже важливим етапом наукової праці є вибір методів дослі- дження, тобто інструмента отримання фактичного матеріалу й не- обхідної умови досягнення поставленої в роботі мети.

Опис процесу дослідження — основна частина магістерської ро- боти, де висвітлюються методика і техніка дослідження з викорис- танням логічних законів і правил.

Дуже важливим етапом наукового дослідження є обговорення його результатів на засіданнях профілюючих кафедр, наукових се- мінарів, учених і науково-технічних рад з попереднім оцінюванням теоретичної та практичної цінності магістерської роботи, що є пер- шим колективним відгуком.

Заключним етапом наукового дослідження є висновки, котрі містять те нове й суттєве, що становить наукові та практичні ре- зультати виконаної магістерської роботи.

Загальні вимоги до оформлення магістерської роботи. Робо- ту оформляють на аркушах паперу формату А4 (210x297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату A3 (297x420 мм).

Виконують роботу, як правило, за допомогою комп’ютерної тех- ніки з одного боку аркуша білого паперу через 1,5 міжрядкового ін- тервалу. Допускається виконання роботи машинописним (за допо- могою друкарської машинки) способом.

Магістерська (кваліфікаційна) робота повинна мати такі струк- турні елементи: «ЗАВДАННЯ», «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «ОСНОВНИЙ ТЕКСТ РОБОТИ», «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «СПИСОК ВИ- КОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ». Їх не нумерують, ці назви правлять за заголовки структурних елементів, крім основного тексту роботи.

Основний текст роботи складається з розділів і підрозділів, які повинні мати заголовки. Кожен розділ починають з нової сторінки. Заголовки структурних елементів і заголовки розділів слід розмі- щувати симетрично до тексту і друкувати великими літерами без крапок в кінці, не підкреслюючи. (За машинного способу виконан- ня їх дозволяється виконувати напівжирним шрифтом).

Заголовки підрозділів слід починати з абзацного відступу і дру- кувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюю- чи і без крапки в кінці.

Абзацний відступ має бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділя- ють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу, підрозділу не допускається.

Відстань між заголовком розділу і подальшим текстом чи заго- ловком підрозділу має бути:

– за машинописного способу виконання — не менше ніж 30 мм;

– за комп’ютерного способу — не менше ніж два вільних рядки. Відстань між заголовком підрозділу і попереднім текстом — два вільних рядки, між заголовком підрозділу і подальшим текстом —

один.

Не допускається друкувати назви розділу, підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тек- сту.

Усі особливості щодо оформлення магістерської роботи див. оформлення курсових та дипломних робіт.

Щодо рубрикації тексту магістерської роботи — це поділ його на складові елементи. Вона відображає схему наукового дослідження і передбачає чіткий поділ рукопису на окремі логічно впорядковані частини.

Найпростішою рубрикою є абзац — відступ управо на початку першого рядка кожної частини тексту. Абзац, як відомо, не має чіт- ко визначених меж. Його найчастіше розглядають як композицій- ний прийом для об’єднання кількох речень, котрі передають нову думку й логічно пов’язані одне з одним. Логічна цілісність, властива абзацу, полегшує сприйняття матеріалу, робить його більш вираз- ним і надає йому завершеності. Саме поняття єдиної теми, що по- єднує всі частини тексту, є тією якісно новою рисою, яку несе в собі абзац, порівняно з суто синтаксичною одиницею — реченням.

Тому абзаци одного підрозділу або розділу за змістом послідов- но пов’язують один з одним. Кількість самостійних речень, що вхо- дять до його складу, може бути різною і змінюватися залежно від складності думки, яку передають.

Особливу увагу слід приділяти початкові абзацу. Перше речен- ня абзацу ніби передає його тему, є своєрідним заголовком щодо ін- ших речень, не втрачаючи при цьому зв’язку з попереднім текстом.

У кожному абзаці треба дотримуватися систематичності та по- слідовності викладу фактів, внутрішньої логіки їх висвітлення, яка значною мірою визначається характером тексту.

Щодо поділу на більші складові частини, то цього не можна ро- бити шляхом механічного розчленування тексту. Його структурні елементи мають бути пов’язані з урахуванням логіки розгляду

поняття. Покажемо застосування таких правил на прикладі розбит- тя розділів основного тексту на підрозділи.

Заголовки розділів і підрозділів дисертації мають точно відобра- жати зміст викладеного в них тексту. Вони не можуть скорочувати або розширювати обсяг закладеної смислової інформації.

Не рекомендується до заголовків включати слова на позначення загальних понять, вузькоспеціальні або маловідомі чи рідковжива- ні терміни, скорочені слова й абревіатури і таке інше.

Кожен заголовок у науковому тексті має бути якнайкоротшим. Але й надмірна його лапідарність небажана. Особливо небезпечні заголовки, які складаються з одного слова. Вони не дають змоги ви- значити тему вміщеного під таким заголовком тексту.

Трапляється й інша крайність, коли автор магістерської роботи хоче максимально точно передати в заголовку зміст розділу. Тоді заголовок розтягується на кілька рядків, що суттєво ускладнює його сприйняття.

В арсеналі авторів магістерських робіт є кілька методичних при- йомів викладу наукових матеріалів. Найчастіше використовуються такі: 1) послідовний, 2) цілісний (з подальшим опрацюванням кож- ного розділу), 3) вибірковий (розділи пишуть окремо у будь-якій послідовності).

Послідовний виклад матеріалу магістерської роботи потребує більших витрат часу, бо автор не може переходити до наступно- го розділу, не закінчивши роботи над попереднім. А для опрацю- вання одного розділу іноді необхідно перевірити кілька варіантів, щоб вибрати кращий. Водночас матеріал, який майже не потребує додаткового опрацювання, чекає «своєї черги» і не використову- ється.

Що стосується цілісного прийому, то тут витрачається майже вдвічі менше часу на підготовку кінцевого варіанта рукопису, бо спочатку пишуть чорновий варіант усієї роботи, а потім опрацьову- ють його частини і звертають увагу на деталі.

Вибірковий виклад матеріалів також часто застосовується ма- гістрантами. У міру готовності фактичних даних автор опрацьовує матеріали у будь-якому зручному для нього порядку. Тому вибрати можна саме той спосіб викладу, котрий видається найприйнятні- шим для перетворення так званого чорнового рукопису на проміж- ний або остаточний.

Перед тим, як переходити до написання чистового варіанта ро- боти, корисно обговорити основні положення змісту з науковим ке- рівником.

Особам, які повністю виконали індивідуальний план за освітньо- професійною програмою магістра, за результатами випускних іспи- тів та захисту магістерської (кваліфікаційної) роботи присвоюється кваліфікація магістра психології та видається диплом державного зразка і додаток до нього, у якому зазначаються перелік дисциплін, що вивчалися, результати іспитів, тема магістерської (кваліфіка- ційної) роботи та результати її захисту.

Особи, які склали випускний іспит і захистили магістерську (кваліфікаційну) роботу з оцінкою «відмінно», отримують диплом магістра з відзнакою.