Стаття 90, Права власників земельних ділянок

1. Власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати зе­мельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спад­щину;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогос­подарських та інших культур, на вироблену сільсь­когосподарську продукцію;

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загаль-нопоширені корисні копалини, торф, лісові насаджен­ня, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передба­чених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

2. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Передбачені в статті права власників землі різно­манітні, але взаємопов'язані.

229

Основне і невід'ємне право власника — самостійно господарювати на своїй земельній ділянці, здійснюва­ти безпосередню ії експлуатацію. Однак самостійне використання землі — це не тільки право, але і обо­в'язок власника. Крім того, він має право і зобов'яза­ний використовувати землю саме у тих цілях, для яких вона призначена.

Право самостійного господарювання і безпосередньої експлуатації землі припускає наявність у власника конкретних прав, обумовлених відповідною метою ви­користання або цільовим призначенням земельної ді­лянки. Серед них особливо підкреслюються права: власності на створену за допомогою землі продукцію і доходи від її реалізації; можливість використовувати існуючі на земельній ділянці загальнопоширені кори­сні копалини, торф, лісні угіддя, водні об'єкти; зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будів­лі і споруди; передавати земельну ділянку в оренду з одержанням за це відповідної винагороди; відчужува­ти її, здавати в заставу та іншими засобами експлуату­вати інші корисні властивості.

Всі права власника здійснюються ним тільки у вста­новленому порядку. Зведення будівель і споруд (вироб­ничих, культурно-побутових та ін.) допустимо на при­значених для цього земельних ділянках і по узгоджен­ню з місцевими радами і відповідними державними органами.-Умови та порядок надання земельних діля­нок в оренду регламентуються.Законом України «Про оренду землі» і здійснюються на обмежений законом термін і без зміни їх цільового призначення. Видобу­вати для своїх господарських і побутових потреб ко­рисні копалини місцевого значення і торф власники землі мають на загальну глибину розробки до двох метрів, а прісні підземні води — до 20 метрів.

Окрему групу прав складають майнові права, пов'я­зані з правом власності на землю. Все створене або здобуте власником на власній земельній ділянці (згі­дно з її цільовим призначенням) належить власнику. Так, власники земельних ділянок володіють правом власності на створену сільськогосподарську продукцію, досіви, насадження сільськогосподарських культур і інші насадження, а також на доходи від їх реалізації.

Окрім прав, що виражають основний зміст права власності, а також обумовлених ним, існує цілий ряд інших прав. Так, наприклад, власник земельної ділян­ки має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не по­в'язані з позбавленням' права володіння земельною ділянкою; відшкодування завданих збитків; відновлен­ня стану земельної ділянки, який існував до порушен­ня прав; запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, ви­знання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодуван­ня заподіяних збитків. Під збитками розуміється ка­дастрова вартість пошкодженої чи знищеної земель­ної ділянки, невикористані витрати і упущена користь.

При руйнуванні будівлі від стихійного лиха чи по­жежі за власником будівлі зберігається право власно­сті на земельну ділянку.

Право власників землі гарантується законом. Це означає, що припинення права власності на земельну ділянку або її частину може мати місце лише у випад­ках і на підставах, передбачених законодавством. Втру­чання в діяльність власників землі, пов'язане з її ви­користанням, з боку державних, господарських і інших органів та організацій забороняється, за винятком ви­падків порушення власниками Земельного законо­давства. Права власників можуть бути обмежені лише у випадках, прямо передбачених законом.

Порушені права власників землі підлягають відно­вленню радами згідно із їх компетенцією, судом, арбіт­ражним судом, чи третейським судом.