Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок

1. Державна реєстрація земельних ділянок здійс­нюється у складі державного реєстру земель,

2. Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із за­значенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Реєстрація земельних ділянок — це правова сторо­на земельного кадастру. Вона забезпечує дотримуван­ня принципів недоторканості земельного фонду краї­ни й охорону прав землевласників і землекористува­чів на надані їм в установленому порядку землі. Зе­мельну реєстрацію слід розглядати як державний за­пис землеволодінь і землекористувань, за допомогою якого юридично оформляється право землевласників і землекористувачів на земельні ділянки. Вона має юридичний, правовий характер, який підтверджує за­конність володіння і користування землею. Державна реєстрацію земельних ділянок є засобом охорони прав землевласників і землекористувачів від різного роду порушень. Вона забезпечує сталість землеволодіння і землекористування, використання земель відповідно до цілей і призначень, до яких вони надані землевласни­кам і землекористувачам. Таким чином, земельна ре­єстрація досить добре забезпечує вивчення земель у правовому відношенні і визначає їхнє господарське положення.

Реєстрація проводиться шляхом внесення відповід­них записів в державну земельно-кадастрову книгу району (міста). Обліково-реестраційною одиницею при

525

державній реєстрації є землеволодіння і землекорис­тування. Це випливає із особливостей використання земель, які одночасно є об'єктом права користування й господарської або іншої діяльності землевласника і землекористувача.

Завдання земельної реєстрації полягає в зборі та збереженні у систематизованому і науковому вигляді відомостей про правове положення земель.

Державна реєстрація землеволодінь і землекористу­вань передбачає як початкове оформлення і видачу знову організованим землевласникам і землекористу­вачам документів на право власності і користування землею і відповідні записи у Державній земельно-ка­дастровій книзі, так і внесення у ці документи змін, викликаних збільшенням або зменшенням загальних площ земельних ділянок, зміні положення границь, закінченням або продовженням строків договорів оренди землі тощо.

Державний реєстр земель складається з двох час­тин:

а) Наказом Державного комітету України по земе­льних ресурсах № 144 від 23.08.2001 р. було затвер­джене Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань. Згідно з ним реєстрація землево­лодінь та землекористувань покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України (далі — Центр ДЗК). Центр ДЗК має доступ до комп'ютерної бази даних, яка складається з цент­ральної бази даних та локальних баз даних, і відпові­дає за її створення та ведення, програмне, матеріально-технічне, технологічне забезпечення, збереження і за­хист даних щодо реєстрації землеволодінь та землеко­ристувань, а також веде центральну базу даних та ви­значає порядок обміну даними між центральною та ло­кальними базами даних.

526

Регіональні, районні та міські центри ДЗК та їх структурні під роздали, які уклали угоди з Центром ДЗК про умови реєстрації землеволодінь та землекористу­вань та доступу до відповідної інформації через локаль­ні бази даних, використовуючи спеціалізоване програ­мне забезпечення, є реєстраторами землеволодінь та землекористувань. Реєстратор вносить відомості про складання та видачу державних актів на право влас­ності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань і надає витяги з неї.

Внесення відомостей до бази даних щодо реєстра­ції землеволодінь та землекористувань здійснюється у такому порядку: інформація для внесення відомос­тей до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань надається державними органами земельних ресурсів Держкомзему України Центру ДЗК разом з реєстраційною карткою у двох примірниках. Реєстраційні картки складаються в двох примірниках, які мають однакову серію та номер. Заповнення реєст­раційної картки покладається на землевпорядні під­приємства та організації, що одержали ліцензії на впро­вадження господарської діяльності щодо виконання землевпорядних та землеоціночних робіт, які виготов­ляють технічну документацію по складанню держав­них актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та договорів оренди землі. При внесенні змін та доповнень до державних актів на право власності на землю та на право постій­ного користування землею, договорів оренди землі і при видачі дубліката державного акта, заповнення реєст­раційних карток покладається на державні органи земельних ресурсів Держкомзему України, які отриму­ють бланки реєстраційних карток у реєстратора. За­повнений бланк реєстраційної картки підписується

527

уповноваженою особою, що заповнювала бланк, та скрі­плюється печаткою організації.

Землевпорядні підприємства та організації переда­ють у державні органи земельних ресурсів Держкомзе­му України разом із реєстраційною карткою технічну документацію зі складання державних актів на право власності на землю та на право постійного користуван­ня землею, з укладання договорів оренди землі.

Державні органи земельних ресурсів Держкомзему України проводять перевірку відомостей, які містять­ся у реєстраційній картці, про що робиться відмітка на обох її примірниках та скріплюється печаткою. Пере­вірена реєстраційна картка пересилається реєстрато­ру.

Відомості, що вносяться до бази даних щодо реєст­рації землеволодінь та землекористувань, містять таку інформацію: назву підприємства (організації), іденти­фікаційний код (для юридичних осіб), прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер (для фізичних осіб) та адресу землевласника чи землекористувача (якщо ідентифікаційний номер не відомий, то потріб­но занести дату народження власника-ділянки); серію, номер бланка державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, номер договору оренди землі; номер та дату запису в книзі записів (реєстрації) державних актів, за яким видано державний акт, книзі реєстрації договорів; ка­дастровий номер, місцезнаходження, площа та опис угідь земельної ділянки, на яку видано акт, укладено договір; дані про документ, що був підставою для ви­дачі державного акта (рішення місцевої ради, договір, свідоцтво про право на спадщину та інше); дані про

528

сертифікат на право на земельну частку (пай), який замінено на державний акт про право приватної влас­ності на землю (якщо акт видано замість сертифіка­та); дані про реєстратора.

Державні акти на право власності на землю, на пра­во постійного користування землею та договори орен­ди землі передаються державними органами земель­них ресурсів Держкомзему України відповідним ра­дам тільки після отримання повідомлення від реєст­ратора про внесення відомостей до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань (реєст­раційної картки з відміткою реєстратора про внесен­ня відомостей до реєстрації землеволодінь та землеко­ристувань).

Відповідальність за достовірність відомостей, що вносяться до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань, несуть особи, які надали цю ін­формацію. Центр ДЗК та реєстратор несуть відповідаль­ність згідно з чинним законодавством за втрату інфор­мації або помилки в ній, допущені персоналом Центру ДЗК та реєстратора.

б) Історичне розташування України, економічна ситуація в країні припускають в якості самої кращої системи реєстрації прав на земельну ділянку ведення поземельної книги. Земельний кодекс України 1992 року, на жаль, не містив норм щодо реєстрації прав на земельні ділянки. Але згідно з наказом Держкомзему України № 101 від 10 вересня 1998 р. «Про створення регіональних центрів державного земельного кадаст­ру та запровадження поземельної книги» проводився експеримент по запровадженню поземельної книги в

529

Донецькому, Львівському, Київському міському управ­ліннях земельних ресурсів. В Україні ведення позе­мельної книги пропонується здійснювати Державно­му комітету України по земельних ресурсах, тобто ця реєстрація відноситься до сфери державного управлін­ня. Експериментальна поземельна книга України скла­далася з опису земельної ділянки, креслення земель­ної ділянки, опису прав власності, опису обтяжень (об­межень прав) тільки для застави. Такий підхід був не зовсім вдалим, тому, що, крім застави, можуть бути інші види обтяжень (сервітут, узуфрукт).

Поземельна книга є публічним реєстром, що надає інформацію про те, хто є власником певної земельної ділянки і хто володіє правом на цю земельну ділянку.

Ведення поземельної книги важливо в тому відно­шенні, що: без неї не функціонує кредит під нерухоме майно; без поземельної книги неможливим було б чі­тке оформлення правовідносин з приводу земельних ділянок; наявність поземельної книги є важливою та­кож в суспільних інтересах (регулювання відносин власності на землю і землекористування тощо).

Функцією поземельної книги є повідомлення імовір­них відомостей про правові відносини з земельними ділянками. Важливо, що в даному випадку діє прин­цип вірогідності змісту поземельної книги. Це озна­чає, що: прав, не зареєстрованих в поземельній книзі, не існує; зареєстрована в поземельній книзі правомо­чна особа завжди є істиною правомочною особою; пра­ва на земельну ділянку, зареєстровані в поземельній книзі, вважаються завжди правомочними.

Окрім принципу вірогідності, можна назвати прин­цип спеціальності і публічності поземельної книги. Принцип спеціальності передбачає таку систему, при

530

якій для встановлення або припинення будь-якого права на будь-яку нерухомість вимагається неодмінно окрема позначка на відповідному листі, або, іншими словами, необхідність одиничних позначок, яка відпо­відає формальній відособленості ділянок. Принцип публічності передбачає турботу про повноту і правиль­ність записаних даних не тільки для захисту прав власників, але і взагалі для всіх тих, для кого мають інтерес такі дані. Поземельна книга повинна сприяти швидкому процесу операцій з нерухомістю.