Стаття 197. Кадастрове зонування

Кадастрове зонування включає встановлення:

а) місця розташування обмежень щодо використан­ая земель;

б) меж кадастрових зон та кварталів;

в) меж оціночних районів та зон;

г) кадастрових номерів (території адміністратив­но-територіальної одиниці).

Донедавна основне цільове призначення земель було головною і практично єдиною обставиною, яка впли­вала на зміст прав і обов'язків суб'єктів земельних правовідносин. Однак реальні потреби життя, яке все більш ускладнюється, викликали появу нових право­вих інструментів регулювання земельних відносив. Таким інструментом стало зонування територій.

Зонування як метод регулювання використання зе­мель, особливо у великих містах, вперше був застосова­ний в СІЛА. На початку двадцятого сторіччя в деяких містах були прийняті ордонанси (рішення) муніципа­літетів, щодо обмеження висоти будівель для забезпе­чення охорони здоров'я і безпеки населення. Ордонан­си по зонуванню звичайно визначають цілі використан­ня певних земель, типи і розмір споруд, які можуть бути побудовані в цих районах, а також порядок їх розміщен­ня. Стосовно до житлових будівель нерідко встановлю-

507

ються вимоги, що стосуються мінімального розміру зе­мельних ділянок, висоти поверхів будівель. Зонування застосовується для регулювання використання сільсь­когосподарських земель, охорони навколишнього сере­довища і т.д. Призначення зонування в Україні визна­чено ст. 180 Земельного кодексу.

За допомогою зонування уточнюються і деталізують­ся правила використання і охорони земель, регулюється порядок господарської діяльності в публічних інтере­сах. Територіальне зонування — це розподіл терито­рії на зони при містобудівному плануванні розвитку територій і поселень з визначенням видів містобудів­ного використання встановлених зон і обмежень по їх використанню. Правовий режим використання тери­торіальних зон визначається містобудівною докумен­тацією. Містобудівна документація — це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється пла­нування, забудова та інше використання територій.

Зонування територій населених пунктів встановлює дозволене використання земельних ділянок і інших об'єктів нерухомості в містобудуванні й відповідно .визначає зміст прав і обов'язків власників землі та землекористувачів земельних ділянок.

Зонування застосовується також відносно земель, які мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність, наприклад, національ­них природних парків. На їх території можуть бути виділені різні функціональні зони: заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації, господарська зона.

Територіальне зонування — це діяльність відповід­них органів у сфері планування містобудівної діяль­ності по комплексному регулюванню створення і ви­користання об'єктів нерухомості і використання зе­мельних ділянок шляхом підрозділу територій насе­лених пунктів на відповідні зони. Для кожної окре­мої зони згідно з державними будівельними нормами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок: гранично до­пустимі поверховість будинків і споруд та щільність

забудови; мінімальні відступи будинків і споруд від червоних ліній,1 ліній регулювання забудови, меж су­міжних ділянок; вимоги до впорядкування доріг та від'їздів до будинків і споруд, місць паркування транс­портних засобів; вимоги до забезпечення експлуатації інженерно-транспортної інфраструктури; вимоги до озеленення та впорядкування територій; вимоги до утримання будинків і,споруд; перелік обмежень вико­ристання земельних ділянок (містобудівних, інженер­них, санітарно-епідеміологічних, природоохоронних, історико-культурних); інші вимоги, зазначені в Зако­ні України «Про планування і забудову територій».